Денис Марків
Від самого початку ініціювання цього безглуздого процесу навколо свавільного звинувачення адвоката, журналіста Олексія Святогора за його висловлювання в інтерв’ю, я спостерігаю за розвитком подій та принагідно хочу висловити пану Олексію слова підтримки та побажати йому сил і міцного здоров’я.
Я дуже сподіваюся на об’єктивний розгляд справи в Шевченківському районному суді міста Києва, і в цій статті хотів би звернути увагу на такі обставини. Передусім, предметом дослідження доказів під час судового слідства є участь Олексія Святогора у так званому «творі», його висловлювання та їх наповнення. Предметом дослідження доказів не є та не може бути недоречне варнякання та істерики сторонніх осіб – невідомого чоловіка, що позиціонований як ветернар та жінки, що називає себе зоозахисницею.
І тут важливо зупинитися на таких обставинах, як складання висновку експерта і процедура дослідження «доказів» судом.
Фото: адвокат Олексій Клименюк
Отже, почнемо із сумнівних висновків експертів. Нагадаю, Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві під процесуальним керівництвом Київської місцевої прокуратури № 10 провадилося розслідування кримінального провадження 42016101100000288 за ч. 2 та 3 ст. 300 КК України.
З метою встановлення істини по справі слідчим було отримано диски з записами відеотворів, які було передано на дослідження експертів щодо аналізу змісту творів.
Так, як вбачається з Висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.03.2018 р., до вказаного інституту на дослідження надійшли, зокрема, диски з позначеними (поіменованими) файлами (відеофрагментами) 28.11.2017 р. Експертне дослідження завершилося 30.03.2018 р., тобто, зрозуміло, що весь цей час диски знаходилися в експертній установі та були повернуті слідчому після завершення експертного дослідження 30.03.2018 р.
В той же час, як вбачається з іншого Висновку ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» від 12.03.2018 до цього експертного закладу вказані диски з записами надійшли 12.02.2018 р. і вибули після завершення дослідження 12.03.2018 р.
Тобто, ці самі диски з цими самими записами (елементами досліджень та «доказами») одночасно знаходилися в КНДІСЕ (з 28.11.2017 р. по 30.03.2018 р.) і в ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» (з 12.02.2018 по 12.03.2018).
Подібної ситуації бути просто не може. Якщо доказ знаходиться в експертній установі (переданий до неї), то він там знаходиться від початку дослідження і до самого кінця, без вибуття, і повертається виключно слідчому після завершення експертизи. Не може бути двоїстості та троїстості доказів – це не студії відеозаписів, і порядок обігу доказів чітко регламентований – докази надходять належним чином опечатані, з підписами уповноважених осіб, відкриваються у встановленому порядку, зберігаються з дотриманням чітко визначених правил, повертаються також після упакування, опечатання та підписування з тим, аби зберегти їх цілісність та унеможливити підміну (заміну, підробку, фальсифікацію).
Можливо, в описаному випадку слідчий або прокурор кустарним (самогосподарським) способом, без дотримання вимог процесуального законодавства виготовили копії дисків (копії записів) та «роздавали їх направо та наліво» у невстановленій кількості, як завгодно і як заманеться.
Можливо, слідчий та або прокурор виготовили навіть не копії дисків та відеозаписів (треба ще зясувати, звідки вони їх взяли), а взагалі направили для проведення експертного дослідження сумнівні докази невідомого фальсифікованого походження (наприклад, знайдені на смітнику тощо).
Можливо, експертні установи «по знайомству» або «по-дружньому» здійснили копіювання та передачу дисків одна іншій (їх повернення, обіг), що суворо заборонено правилами здійснення експертних досліджень та правилами взаємного спілкування між експертами, експертними установами та слідчим/прокурором. Порушення вказаного порядку містить ознаки корупційних зловживань.
В будь-якому випадку наявні ознаки низки кримінально-карних злочинів (правопорушень), за які передбачено кримінальну відповідальність.
Це підтверджує і відповідь від Київської місцевої прокуратури №10, з якої йдеться, що слідчі та інші процесуальні дії проводилися тільки з оригіналами відеозаписів, і копії не виготовлялися.
Із цього приводу нами було направлено відповідні звернення до Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Генеральної прокуратури України, а також до Міністерства юстиції України. Щодо останнього, то з відповіді Мінюсту йдеться про те, що ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» не є суб’єктом судово-експертної діяльності у розумінні ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» і не належить до сфери управління Міністерства юстиції України.
