12 квітня 2024 р. Служба безпеки України повідомила про проведення обшуків у заступника голови синодального відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ (МП). Клірик, 46-річний Микола Данилевич керував мережею закордонних єпархій УПЦ (МП). Під виглядом проповідницької діяльності вони поширювали дезінформацію про суспільно-політичне життя в Україні.

 

---

 

Маніпуляція вірою: викриття клірика-провокатора

 

За півроку до цих подій, в одному зі своїх попередніх матеріалів я вже зверталася до теми закордонних єпархій УПЦ (МП), які створені для впливу на іноземних функціонерів, і особистої ролі Миколи Данилевича як куратора цієї діяльності.

 

Результати обшуків, проведених оперативниками СБУ, підтвердили те, що фігурант може мати російське громадянство. За місцем його проживання було знайдено страхове свідоцтво обов’язкового пенсійного страхування російської федерації та документи, які підтверджують його навчання в дипломатичній академії міністерства закордонних справ рф.

 

В день проведення обшуків Миколі Данилевичу було повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 161, ч. 2 ст. 436-2 КК України. Сам клірик, цілком очікувано, заявив, що вважає кримінальне переслідування стосовно нього «політичним».

 

Але давайте розберемося, чи може існувати якийсь «політичний» контекст у притягненні до кримінальної відповідальності громадянина, який виправдовував російську агресію проти України та розпалював релігійну ненависть.

 

Так, ініційовані Службою безпеки експертизи підтвердили факти його інформаційно-підривної діяльності проти нашої держави. Якщо із цього моменту докладніше, то одного зовсім недоброго дня, у зв’язку зі службовою необхідністю мені довелося ненадовго – всього на кілька днів підписатися на Телеграм-канал «Миколай Данилевич».

 

 

Після завершення дослідження я з легкою душею покинула цей… так би мовити, «високодуховний» канал.

 

Як Микола Данилевич «виявив» причину російської агресії проти України

 

Як приклад, проаналізуємо допис від 26 березня 2022 р.:

 

 

Словосполучення «церковне мародерство» застосовується двічі: у назві та у тексті. Крім того, дієслово «мародерять [у тилу]» вживається під час порівняння поведінки віруючих УПЦ (МП) та ПЦУ для штучного створення негативного контрасту між ними. За твердженням автора, духівництво і парафіяни УПЦ (МП) об’єдналися для допомоги фронту і постраждалим внаслідок російської агресії, а священнослужителі ПЦУ тим часом нібито зайняті лише «створенням ворожнечі та розділенням на релігійному підґрунті» з метою дискредитації УПЦ (МП) і насильницького зайняття її культових будівель.

 

У довідковій енциклопедичній літературі поняття мародерство визначається як вчинки, поведінка мародера (Словник української мови: в 11 томах. – Том 4, 1973. – Стор. 632), тобто людини, котра грабує населення в місцях військових дій, знімає речі з убитих і поранених на полі бою, спустошує місця катастроф і т. ін. (Тлумачний словник української мови. – Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)). За легальним визначенням, яке закріплено у диспозиції ст. 432 Кримінального кодексу України, мародерство полягає у викраденні на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених. Тому поєднання даного терміну з прикметником «церковне» не є коректним, а являє собою такий літературний прийом, як алегорія, що застосовується автором лише для посилення емоційного забарвлення тексту.

 

Крім звинувачень у «церковному мародерстві» на адресу релігійних громад ПЦУ, Микола Данилевич, нічим не підтверджуючи наведених ним тверджень, перелічує інші вдавані негативні діяння, котрі, на його думку, характеризують дану конфесію. На цьому хибному підґрунті він доходить висновку про те, що російська агресія проти України нібито була спричинена міжконфесійним конфліктом всередині України, спровокованим духівництвом і віруючими ПЦУ, що виражено у твердженні-запитанні: «Невже вони до цих пір ще не зрозуміли, що саме вони такими своїми діями протягом попередніх років створювали Путіну привід для агресії?».

 

«Виштовхувала з храму настоятеля»

 

Допис від 12 серпня 2022 р. складається з двох частин: фоторепродукції (скрін-копії публікації з іншого медіаресурсу) та текстового повідомлення.

 

 

Незважаючи на те, що зображені на фотографічному знімку священнослужитель і віруючі не вчиняють жодних провокативних дій, у своєму публічному дописі до оприлюдненої ним фоторепродукції Микола Данилевич в експресивній манері висловлює негативне ставлення до позиції громадян, які є віруючими ПЦУ, заявляючи, що тендітна жінка літнього віку нібито «виштовхувала» з храму настоятеля УПЦ.

