The following two tabs change content below.

• Bio
• Latest Posts

Олексій Святогор

Автономний адвокат; військовий кореспондент, заступник головного редактора загальнодержавного бюлетеня «ГОВОРИ!»

Latest posts by Олексій Святогор (see all)

• Передавання засуджених і ув’язнених із тимчасово окупованих територій до України -
• Верховна Рада України бере до уваги проблему саботажу мобілізації засуджених -
• «Спеціальне тактичне спорядження» – шахраї «в законі»? -
• Зелене майбутнє міста: як озеленення змінює наші вулиці -
• «Психологічна діагностика» заподіяної моральної шкоди (особистий досвід) -

Воєнні конфлікти завжди спричиняють порушення прав людини, зокрема впливають і на ситуацію в місцях несвободи. Та не слід забувати, що доля ув’язнених є лише частиною значно глибшої гуманітарної кризи. Тому актуальним є питання про організацію та прискорення процедур взаємного передавання цих людей.

В’язні війни

Від початку вторгнення російських збройних формувань до нашої країни у заручниках ворожих угрупувань опинилася значна частина ув’язнених – як осіб, котрі перебувають під слідством, так і засуджених. Це громадяни України, які трималися у колоніях, виправних центрах або слідчих ізоляторах на територіях, які окупувала росія.

Камера у нині зруйнованому СІЗО № 6 м. Бахмут, Донецька область (фото зроблено до повномасштабного російського вторгнення)

Наразі їх становище невідоме та неврегульоване. Частина ув’язнених вже відбула (або продовжує відбувати) призначені покарання. Є серед заґратованих і значна частина тих, відносно кого немає судових рішень про продовження терміну тримання під вартою. Загарбники продовжують свавільно залишати цих людей за ґратами, хоча їх слід передати Україні.

Своєю чергою, значна частина громадян України також засуджена на території російської федерації за кримінальні злочини. На підставі міждержавних угод вони повинні бути передані Україні для подальшого відбування покарання. Однак через воєнні дії ця процедура не реалізовується належним чином.

Так само, певна частина росіян затримані та засуджені в Україні. Вони теж мали б бути передані до росії.

Не дивно, що долі ув’язнених «зеків» мало кого цікавлять, адже суспільство звикло сприймати їх як «непотріб». Проте розв’язання цієї проблеми має важливе значення.

Роль ув’язнених під час збройних конфліктів

Тут не зайвим буде навести деякі приклади з різних збройних конфліктів, коли ув’язнені ставали «розмінною монетою» у війні або використовувалися для політичного тиску:

1. Ізраїль і Палестина. В одному з найбільш відомих обмінів у 2011 році Ізраїль звільнив понад 1000 палестинських ув’язнених в обмін на ізраїльського капрала Ґілада Шаліта, якого утримували в полоні палестинські бойовики протягом п’яти років. Цей обмін показує, наскільки значущими можуть бути полонені як інструмент політичного тиску в затяжному конфлікті. Обмін ув’язненими між Ізраїлем і Палестиною часто використовувався для досягнення політичних цілей та демонстрації сили однієї зі сторін.
2. США і В’єтнам. Під час В’єтнамської війни питання американських військовополонених (POWs) було одним із ключових елементів переговорів між США та Північним В’єтнамом. Північний В’єтнам використовував утримання американських полонених як важіль для отримання вигідних умов під час перемовин, а також і для пропагандистських цілей, примушуючи їх виступати проти війни, що створювало додатковий моральний тиск на уряд США.
3. Іран і США. У 1979 р., під час захоплення посольства США в Тегерані прихильниками іранської революції 52 американських дипломати і громадяни були захоплені в заручники та утримувалися протягом 444 днів. Іранський уряд використовував їх для тиску на США з метою отримання поступок і визнання нової іранської влади. Іран неодноразово арештовував іноземних громадян, зокрема американців, за звинуваченнями у шпигунстві. Згодом таких осіб часто використовували в обмінах на своїх громадян, затриманих за кордоном, або для послаблення міжнародних санкцій.
4. Корея. Після Корейської війни обмін полоненими став одним з основних питань мирних переговорів між Північною та Південною Кореєю. Кожна сторона використовувала полонених як важіль впливу для забезпечення своїх позицій у переговорах. Північна Корея донині затримує іноземців, зокрема громадян США, звинувачуючи їх у шпигунстві. Їх часто використовують для політичного тиску або для обміну на економічні поступки.

Політичні та стратегічні аспекти

Наведені вище приклади демонструють, як обмін ув’язненими може стати не лише гуманітарною проблемою, але й інструментом у руках держав задля досягнення політичних або військових цілей.

За наявною у мене інформацією, українських в’язнів активно вербують росіяни для використання у бойових діях проти України в обмін на звільнення. У разі, коли б цих ув’язнених передали України, цього питання б не виникло, а росіяни втратили б ще один важель тиску на нас.

