Умови тримання ув’язнених у Київському СІЗО (статистика)

Поділитися:

Статистичні відомості про стан роботи органів і установ виконання покарань свідчать про необхідність вжиття невідкладних заходів для виправлення ситуації. Передусім, необхідним є вироблення і застосування чітких критеріїв визначення оптимального режиму тримання ув’язнених.

 


 

Влітку 2018 року я перебував у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України в якості ув’язненого. Під час знаходження за ґратами набув певних знань, навичок та інформації. Наразі я є адвокатом, захищаю і представляю інтереси значної кількості людей, з якими познайомився в ув’язненні. З останніми я підтримую постійний, практично цілодобовий зв’язок.

 

Ув'язнених доправляють до СІЗО

В’їзні ворота Державної установи «Київський слідчий ізолятор»

 

Також я є журналістом, заступником головного редактора загальнодержавного бюлетеня «ГОВОРИ!» та проваджу відповідні журналістські розслідування.

 

Ситуація, що склалася у місцях несвободи

 

Щоденно я отримую відомості про обставини зловживання посадовими особами Державної установи «Київський слідчий ізолятор» (та інших установ несвободи), застосування тортур, нелюдського поводження, вчинення провокаційних дій (зокрема, щодо «нацьковування» між собою різних категорій ув’язнених), безпідставного та недоречного «посилювання» режиму тримання осіб. Зрештою, це все виливається в заколоти, опір, бунти. Опосередковано це виражається у збільшенні кількості суїцидів, самоушкоджень, вбивств і спричинення тілесних ушкоджень, загибелі від передозування наркотичними засобами тощо.

 

Єдине адекватне правило – в установі несвободи, де належним чином організована виховна, профілактична, оперативна робота, досягається розумний баланс взаємних інтересів – кількість подібних ексцесів мінімальна або ж вони відсутні.

 

І навпаки: там, де адміністрація починає «загвинчувати гайки» або «експериментувати» – ув’язнені опиняються в ситуації, коли вони просто не можуть поводитися інакше, як активно демонструвати супротив.

 

У Київському слідчому ізоляторі один з «експериментів», приміром, полягав у тому, що наприкінці весни – на початку літа минулого року ув’язнених з камер для так званих «стигматизованих» осіб (яких також називають «опущені», «ображені» тощо) «розселили» (перевели) до загальних камер.

 

Для «опущеного» це означає те, що він кожного дня буде піддаватися зґвалтуванням, задоволенню статевих пристрастей співкамерників, побиттю, використанню для виконання антисанітарних робіт тощо.

 

На знак протесту проти таких «гуманістичних» задумів адміністрації установи люди вчиняли акти самоушкодження. Вони «вскривалися», тобто різали собі кровоносні судини тощо. Більшість з таких ув’язнених навіть були відправлені через тяжкість ушкоджень до лікарняних закладів зовні слідчого ізолятора. Ці факти легко перевіряються за результатами аналізу статистики.

 

Тих осіб, які потрапили до загальних камер, було або ж скалічено, або зґвалтовано. І вони були вже морально та психологічно «зламані».

 

Визначення оптимального режиму тримання ув’язнених

 

Для отримання додаткової інформації я направив відповідний запит до низки державних органів, з проханням до всіх отримувачів утриматися від надання відповіді на кшталт «ми навідалися до слідчого ізолятора та поспілкувалися з такими ув’язненими. Вони всі здорові, задоволені, дуже раді та вдячні за турботу». Відверто кажучи, кожен з подібних «перевіряльників», потрапивши в аналогічну ситуацію, буде поводитися так само (вихваляти адміністрацію). Адже після завершення перевірок і відбуття з установи «комісії» такого ув’язненого буде якщо не вбито, то зґвалтовано чи іншим чином зроблено все, аби він пошкодував. Тим більше, що всі «інтерв’ю» відбуваються у присутності адміністрації.

 

Так само, приміром, і затриманий режимом Президента Білорусі журналіст Протасевич буде вихваляти диктатора й запевняти, що Лукашенко надзвичайно розумна людина, яка дана Білорусі самими небесами, і його мають усі славити. У затриманого немає іншого вибору. Тому просто слід звернути увагу на статистику. Задоволені люди не будуть різати собі тіло та іншим чином намагатися врятувати честь і життя.

