Ірина Кременовська
Latest posts by Ірина Кременовська (see all)
- (Не)випадкові знайомства та їх наслідки -
- Кліматична тематика як зброя проросійських пропагандистів (розбір форуму «Глобальный кризис. Ответственность» від МГР «АллатРа») -
- Патріотичний ребрендинг «АллатРа» чи стара гра у новій обгортці? -
- Зняти плівку обману, або Як позбутися реклами проросійської секти -
- Серія робіт «Faces of war» Тамари Качаленко присвячена пам’яті жертв катастрофи на Каховській ГЕС -
Видалити свій аккаунт? Для одних користувачів Facebook така ідея здається неймовірною та (наразі) не вкладається в голові. Проте інші давно й небезпідставно замислюються над цим. Від рішучого кроку людей поки що втримує думка про те, що буде далі, тому вони досі вагаються.
Facebook об’єднує чи… навпаки?
В Україні соціальна мережа Facebook стала набирати популярності від 2013 – 2014 років. Спочатку це було пов’язано здебільшого з подіями на Майдані, а потім – з анексією Криму та збройним вторгненням російських найманців і регулярних підрозділів РФ на територію Донецької та Луганської областей. Тоді найактуальнішу інформацію та новини, завдяки Facebook, можна було отримувати від очевидців. Щоправда, вона не завжди була перевіреною, але то вже – інше питання.
Згодом популярність Facebook і зростання його українського сегменту активно підживлювалося політиками, котрі розміщували там свої дописи, а також медіа та ЗМІ, котрі на них посилалися. Масово створювалися нові спільноти по інтересах і політичних вподобаннях. З’являлися сторінки на підтримку того чи іншого нардепа, партії чи міністра й решта. Одночасно у процес включилися ботоферми, діяльність яких чомусь обходять увагою чи навмисно видають за «громадську думку». Саме тому український сегмент Facebook є вкрай політизованим і поляризованим. І це – не кажучи про потік дезінформації та фейків, які не всі можуть вчасно розпізнати.
«Про це написав на своїй сторінці у Facebook…», «як повідомляють користувачі Facebook…» або навіть «Facebook вибухнув», – на жаль, такі дописи, котрі є неперевіреною інформацією, стали масово перетворюватися на джерела новин, що взагалі є неприпустимим.
Такі речі є звичайними маніпуляціями, втім вони сприяли дедалі більш широкому залученню користувачів різних вікових категорій та роду занять. Люди з цікавості теж реєструвалися, починали читати. А потім у багатьох це переходило у звичку – розпочинати кожен день з Facebook…
Нескінченна стрічка новин
Я теж зареєструвалася у Facebook від того ж часу. Передусім, заради доступу до донецької спільноти «Донбас – це ми!», де щодня публікувалася та постійно оновлювалася зведена інформація по районах. Ми ділилися одне з одним інформацією про «старти» та «прилети», пересування військової техніки, різні події на вулиці (активність окупантів і місцевих сепаратистів тощо), стрілянину, займання (пожежі) та багато іншого. Звісно, при цьому ми знаходили однодумців і навіть нових друзів, з якими досі спілкуємося у реальному житті.
Однак наявність аккаунту у Facebook потребує й докладання певних зусиль і часу для наповнення своєї сторінки. Підтримання активності означає також і необхідність взаємодії з іншими користувачами. Комусь треба поставити «вподобайку» (особливо з міркувань ввічливості, адже людина постійно до мене заходить і ставить відмітки до моїх дописів і фото), комусь – написати коментар…
Ми всі часто не помічаємо та не усвідомлюємо того, скільки часу це все потребує. Паралельно з тим, як зростає кількість наших віртуальних «френдів», збільшується й обсяг інформації, з якою ми знайомимося, гортаючи те, що називається стрічкою новин. Чого там тільки немає! Та поки знайдеш якийсь притомний допис, який заслуговує твоєї відмітки «подобається», доведеться прокрутити дику мішанину з різних цитат, мемасиків, реклами та відвертого графоманства.