 

 

Носіями негативної інформації про релігійну громаду ПЦУ як про спільноту людей, що об’єднує священнослужителів та віруючих даної релігійної конфесії, в даному випадку є лексичні та фразеологічні одиниці, значення яких містить негативний аксіологічний компонент. Зокрема використовуваними компонентами, що вказують на протизаконні дії або наміри, які суперечать суспільній моралі є такі: «виштовхує священника», «люди плачуть», «з обличчями, на яких написані скорбота і непорозуміння», «скільки вже біди натворила ця ПЦУ», «руйнівна ідеологія», «ПЦУ продовжує розсварювати, зіштовхувати людей», «роблять свою чорну справу», «руйнують Україну», «беззаконня».

 

З урахуванням загального аксіологічного контексту допису, використовуваних повідомлюваних відомостей та вибору номінативних засобів для аргументації в даній публікації наявні елементи, зміст яких спрямований на розпалювання міжконфесійної ворожнечі.

 

Про «важливий і сильний крок» митрополита Онуфрія

 

20 серпня 2022 р. Микола Данилевич на своєму Телеграм-каналі висвітлював зустріч митрополита УПЦ (МП) Онуфрія з представниками російських збройних формувань, які брали участь у незаконному вторгненні на територію України. На час проведення зустрічі окупанти перебували у статусі військовополонених.

 

 

Інтернет-ресурс «СПЖ» – веб-сайт, який належить ТОВ «О.М.С.В.П. ГРУП» (колишня назва – ТОВ «Спілка православних журналістів»).

 

 

У статті міститься відеозапис, на якому продемонстровано групу представників збройних формувань російської федерації, яких доставили до приміщення Свято-Успенської Києво-Печерської лаври для спілкування з митрополитом Онуфрієм.

 

Під час зустрічі митрополит Онуфрій та інші присутні з числа священнослужителів УПЦ (МП) провели релігійний обряд за здоров’я і благополуччя представників російських збройних формувань, назвали кожного з них поіменно, організували спільне чаювання, вручили всім подарунки у вигляді ікон, солодощів і видань культової літератури. При цьому митрополит Онуфрій висловив думку про таке:

 

«Треба знайти слово любові, яке могло б змусити замовкнути гармати, зупинити ракети. Ми хочемо, щоб був мир. Наша УПЦ робила все, щоб російський та український народи жили в мирі, злагоді та любові. Вийшло так, як вийшло. Але навіть якщо зло сталося, його слід зупинити. Нехай Господь дасть нашим правителям мужність, розум, мудрість знайти те слово любові, яким зупиняється всяке зло. Хочу побажати, щоб Бог оберігав вас, всіх людей, що знаходяться на полі бою. Щоб народи, що вийшли з єдиної купелі Хрещення, воювали одне з одним – це ганьба. І ми повинні зробити все, щоб це безумство припинилося».

 

Під час усієї зустрічі митрополит Онуфрій та інші священнослужителі УПЦ (МП) виражають очевидну приязнь до представників російських збройних формувань з числа військовополонених, виявляють до них гостинність, демонструють винятково схвальне ставлення до їх позиції, заявляючи, що вони «однієї віри» з громадянами України. І Данилевич, даючи свої коментарі до описаної події, цілковито поділяє позицію керівництва УПЦ (МП), жодним чином не висловлюючи засудження щодо військових злочинів, скоєних представниками російських збройних формувань на території України.

 

Російські окупанти – безневинні жертви?

 

Нижче міститься коментар, у якому клірик, уникаючи згадки про те, що саме російською окупацією було здійснено терористичні атаки проти України, які призвели до окупації окремих районів, загибелі мирного населення та руйнування інфраструктури, застосовує абстрактний опис подій:

 

 

Про публічні заклики до співпраці з державою-агресором та збройними формуваннями держави-агресора свідчить намагання представити зустріч митрополита Онуфрія з представниками російських збройних формувань як «важливий і сильний крок», непохитну позицію «на боці божої правди», «суб’єктний, сильний і незалежний крок», «крок, який позитивно оцінили люди, що мислять тверезо». Стосовно цього Данилевич висуває на перший план ідею про те, що російські військовополонені є безневинними жертвами дій «правителів» України та росії. На його хибну думку, припинити російську агресію проти України може тільки «воля божа», оскільки російський та українські народи об’єднані спільним хрещенням, а тому вони повинні жити у мирі, злагоді та любові.

