Юрій Уланович
Створивши свою «зорову трубу», Галілей першим направив її на зоряне небо. Його велика історична заслуга полягає в тому, що завдяки спостереженням за небесними тілами було відкрито супутники Юпітера і фази Венери, досліджено поверхню Місяця, Сонця та повністю спростовано богословську космогонію.
Як було створено перші телескопи
Складно сказати зараз, хто був винахідником першого приладу, котрий дозволяє спостерігати предмети у збільшеному вигляді. Існує легенда про те, що ним був голландський оптик Франц Ліпперсгейм. Це сталося у 1607 році. В 1608 році «голландські труби» продавалися на ярмарках у Франкфурті, а у грудні звістка про них дійшла до Венеції.
Відомий діяч Венеціанської республіки Паоло Сарті повідомив про голландську новинку своєму другові, професору астрономії та математики Падуанського університету Галілео Галілею. Вчений не став чекати, поки йому буде надіслано готовий прилад. Він провів необхідні розрахунки та взявся за справу. З’єднавши плоско-опуклу та плоско-увігнуту лінзи, він отримав інструмент, який збільшував у тридцять разів. Це було видатним досягненням для того часу.
Те, що побачив у небі Галілей, перевершило найсміливіші очікування і стало потужним ударом по релігійній космогонії.
«І створив Бог два світила: світило велике, для керування днем, і світило менше, для керування ніччю, та зірки…» (Буття, гл. 1, ст. 16). Ґрунтуючи свою позицію на цих тезах з Біблії, богослови твердили, що Місяць світить власним світлом і, як тіло божественне, має ідеальну кулеподібну форму.
А спостереження Галілея свідчили про цілком протилежне. Місяць, як виявилося, має нерівну поверхню, на якій Галілей побачив гори та провалля, тріщини та цирки. За тінями, які утворювалися від них, стало можливим вирахувати висоту місячних гір. Крім того, стало зрозуміло, що Місяць не світить власним світлом, а віддзеркалює сонячні промені, що падають на його поверхню.
Подвійний астрограф, музей історії ГАО НАН України, м. Київ
За допомогою свого телескопа Галілей надалі виявив, що Чумацький Шлях, який, за релігійними уявленнями, є «світлою дорогою до царства небесного», являє собою гігантське скупчення зірок, настільки віддалених від Землі, що неозброєним оком вони сприймаються як суцільна біла смуга. Якщо у Плеядах неозброєне око нараховувало шість зірок, то Галілей виявив у них за допомогою «зорової труби» цілих сорок.
Галілей відкриває Всесвіт
Спостереження Галілея розширювали межі всесвіту, ставили під сумнів релігійну казку про твердиню небесну та про Землю, що нібито знаходиться у центрі світу.
Але найбільш видатне відкриття Галілей зробив у ніч із 7 на 8 січня 1609 року. Тієї ночі він спостерігав за планетою Юпітер. Несподівано він виявив навколо Юпітера три невідомі слабкі зірочки. Подальші спостереження підтвердили сміливу здогадку Галілея: ці зірочки – це супутники Юпітера, його місяці.
Відкриття супутників Юпітера стало наочним доказом правильності теорії Коперника, переконливою моделлю руху супутників навколо центрального тіла. Разом із тим, це відкриття спростовувало богословське вчення про досконалі небеса, де можуть рухатися лише сім планет, які згадуються у «священних» книгах (відповідно до «магічного» числа сім).
Спостереження за супутниками Юпітера було початком повного руйнування християнської космогонії. Невдовзі Галілей відкрив фази Венери. Виявилося, що у трубу вона виглядає то як повний диск, то як півколо, то як вузький серп. Це залежало від розташування планети відносно Сонця та наочно доводило, що Венера рухається не навколо Землі, а навколо нашого сліпучого денного світила. Невдовзі з’ясувалося, що на «божественному» Сонці є плями…
«Цього не може бути! – кричали богослови. – Труба Галілея обманює, а його відкриття – просто оптична ілюзія!». Такі заяви робили в ті дні священнослужителі:«Підзорна труба – знаряддя диявола, – запевняв один з них, – спокушаючи Христа, сатана показував йому царства всього всесвіту. Напевне, він користався при цьому підзорною трубою. Значить, відкриття Галілея – диявольське наслання».
Та Галілей продовжував свої спостереження. Він зробив важливий крок у пізнанні світу. Недаремно в ті часи казали: якщо Колумб відкрив людям Америку, то Галілей відкрив перед їхнім приголомшеним поглядом картину всього всесвіту. І цей всесвіт не був схожий на той тісний міфічний світ, про який століттями розпатякували езотерики.
Наукове пізнання, спростовуючи езотеричну догму, підривало тим самим авторитет «священного» писання.