Зараз я більше не маю аккаунту на Facebook. Створювати новий не планую.
Що станеться після того, коли ви наважитеся видалити свій акаунт у Facebook
Тієї ж миті: ви звільнитеся від впливу мережевої спільноти. Вона більше не диктуватиме ваш настрій і вашу риторику, не диктуватиме вам вибір друзів і коло спілкування, не нав’язуватиме чужі інтереси, вподобання й авторитети.
У перший день ви потрапите до іншої реальності, що суттєво відрізняється від віртуальної, та матимете унікальну нагоду переконатися, що справжнє життя зовсім не схоже на те, як його змальовують у соцмережах.
На другий день ви вже матимете чітке розуміння того, хто з ваших друзів належать до кола справжніх. Вони самі з вами зв’яжуться (за допомогою телефона, електронної пошти, Скайпа, інших засобів – адже з цими людьми ви і раніше підтримували контакти, а якщо ні, то за бажання вони розшукають вас, тому що хвилюються) як тільки звернуть увагу на зникнення вашого профілю. Справжні друзі залишаться з вами, вони вас підтримають і допоможуть. А щодо решти, то ви самі побачите, що приблизно 80-90% вашого мережевого оточення є тільки віртуальними френдами, яким ваша доля абсолютно байдужа. Тому сумувати за ними – справа непотрібна та марна.
На третій день ви матимете чітке уявлення про неповторне відчуття свободи. Вам не потрібно більше зазирати до соцмережі та з’ясовувати, що і хто вам написав, прокоментував або скільки «вподобайок» вам поставили. Ви зрозумієте, що соцмережа живе своїм життям, а ви – своїм.
На четвертий день ви збагнете, що соцмережі – це абсолютно не потрібний додаток до життя.
На п’ятий день ви почнете пригадувати, скільки часу загалом витратили раніше на сидіння у соцмережах. Для цього порахуйте хоча би приблизно, скільки годин на день у вас уходило на це. І тоді ви зробите неприємне відкриття: виявляється, потрачений час було проведено без користі, а більшість того контенту, з яким ви там взаємодіяли, був або негативним, або пустопорожнім.
Труба, що викачує наш безцінний час
Ви неодмінно дійдете і до думки про те, як соцмережі обкрадають нас. Точніше, це ми самі забираємо значну частину корисного часу, який можна було б приділити роботі, спілкуванню з рідними та друзями, заняттям спортом, активному відпочинку чи, зрештою, просто для наведення ладу вдома чи на робочому місці. Згадайте, скільки невимитих тарілок терпляче чекали у мийці, поки ви були зайняті «важливими» коментарями та відповідями на них.
На шостий день ви зрозумієте, що можна чудово працювати, проводити час та, зрештою, займатися улюбленою справою чи зустрічатися з друзями без звітування про кожен крок на своїй сторінці.
На сьомий день ви помітите, що стали почуватися краще та висипатися. А повідомлення на кшталт «Про це написав на своїй сторінці у Facebook…» викликатимуть у вас лише саркастичну посмішку.
За місяць на вас чекає відкриття: ви дізнаєтеся, що все більше адекватних і успішних людей залишають цю соціальну мережу, а дехто взагалі нею ніколи не користувався.
За два місяці на вас чекає ще одне відкриття, теж приємне. Ви помітите, що стали краще виглядати, досягати більших успіхів у роботі й особистому житті, а ще знайшли одразу декілька цікавих занять, завдяки яким розвиваєтеся та отримуєте задоволення.
За три місяці вам навіть складно буде пригадати про те, що колись у вас був аккаунт у Facebook. А про те, щоб зареєструватися там наново, ви взагалі більше не будете думати.
Успіхів вам, будьте вільними та живіть повноцінним життям!
Фото: Олександр Ретівов