 

Досліджений матеріал у вигляді допису в трьох частинах є складовою інформаційної кампанії руської православної церкви московського патріархату (далі – РПЦ МП), спрямованої одночасно на:

 

• популяризацію ідеології РПЦ МП і культу особистості її агента впливу в Україні – митрополита Онуфрія;
• публічне заперечення збройної агресії російської федерації проти України шляхом навмисного перекручування фактів, замовчування військових злочинів російської федерації і заперечення їх наслідків;
• публічні заклики до співпраці з державою-агресором шляхом участі у «пошуках слова божої любові» та спільних молитвах за здоров’я і благополуччя представників російських збройних формувань.

 

Майстер-клас зі створення фейків про «рейдерське» захоплення храмів УПЦ (МП)

 

08 грудня 2022 р. Данилевич опублікував на своєму Телеграм-каналі відеозапис невідомого походження, і супроводив його  текстовим дописом такого змісту:

 

 

Зміст текстового допису Данилевича цілком суперечить ситуації, зафіксованій на відеозаписі. Так, на відеозаписі продемонстровано подвір’я церкви та вхід до культової будівлі. Особи, що присутні на подвір’ї культової будівлі, поводяться нервовано, вони голосно кричать, роблять різкі рухи. Починаючи з 01 хв. 15 сек. в кадрі з’являється особа жіночої статі віком приблизно 55-65 років, зодягнена в чорне. Дана особа наближається до чоловіка в однострої православного священнослужителя чорного кольору, стає перед ним на коліна і починає вигукувати фразу «дайте відспівати сина!», повторюючи її кілька разів.

 

На відеозаписі не міститься жодних ознак вчинення протиправних насильницьких дій представниками ПЦУ. Незважаючи на це, Данилевич у своєму текстовому дописі навмисно спотворює ситуацію, зазначаючи таке: «активісти «ПЦУ» разом із теробороною увірвалися до Успенського храму села Тарасівка, що на Київщині», «заблокували парафіянам вхід до храму», «почали застосовувати до них фізичну силу».

 

Основним ідентифікатором релігійної організації – ПЦУ в досліджуваному текстовому матеріалі є вживання її назви у вигляді абревіатурного позначення. Інформацію, що містить елементи розпалювання ворожнечі на релігійному підґрунті відносно представників даної релігійної конфесії містять експресивні характеристики її діяльності, зокрема безпідставне приписування духівництву та віруючим ПЦУ негативних рис, висловлювання на їх адресу звинувачень у насильницькому захопленні культових будівель УПЦ (МП), що виражено за допомогою словосполучень «рейдери ПЦУ» (вживається двічі у різних реченнях у двох перших абзацах поспіль), взяття абревіатурного позначення у лапки – «ПЦУ», тенденційний, упереджений опис подій, пов’язаних із зазначеною релігійною організацією (звинувачення у перешкоджанні проведенню релігійного обряду відспівування померлого, глумі над родичами загиблого).

 

Таке подання матеріалу є неправдивим, спотвореним, що свідчить про навмисне поширення Данилевичем дезінформації для провокування конфлікту між двома християнськими конфесіями – УПЦ (МП) та ПЦУ.

 

Безпідставні звинувачення на адресу воїнів тероборони

 

Крім того, у своєму текстовому дописі Данилевич заявляє про те, що члени добровольчих формувань територіальної оборони, що діяли на стороні ПЦУ, нібито застосовували насильство до парафіян УПЦ (МП), що не підтверджується жодними фактичними даними: «Дізнавшись про спробу рейдерського захоплення храму віряни УПЦ прийшли, щоб захистити свою святиню, втім тероборона заблокувала парафіянам вхід до храму та почала застосовувати по відношенню до них фізичну силу».

 

Використання Данилевичем безпідставних звинувачень у «рейдерстві», поєднане з приписуванням представникам ПЦУ таких якостей, як агресія, жорстокість спрямоване на посилення маніпулятивного впливу на емоції та поведінку читацької/глядацької аудиторії, нагнітання настроїв нетерпимості до ПЦУ та всіх осіб, які належать до парафіян даної конфесії.

