Олександр Задніпрянський
Latest posts by Олександр Задніпрянський (see all)
15 лютого православна церква відзначає Стрітення Господнє. Слово «стрітення» у перекладі українською означає «зустріч». Це свято, встановлене християнською церквою в IV столітті, присвячене зустрічі немовляти Христа з Богом у храмі єрусалимському.
Протиріччя в Євангеліях
В Євангелії від Луки міститься розповідь про те, що на 40-й день після народження Христа батьки принесли його до Єрусалиму, аби представити перед Господом. Бога вони, звісно, у храмі не зустріли. Христа Благословив «муж праведний» Симеон і Анна-пророчиця, котрі урочисто проголосили Ісуса довгоочікуваним месією – царем юдейським. Після відправляння всіх необхідних обрядів Марія із Христом і Йосип повернулися додому, до міста Назарета. Так ідеться з євангельської легенди, що стала основою для запровадження церквою свята стрітення.
Церква Різдва Христова на Поштовій площі в Києві
Для людини, знайомої зі «святим письмом», ця легенда сповнена протиріч. Варто розпочати хоча б з питання про те, коли Христа принесли до храму: до чи після поклоніння волхвів? Якщо стрітення відбулося до поклоніння волхвів, то останні так і не могли поклонитися божественному немовляті, тому що батьки Ісуса поверталися не до Віфлеєму, а до міста Назарету, а євангеліст Матвій свідчить, що поклоніння волхвів було у Віфлеємі. Якщо ж ми припустимо, що волхви, відвідавши Єрусалим та Ірода-царя, вклонилися у Віфлеємі Христу до сплинення 40 днів, то ніяк не можна уявити собі, як Ірод, котрий шукав смерті Христа й заради цього нібито знищив багато інших немовлят, не схопив Ісуса в Єрусалимі, де Симеон-богонаступник із Анною-пророчицею оголосили Ісуса месією та царем юдейським.
Згідно Євангелія від Матвія, Йосип і Марія з немовлям, шукаючи порятунку від переслідувань Ірода, одразу після народження Ісуса втекли до Єгипта й повернулися тільки після смерті Ірода. Як же тоді святе сімейство могло з’явитися в єрусалимському храмі на 40-й день після народження Ісуса?
Що святкує церква в цей день?
Кожну неупереджену людину не може не дивувати і ще одна обставина. Коли Симеон почав говорити про особливу, месіанську, рятівну роль немовляти Ісуса, за словами євангеліста, «Йосип же і матір його були вражені сказаним про нього». Чому? Хіба Марія забула про те, як перед нею з’являвся янгол і сповістив про «непорочне», «надприродне» зачаття? Невже вона забула безболісні пологи, забула слова янгола про те, що Ісус буде спасителем? Та й невже Йосип і Марія забули про прихід і поклоніння волхвів, янголів, які співали «славу» новонародженому, чудову зірку, що стояла у небі над його колискою, та ще багато іншого?
В даному випадку Лука суперечить не тільки іншим євангелістам, але і сам собі.
Всі ці протиріччя та відсутність узгодженості наводять на думку про те, що міф про стрітення, як і весь Новий заповіт, є плодом фантазії отців церкви. Адже очевидно, що вони навіть не потрудилися належним чином ув’язати цей новий «факт» біографії Ісуса Христа з усіма іншими.
Якими ж були цілі творців міфів про стрітення? Це легенда певною мірою зобов’язує кожного істинного християнина наслідувати приклад святого сімейства та віддавати свою дитину змалечку під покровительство бога і церкви. Це, безперечно, зміцнювало вплив церкви на широкі верстви населення.
Зі святом стрітення пов’язаний і такий, що існує донині, обряд воцерковлювання немовлят, або так звана сорокова молитва. За допомогою цього обряду церква нібито присвячує дитину богові. Обряд воцерковлювання принижує й жінку, нав’язуючи їй переконання в тому, що вона є істотою нижчою, рабською, глибоко гріховною, нечистою і зобов’язаною протягом усього життя завдячувати богові за те, що він зберіг життя їй та її дитині.
Сучасні православні проповідники використовують свято стрітення для нагадування віруючим про необхідність якомога частіше зустрічатися з богом, тобто частіше відвідувати храми. А значить, частіше робити пожертви. Та від цього прогнозовано не стає більше охочих марнувати свій час на «побачення» з неіснуючим богом.