Питання взаємного передавання ув’язнених має також ідеологічний контекст. І полягає він у тому, що значна частина в’язнів мають патріотичну проукраїнську позицію. За принципом держава захищає своїх, вони також мають бути повернуті Україні, особливо з урахуванням наявної тенденції про залучення в’язнів до Збройних Сил України.

Варто врахувати, що російських засуджених загальнокримінального спрямування (крадіжки, хуліганства, вбивства тощо) немає сенсу тримати з огляду на витратність (охорона, харчування, лікування, комунально-побутове забезпечення тощо). Їх, як відвертого «шлаку», є сенс якнайскоріше позбутися, передавши засуджених до росії в обмін на наших ув’язнених громадян.

Відповідні науково обґрунтовані пропозиції нами було скеровано на розгляд Офісу Президента України, РНБО України, Міністерства юстиції України та Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України з проханням, відповідно до компетенції, надати узагальнені статистичні дані.

Лист з Офісу Президента України

Зокрема, ми запитували про кількість (можливу та підтверджену) ув’язнених різних категорій, які потрапили під окупацію, прогнозовану кількість осіб, які мали бути на даний час звільнені (за відбуттям покарання та відсутністю підстав для подальшого тримання), кількість осіб, які мали бути передані з росії до України для відбуття покарання і кількість осіб, які мають бути передані з України для росії для відбуття покарання, а також кількість осіб (громадян росії), які були звільнені в Україні за відбуття покарання та їх подальшу долю (депортація, вільне перебування в Україні тощо).

Чому доля громадян-в’язнів є важливою для України

Згідно відомостей, отриманих нами від Міністерства юстиції України, на момент повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24.02.2022 р. в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДКВС України на територіях Херсонської, Запорізької, Миколаївської, Луганської та Донецької областей, які в подальшому опинилися в окупації ворога, відбували покарання та тримались під вартою 3101 засуджений та ув’язнений.

Під час відступу окупаційних сил російської федерації та деокупації міста Херсона та частини Херсонської, Миколаївської областей було виявлено відсутність засуджених та осіб, узятих під варту, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, що розташовані на зазначених територіях. У зв’язку із цим було подано заяви до територіальних органів Національної поліції України про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.

В подальшому під час проведення оперативно-розшукових заходів органами Національної поліції України було затримано 239 осіб з числа ув’язнених і засуджених, які трималися в державній установі «Херсонський слідчий ізолятор» і самовільно залишили установу під час відступу окупаційної адміністрації. У взаємодії з органами прокуратури, судовими органами, органами Національної поліції, співробітниками ДКВС України проведено перевірку підстав подальшого тримання під вартою цих осіб. За результатами зазначеної перевірки 124 особи було звільнено та 115 осіб направлено до установ виконання покарань і слідчих ізоляторів ДКВС України для подальшого відбування покарання та тримання під вартою.

Відносно засуджених та осіб, узятих під варту, які опинилися на тимчасово окупованих територіях України та місцезнаходження яких невідоме, вжито заходів щодо оголошення їх у розшук.

Слід зазначити, що з числа осіб, які опинилися на тимчасово окупованій російською федерацією території України у 1422 засуджених станом на 11.07.2024 р. строк відбування покарання закінчився.

Міністерством юстиції України надається допомога в ідентифікації осіб, які відбували покарання на тимчасово окупованих територіях України, для оформлення документів для повернення в Україну через гуманітарні коридори.

Чи є надія на повернення українських в’язнів?

Крім того, до 24.02.2022 р. на підставі Конвенції про передавання засуджених осіб 1983 року Мін’юстом розглядалося питання щодо передавання 39 громадян рф, засуджених на території України, та передавання 1136 громадян України, засуджених на території рф, з яких:

• 16 громадян України, які мали бути передані з рф в Україну для подальшого відбування покарання для виконання доручення Мін’юсту про фактичне передавання;
• стосовно 403 осіб отримання відмова рф у передаванні до України;
• стосовно 12 осіб відмовлено у передаванні українською стороною;
• 21 особа – громадяни України, відмовилися від передавання;
• стосовно 40 громадян України, в яких кінець строку відбування покарання в рф закінчився до 24.02.2022 р.;
• стосовно 85 громадян України відсутня інформація про кінець строку відбування покарання в рф.

Однак, згідно з інформацією, наданою Міністерством закордонних справ України, з початком збройної агресії росії проти України 24.02.2022 р. дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією було розірвано. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території рф та діяльність її дипломатичних установ на території України було зупинено. Комунікація МЗС України з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.

З перших днів повномасштабного вторгнення припинено і доставку поштових відправлень з/до росії. Це означає, що передача або отримання будь-яких документів з/до компетентних органів влади рф, зокрема дипломатичними каналами, не є можливим.

Інформацію про засуджених у російській федерації громадян України, стосовно яких Мін’юстом вирішувалося питання їх передавання в Україну на підставі вищезгаданої Конвенції 1983 року, передано до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для вжиття заходів реагування відповідно до компетенції.