Євгеній Адамчук
Latest posts by Євгеній Адамчук (see all)
Проблеми порушення прав людини у вітчизняних установах виконання покарань залишаються гострою темою, особливо в контексті російської агресії проти нашої країни. Наприклад, в установах Північно-Східного міжрегіонального управління ДКВС України (з центром у Харкові) дотепер історично зберігаються та поширюються практики, що нагадують спадщину радянських і російських катівень.
Від часів незалежності Україна успадкувала від радянської тюремної системи мережу установ виконання покарань, де головним інструментом контролю було не дотримання законності, а насильство і приниження. «Харківська управа» стала символом цього спадку – місцем, де методи примусу трансформувалися у нові, але не менш жорстокі практики.
Північно-Східне міжрегіональне управління ДКВС України давно здобуло лиху славу катівні, що увібрала в себе найогидніші приклади роботи російської федерації та радянського тоталітарного режиму. Попри офіційні декларації про реформи та міжнародні зобов’язання щодо дотримання прав людини, умови утримання засуджених у цих установах досі залишаються предметом численних скарг і журналістських розслідувань.
«Харківська управа» і поширення старих практик в інших областях
Попри задекларовані реформи пенітенціарної системи України, методи «Харківської управи» залишаються незмінними. Замість дотримання прав людини тут процвітає систематичне приниження та примус. Засуджені нерідко стають жертвами так званих «добровільних помічників адміністрації» – ув’язнених, які отримують особливі привілеї за виконання «завдань» керівництва. Це включає моральний і фізичний тиск на інших засуджених, зокрема побиття, погрози та створення нестерпних умов.
Крім тиску всередині колоній, у розпорядженні адміністрації – засоби фінансового примусу. Родичів засуджених змушують надсилати гроші на спеціальні рахунки, обіцяючи кращі умови утримання. Замість спрямування на покращення побуту ці кошти нерідко осідають у кишенях посадовців.
Реформування системи органів і установ виконання покарань передбачало перехід від обласних управлінь до міжрегіональних. Парадоксально, але це рішення не усунуло, а навпаки – посилило негативні практики «Харківської управи». Вони поширилися на установи Сумської, Полтавської та Луганської областей. Усі колонії цих регіонів стали піддаватися масовим перевіркам, які нерідко завершувалися показовими «чистками» і запровадженням тих самих методів тиску.
Тюремні замки
Як приклад, засуджені Сумської області зазначали, що їх примушували працювати на безоплатній основі. Спроби скаржитися призводили до погроз і подальших репресій. Адміністрація установ застосовує тортури та приниження, повторюючи методи, що нагадують російські «виховні заходи».
Крім фізичного тиску, функціонери Північно-Східного управління занурені у фінансові махінації. Продукти харчування, закуплені для колоній, нерідко замінюються на прострочені або низькоякісні товари. Водночас якісні продукти продаються за посередництва підставних фірм. Ці схеми дозволяють адміністрації отримувати прибутки за рахунок знущань із засуджених.
Банківські перекази та рахунки «прокладок» є частиною системи поборів, яка використовується для «відкупу» від суворих умов утримання. Родичів змушують переказувати кошти (зазвичай на проміжні рахунки банківських карт або спеціально створених ФОП) для того, щоб їхніх близьких не піддавали тортурам і додатковим покаранням.
Історії з колоній викривають страшні реалії: засуджених годують простроченими продуктами, їх позбавляють можливості отримувати харчі від родичів, навіть за наявності обладнання для зберігання їжі. Заборона на молочні, м’ясні продукти та рибу – це частина політики психологічного тиску.
Наслідки для репутації нашої країни
Ситуація в Роменській виправній колонії № 56 є особливо показовою. Там замість якісного харчування адміністрація «збагачується» за рахунок тендерних махінацій, а будь-які спроби засуджених чинити опір караються ще жорсткіше.
Продовження такої практики в установах виконання покарань загрожує не лише масовими бунтами з боку ув’язнених, але і політичними наслідками. Ігнорування скарг засуджених може спричинити масові бунти, що матимуть широкий резонанс як усередині країни, так і на міжнародному рівні.
Приклади подібних інцидентів уже відомі: те, що міжнародна спільнота підтримує викривачів і антикорупційних активістів свідчить про небажання миритися з порушеннями. За оцінками моніторингових груп ради Європи та інших міжнародних організацій, саме в установах Харківської області умови тримання засуджених і ув’язнених є найгіршими. Це, зокрема, такі установи, як «Олексіївська виправна колонія (№ 25)», «Харківська виправна колонія (№ 43)» і «Темнівська виправна колонія (№ 100)».
За лоском пофарбованих, вибілених, декорованих деревом і плиткою спальних приміщень колонії, показового ходіння засуджених по території колонії строєм під бадьорі пісні, реальна обстановка більше нагадує умови концентраційних таборів.
Ситуація становить надзвичайно великі репутаційні ризики, вона може стати приводом для осуду України як держави, яка не виконує свої зобов’язання щодо дотримання прав людини.
Ситуація у пенітенціарних установах Північно-Східного міжрегіонального управління ДКВС України потребує негайного втручання. Необхідно запровадити незалежний моніторинг, змінити підхід до реабілітації та запобігти розкраданню коштів. Відповідальність за такі дії має бути невідворотною для всіх рівнів керівництва. Лише так можна повернути довіру суспільства та уникнути бунтів та інших масових проявів непокори ув’язнених.