 

Ефективним засобом «вирахування» правильності, законності, виваженості, гуманності та адекватності побудови режиму тримання осіб під вартою є аналіз статистичних відомостей. Зокрема це відомості про кількість тілесних ушкоджень, насильницької загибелі, самоушкоджень тощо серед ув’язнених. Якщо кількість таких випадків у певному закладі виконання покарань є надмірною (вищою за середню), то це об’єктивно означає те, що керівництво установи є професійно непридатними катами, схильними до тортур. Щонайменше, керівництво підлягає заміні, допоки ситуація не розвилася взагалі критично.

 

Нижче увазі читачів пропонуємо відомості (статистичні, звітні, узагальнені) по ДУ «Київський слідчий ізолятор» з даного питання, що надасть можливість кожній зацікавленій особі проаналізувати їх і дійти самостійних висновків.

 

Зокрема, в інформаційному запиті мною було поставлено такі питання:

 

  1. Яка загальна кількість камер в ізоляторах (колоніях) та яка їх загальна площа?
  2. Яка кількість камер (та яка їх загальна площа), призначених для тримання колишніх співробітників правоохоронних органів, для «стигматизованих» осіб (які подали заяви про необхідність їх окремого тримання з міркувань безпеки), засуджених до довічного позбавлення волі, які мають захворювання та тримаються в медичній частині, карцери тощо? Та яка кількість камер для осіб, які відбувають покарання згідно призначеного судом арешту (оскільки ізолятор виконує функції арештного дому)?
  3. Яка кількість ув’язнених обліковувалася в ізоляторах і колоніях станом на 01 січня 2018 року, 01 січня 2019 року, 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року? Скільки серед арештантів таких категорій осіб, як «колишні співробітники», «стигматизовані» тощо)?
  4. Яка кількість «стигматизованих» осіб (соціально відторгнутих) перебуває в ув’язненні зараз (з фактичним перебуванням в окремих камерах) та рахувалась станом на 01 січня 2018 року, 01 січня 2019 року, 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року?
  5. Яка кількість осіб загинула внаслідок насильницької смерті в період з 01 січня 2018 року по день відповіді на цей запит (з вказівкою/розподілом) щорічно (окремо в кожному році)? Кількість і категорії смертей (приміром: загибель внаслідок убивств, самогубств, передозування наркотиками, нещасних випадків, невстановлених причин тощо).
  6. Яка кількість осіб щорічно (з вказівкою/диференціацією по рокам) вчиняла спроби самоушкодження (повішення, розрізання кровоносних судин, падіння з висоти тощо)?
  7. Яка кількість нападів (завдання тілесних ушкоджень тощо) мала місце щодо працівників слідчих ізоляторів та колоній з боку ув’язнених в період з 01 січня 2018 року, з 01 січня 2019 року, з 01 січня 2020 року, з 01 січня 2021 року по цей час?
  8. Яка кількість випадків виявлення заборонених предметів (мобільні телефони, наркотичні речовини тощо) мала місце в ізоляторах та колоніях з 01 січня 2018 року, з 01 січня 2019 року, з 01 січня 2020 року, з 01 січня 2021 року по цей час?

 

Участь Офісу Президента України і вжиття заходів реагування

 

Ми продовжуємо співпрацю з Офісом Президента України у напрямі врегулювання ситуації, що склалася у місцях несвободи.

 

Олег Татаров Офіс Президента

 

Статистика ДУ «Київський слідчий ізолятор»

 

Висловлюємо вдячність працівникам ДУ «Київський слідчий ізолятор» за докладну відповідь і нагоду допомогти.

 

Статистика кількість ув'язнених 1

Статистика Київського слідчого ізолятору 2

Статистика Київського слідчого ізолятору 3

 

По мірі надходження відповідей з інших держаних органів, яким було адресовано інформаційний запит ми повідомимо читачів додатково. Я розумію, що обсяг отриманої інформації буде значним. Однак він є необхідним для того, аби раз і назавжди визначити необхідні та об’єктивні критерії визначення режиму тримання ув’язнених. Ми мусимо створити передумови для людського відношення і досягнення дійсної мети ув’язнення – профілактики злочинності, забезпечення поваги до гідності людей, виправлення тощо.

 

Отримані відомості будуть предметом подальшої аналітичної роботи «ГОВОРИ!».