 

На негативний (образливий) зміст інформації вказує демонстрація фрагментів відеозаписів, на яких зображено добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, яким Данилевич безпідставно приписує вину в нібито «проявах агресії та ненависті» по відношенню до громадян, які є прихожанами УПЦ (МП) з образливою компонентною значення по відношенню до всіх українських військовослужбовців, що може не викликати схвалення, позитивного ставлення, у тому числі шляхом навішування лексичних ярликів.

 

У своєму текстовому дописі Данилевич безпідставно звинувачує керівництво ПЦУ у вчиненні рейдерства (захоплення храмів УПЦ (МП), перешкоджанні проведенню релігійного обряду, застосування насильства стосовно представників УПЦ (МП). Зміст відеозапису, а так само текстовий допис «Дайте відспівати сина – мати загиблого Захисника навколішки просить рейдерів «ПЦУ» не захоплювати храм» не мають конкретики, нічим не підтверджуються та мають маніпулятивний характер, оскільки в оприлюднених Данилевичем інформаційних матеріалах не наведено жодного доказу «захоплення храму», «застосування фізичної сили» або вчинення інших протиправних дій, реакції на них з боку правоохоронних органів, порушення кримінальних проваджень тощо.

 

Застосування Данилевичем неправдивих звинувачень, принизливих характеристик, негативних емоційних оцінок і негативних установок стосовно всіх священнослужителів ПЦУ, членів добровольчих формувань територіальної оборони і парафіян даної конфесії спрямоване на розпалювання ненависті на релігійному підґрунті.

 

Оприлюднюючи подібні матеріали, Данилевич робить основний акцент на темі удаваних утискань прав релігійних громад УПЦ (МП). Шляхом нагнітання настроїв гніву, відчаю, ненависті він нав’язує читачам думку про те, що представники ПЦУ, котрі безпідставно позиціоновані в образі «рейдерів», винні у виникненні конфліктів і провокацій насильницьких дій по відношенню до віруючих усіх інших конфесій.

 

Інформаційна спецоперація на тему «заборони» УПЦ (МП)

 

23.09.2023 р. Телеграм-каналі «Миколай Данилевич» опубліковано текстовий допис такого змісту:

 

 

У досліджуваному дописі Данилевич знову акцентує на темі свавільної «заборони» УПЦ (МП), «утисканнях» прав релігійних громад УПЦ (МП). Шляхом нагнітання настроїв страху він нав’язує читачам думку про те, що суб’єкти законодавчої ініціативи, котрі наділені компетенцією ухвалювати нормативно-правові акти у сфері державно-церковних відносин, винні у виникненні конфліктів і провокуванні насильницьких дій по відношенню до православних віруючих даної конфесії.

 

Контекстуальним значенням використовуваної в даному випадку метафори «ідейне самогубство» є діяльність органів державної влади щодо прийняття законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують процедуру заборони діяльності релігійних громад, пов’язаних з російською федерацією. На переконання Данилевича, причини найбільших проблем для України у майбутньому обумовлені намаганням органів державної влади «заборонити» УПЦ (МП). А факт збройної агресії російської федерації проти України нівельовано повністю.

 

Винесення у заголовок (перше речення) звернення-маніфесту «Заборонити УПЦ – означає…» підпорядковано меті схилити невизначене, але широке коло осіб до сумнівів у тому, що найбільшою трагедією в Україні є війна, розв’язана російською федерацією. Автор допису намагається максимально залякати неминучою «забороною» УПЦ (МП), а потім спонукати до пошуку компромісів, об’єднавчих ідей і напрямів співпраці з релігійними організаціями, пов’язаними з країною-агресором.

 

Додатковим елементом доведення до граничного ступеню настроїв нетерпимості до всіх інших християнських релігійних конфесій є використання елементів залякування населення шляхом поширення тверджень про неминуче настання в Україні «несвободи віросповідання» у разі подальшого «утискання» прав УПЦ (МП), «закриття храмів», «заборони» окремих священнослужителів, «породження релігійної нетерпимості».

 

«Церковне питання» як причина війни (на думку Данилевича)

 

12.10.2023 р. Данилевич розмістив репост статті з назвою «Как воюет Израиль» і додав до нього власний супровідний коментар:

 

 

У дослідженому дописі міститься хибна, відверто маргінальна ідея про те, що нібито на теперішній час головну загрозу для цивілізованого людства становить не терористична держава – російська федерація, а «заборона» УПЦ (МП). За допомогою порівняння події, пов’язаних з терористичними атаками ХАМАС проти Держави Ізраїль та російської агресії проти України досягається ефект максимального розхитування негативних емоцій читацької аудиторії, з одночасним представленням збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, спричиненого міжконфесійним протистоянням, що виражається у твердженні Данилевича М.М. про те, що «аргументи, що церковне питання мовляв це також частина війни – це привід, а не причина».

