Володимир Сімончук
Навесні й літньої пори це красиве атмосферне явище кожен бачив багато разів. З давніх-давен побутує думка про те, що веселка – це «небесне знамення» і «знак».
Раніше наші пращури приписували тим явищам, пояснити які вони тоді не могли, надприродні причини походження. Дивно, коли сучасні дорослі українці, що вивчали природознавство у школі, досі продовжують тлумачити деякі природні явища не з позицій науки, а з погляду містицизму. Так, чимало людей, побачивши веселку, загадують бажання або вбачають у цьому підтвердження того, що скоро на них чекатиме успіх, і тепер вже точно заповітне бажання здійсниться.
Дійсно, в більшості народних прикмет веселка знаменує переміни на краще та нібито обіцяє добру вдачу. І навпаки, існують забобони, в яких веселка віщує недобре. Наприклад, на Закарпатті вважається поганою прикметою показувати пальцем на веселку. Нібито, якщо знаходитися близько, то веселка може всмоктати в себе людину й виплюнути в іншому кінці дуги. А якщо веселка з’являється взимку, то це є прикметою тяжкого року й різних лих. У колах езотериків, ясна річ, вигадали способи ворожіння на появу веселки, не кажучи вже про різні «пророцтва».
За найбільш поширеною «погодною» прикметою поява веселки буцімто означає, що дощу більше не буде. Однак переконатися у безпідставності такої забобонної прикмети зовсім нескладно. Часто дощ не припиняється й після того, як небо опоясуватиме різнокольорова стрічка. Однак у чому дійсна причина цього дивовижного природного явища?
Звідки в повітрі з’являються такі яскраві барви?
Поява веселки у небі пояснюється тим, що біле сонячне світло – це світло складне, вона складається з різнокольорових променів. Це нескладно перевірити за допомогою клиноподібного шматочка скла – призми. Проходячи крізь призму, промені світла змінюють свій прямолінійний напрям руху, переломлюються. При цьому різні кольорові промені, які входять до складу білого світла, переломлюються неоднаково – одні більше, інші менше, – і ми бачимо за призмою багатокольорову смугу – спектр.
Із таким само розкладенням світла пов’язано утворення веселки, при цьому роль скляних призм виконують краплі дощу.
Коли сонячний промінь проходить крізь краплю, він переломлюється. Віддзеркалюючись від внутрішньої стінки краплі, він знову переломлюється на виході. Із краплі виходять різнокольорові промені спектру. Згадайте, наприклад, як рано вранці росинки грають у променях сонця всіма кольорами веселки.
Під час дощу промені сонця переломлюються у міріадах краплин води, які падають з неба. Але на наші очі потрапляють лише ті кольорові промені, які йдуть від краплин, що знаходяться в одному положенні відносно до нас і до сонця. Такі краплини розташовані на колі, та всі видимі для нас веселкові промені виходять із них. А оскільки таких краплин дуже багато, то барвисті промені, зливаючись, і дають нам яскраву картину веселки.
Після дощу веселка піднялася майже вертикально
Те, що окремі дощові краплини не висять у повітрі, а падають, не змінює нічого. Всі ми знаємо, як демонструється відеозапис: на екрані швидко змінюються окремі нерухомі картинки – кадри. Причому кожен кадр з’являється на екрані приблизно на 1/20 частку секунди, та одразу його змінює інший. Проміжок часу, що відділяє одне візуальне враження від другого, зазвичай не перевищує в цьому випадку 1/10 частки секунди, та зображення окремих кадрів зливаються в одне, що є безперервним і таким, що перебуває в русі. Не встигає у нашому мозку зникнути одне зображення, та на нього вже накладається інше.
Ні, веселка – не «міст між небом і землею»
Від краплі, що знаходиться у повітрі там, де виникає веселка, потрапляє в поле зору спостерігача якийсь один кольоровий промінь – синій, зелений, червоний тощо. Це відбувається лише на коротку мить. Наступної миті краплина вже спуститься нижче. Але її одразу змінить інша, що падає зверху.
З дощової хмари випадає величезна кількість краплин, та у смузі дощу в кожній точці простору безперервно знаходяться дощові краплини. Вони настільки швидко змінюють одна одну, що миттєві промені, які ми спостерігаємо, зливаються в один, постійний. Виходить як у кіно: ряд мелькотючих на екрані зображень зливається в єдину картину.
Так наука пояснює це яскраве явище. Як бачите, воно викликане цілком природними чинниками. З цієї ж причини буває й зимова веселка. Її можна побачити під час відлиги, коли в повітрі багато дощових краплин.
Одним з перших, хто дав наукове пояснення того, як виникає веселка, був італійський вчений Домініс. Це було на початку XVII століття. Церковна інквізиція тоді жорстоко розправлялася з усіма, хто намагався науково пояснити природні явища. Поплатився за це й Домініс. Його оголосили поза законом і кинули за тюремні ґрати. Там він і помер. Тіло вченого спалили на вогнищі разом із його працями.
Положення веселки на небі залежить від положення сонця
Чим вище у небі знаходиться сонце, тим меншу частину веселкового кола ми бачимо. Решту буде приховувати горизонт. Однак якщо піднятися високо в повітря, то можна буде побачити й усе веселкове коло. Це неймовірне видовище першими змогли побачити повітроплавці, котрі піднімалися у небо на повітряних кулях.
Веселка, яку ми бачимо у небі, в кожного буде різною. Відійдіть трохи в бік – веселкова смуга пересунеться разом із вами: ваша персональна веселка заграє у нових краплинах, віддзеркалені промені яких раніше проходили повз вас. Підніміться на гору – і веселка підніметься разом із вами. Це є цілком зрозумілим: адже коли ви переходите на інше місце, то вже бачите веселкові промені сонця, віддзеркалені іншими краплинами.
Науковці давно з’ясували, що яскравість веселки змінюється залежно від того, яка кількість дощових краплин знаходиться в повітрі, а також від розміру цих краплин. Веселка буде тим більш яскравою, чим більші краплини дощу.
Згадайте, якою яскравою буває веселка літнього дня, коли падають часті, великі краплини
На небі інколи можна побачити не одну, а дві, три й більше веселок. Як вони виникають? Коли сонячний промінь не один раз, а двічі віддзеркалюється від внутрішньої стінки краплини, то він в такому разі також розкладається на спектр. Ось тоді з’являється подвійна веселка, що виглядає, як дві веселкові дуги, розташовані одна над другою.
Над великими водоймами інколи з’являються разом із веселкою в її звичній формі й веселка «догори дном», перевернута. Секрет появи такого видовища криється в тому, що веселка може з’являтися й у тих випадках, коли у краплинах дощу віддзеркалюються не прямі сонячні промені, а ті, що віддзеркалені водою річок, озер, морських заток.
Можна побачити веселку й нічної доби, коли світить місяць, але таке трапляється дуже рідко.