При цьому було зазначено, що з усіх питань призначення судової експертизи у згаданій установі слід звертатися до особи, яка приймала рішення про направлення матеріалів на дослідження, а саме до слідчого Шевченківського районного управління Національної поліції України Романа Бобокала. Однак справа в тому, що звернутися до слідчого Романа Бобокала ми вже не зможемо, як би не хотілося – ще у 2018 р. він був звільнений з органів Національної поліції України. Іншими словами, цей сумнозвісний горе-слідчий «наломав дров» та пішов, залишивши по собі лише неприємні згадки та купу мотлоху, розгрібати який тепер доводиться його колегам.
Друге, стосовно дослідження «доказів» у суді. Як приклад, 22 квітня 2019 р. у Шевченківському районному суді міста Києва відбулося часткове, так би мовити, «дослідження» матеріалів справи, зокрема, судом було переглянуто один з відеофрагментів, автором якого нібито є Олексій Святогор – він звинувачується через його висловлювання в телеінтерв’ю.
В чому полягала процедура дослідження? На даному відеофрагменті було переглянуто висловлювання Олексія Святогора обсягом в декілька секунд (!) про те, що бродячі собаки нападають на людей і загризають інших домашніх тварин, а також чомусь оглянуто висловлювання сторонніх осіб – чоловіка, названого «ветеринаром» та якоїсь жінки, що була представлена як «зоозахисник».
«Ветеринар» довго розповідав про те, що собаки мучаються, а жінка лементувала про те, що вона дуже страждає від «догхантерів» і «куди все котиться».
Після цього представник потерпілих (бородатий адвокат – я забув, як його звати) на пропозицію суду висловитися щодо змісту відеофрагменту почав довго та дуже драматично розказувати «послухайте цього ветеринара, як він розповідає про мучання собак».
Їхні репетування, емоційні істерики, крики, зойки, нагнітання та лемент жодним чином не стосуються позиції Олексія Святогора та його висловлювань (навіть якщо б вони і були) і лише «загальним фоном» створюють у суду враження що «Святогор погана людина, бо он як той дядько розповідає гарно, що собаки мучаються».
Тому жоден фрагмент відеоматеріалів, який не стосується зйомок за участі Олексія Святогора чи його особистих висловлювань не може бути оглянутий у судовому засіданні, позаяк виходить за межі доказової бази (предмету доказування).
Дослідження у судовому засіданні всього цього «сміття» (адвокат Олексій Святогор не має відношення до думок, прагнень, емоцій, криків інших осіб) лише затягне судовий процес та напхає його «сміттям» і «спамом» (що непотрібне ані нам, ані суду). Заради інтересу, звісно, будь який інший суб’єкт або учасник справи може навіть дозволити собі вимагати перегляди та аналізи (адже Олексій Святогор і адвокат потерпілих мають рівні процесуальні права) фрагментів відеоматеріалів, до яких він не має відношення, але які стосуються оцінки його дій. Дійсно, інколи цікаво спостерігати за тим, як зграя навіжених верещить та сходить з глузду від сказу… Але чисто по-людськи та з точки зору процесу це є недоречним і загальним для всіх.
Тому, перед звинуваченням має бути поставлене чітке завдання (пропозиція): «досліджуємо інкриміновані висловлювання Святогора», і нехай прокуратура вказує чітко фрагмент запису на ролику (відеофайлі), який «доводить» те, в чому вони намагаються його звинуватити, й лише ці фрагменти підлягають розгляду та дослідженню, а не вся маячня з криками, зойками, істериками та киданнями ідіотів, які збігаються до суду та верещать у ньому.
А що стосується ситуації з фальсифікацією доказів, переданих на експертне дослідження, то це буде предметом подальшого розгляду в ЗМІ, про що ми також будемо інформувати наших читачів.
Читайте також:
Ползучая чума: о проблеме легализации терроризма
Впервые в Украине деятельность зооэкстремистов признана судом опасной для общества
Санкция на расправу: как НЛП и пиар-технологии стали средством уничтожения человека
Зооекстремістів – до відповідальності!
Был бы человек, а статья найдется
Почему дело Святогора может стать большой проблемой для украинского государства
Дело Святогора: люди вконец потеряли здравый смысл
Расправа над Святогором – приговор украинскому правосудию
Адвокат Олексій Святогор отримував погрози щодня
Рабство журналистів – не за горами!
Лист до редакції: думка зоозахисників
Догхантер и стая: что стоит за “Делом Святогора”
Право беснующейся толпы, или Суд Линча по-украински
У Києві оголосили полювання на людей