 

Ідея запобігти «роз’єднанню народу», «захистити церкву» (в даному випадку – УПЦ МП) від «заборони» – це саме втілення російської політичної концепції розбудови панслов’янського «руського миру», де утверджується «новий світовий порядок» на чолі з російською федерацією.

 

Таким чином, Данилевич свідомо поширив і прокоментував матеріал, спрямований на публічне заперечення збройної агресії російської федерації проти України, навмисне применшення її наслідків, що виражається в його висновках про те, що «церковне питання є приводом війни». Поширення даного матеріалу підпорядковане меті нав’язати серед окремих категорій населення (військовослужбовців, представників органів державної влади та місцевого самоврядування) хибну думку про безперспективність опору російським збройним формуванням і переходу до молитов «за мир».

 

Висвітлення діяльності закордонних єпархій УПЦ (МП)

 

Значну кількість дописів, оприлюднених на Телеграм-каналі «Миколай Данилевич», присвячено висвітленню діяльності закордонних єпархій УПЦ (МП). У них Данилевич наголошує на тому, що створення закордонних єпархій відбувається задля задоволення інтересів українських громадян, які внаслідок російської агресії проти України змушені були шукати притулку в зарубіжних країнах. Однак дані тези не відповідають дійсності, оскільки ініціатором створення закордонних єпархій УПЦ (МП) фактично є вище політичне керівництво російської федерації.

 

Активізація діяльності УПЦ (МП) у даному напрямі обумовлена наявністю в країнах ЄС значної кількості українських біженців, з яких більшість сповідують православ’я. Українські біженці, котрі здебільшого недостатньо володіють або взагалі не володіють мовою країни, до якої вони звернулися по захист, позбавлені можливості отримувати достовірні новини про ситуацію в Україні та у світі з європейських офіційних джерел і медіаресурсів. Внаслідок цього вони використовуються як цільова аудиторія для російськомовних пропагандистських медіа.

 

Однією з ключових цілей створення розгалуженої мережі закордонних єпархій УПЦ (МП) є започаткування, під прикриттям релігійної діяльності, осередків ідеологічного оброблення громадян України, котрі вимушено перебувають за кордоном. Як приклад, у своєму дописі від 03.02.2023 р. Данилевич повідомив дослівно про таке:

 

 

Як було зазначено вище, в умовах російської агресії проти України керівництво УПЦ (МП) продовжує поширювати російські наративи про те, що нібито у розв’язуванні збройної агресії винна Україна. У своїх наступних дописах від 28.03.2023 р., від 31.03.2023 р., від 15.06.2023 р., від 05.07.2023 р. Данилевич звинувачує органи державної влади та місцевого самоврядування, а також окремо – ПЦУ в «беззаконнях» і «свавіллі», що виявляється у нібито «переслідуванні» УПЦ (МП). При цьому він наводить повідомлення з висловленням підтримки, що отримує від очільників закордонних єпархій УПЦ (МП). А останні, своєю чергою, запевняють у доведенні інформації про «гоніння» УПЦ (МП) до відома вищого політичного керівництва країн ЄС.

 

У такий спосіб УПЦ (МП) отримує можливість за допомогою закордонних єпархій, за посередництва священнослужителів дискредитувати Україну, здійснювати ідеологічний вплив на українських громадян за кордоном і від їхнього імені звертатися до урядів відповідних зарубіжних країн. Як приклад, слід навести допис Данилевича від 06.10.2023 р., в якому він зазначив таке:

 

 

Таким чином, займаючи посаду заступника голови синодального відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ (МП), Данилевич був посередником між функціонерами закордонних єпархій та духівництвом країни-агресора, подаючи інформацію у вигідному для них сенсі.

 

Популяризація теми діяльності закордонних єпархій УПЦ (МП) шляхом поширення численних інформаційних повідомлень за їх змістом збігається з наративами пропаганди держави-терориста – російської федерації, яка використовує релігійний фактор для дискредитації України на міжнародній арені та створює у країнах Європейського союзу осередки ідеологічного впливу на суспільство.