Дуб Камишева, історія одного пам’ятника

На території Святогірського державного історико-архітектурного заповідника знаходиться Дуб Камишева – пам’ятник загиблому герою Другої світової війни, завдяки якому вдалося звільнити місто від німецько-фашистських загарбників.

 


 

Володимир Камишев

 

Ніхто не може знати своєї долі наперед. У тяжкі часи, коли звичний лад рушить війна, проявляють себе справжні герої, котрі готові пожертвувати своїм життям заради інших. Володимир Максимович Камишев народився у 1923 році у місті Хіва в Узбекистані. Він походив із сім’ї військового, що і визначило подальший вибір життєвого шляху. Тоді юнак навіть не здогадувався, що йому судилося стати одним із тих, хто навіки увійдуть в українську історію.

 

Дуб Камишева у Святогірську

Пам’ятник Дуб Камишева на Святих горах

 

Після закінчення школи Володимир Камишев вступив до артилерійського військового училища, але того ж року розпочалася війна. Училище було евакуйовано до Казахстану.

 

За рік курсант Камишев добровольцем пішов на фронт. Діставши тяжкі поранення у боях, він близько двох місяців проходив лікування у військовому шпиталі, та незважаючи на це одразу після виписки повернувся на фронт. І вже невдовзі, восени 1942 року Володимир Камишев у складі 62-ї армії брав участь у Сталінградській битві.

 

Один день з Донбаської операції

 

У серпні 1943 року наступом правого крила Південно-Західного фронту розпочалася Донбаська операція. Артилерійська батарея Володимира Камишева форсувала річку Сіверський Донець там, де зараз знаходиться сучасний Святогірськ (на той час – селище Банне). Війська Третього рейху, що відступали, зайняли високий правий берег і там облаштували лінію оборони. З протилежного берега вела наступ артилерійська батарея, в якій коригувальником був Володимир Камишев. Бої тривали протягом місяця. Розвивати наступ заважали особливості рельєфу, що ускладнювали ведення прицільного вогню по позиціях противника.

 

Того дня 17 серпня, зайнявши позиції на високій крейдяній горі над Святогірською лаврою, де стоїть пам’ятник Артему, наші артилеристи завдали вогневого удару по позиціях окупантів. Але ті переховувалися в урочищі Ясинове, тому довелося шукати рішення, як організувати спостереження.

 

В запеклому бою, коли дорога кожна секунда, на довгі роздуми часу не було. Побачивши неподалік один старий дуб, який височів над усіма деревами, Володимир Камишев разом із двома бійцями став пробиратися до високого дерева, щоб там облаштувати свій спостережний пункт і звідти здійснювати коригування вогню. Зібравшись на дерево з густою кроною, коригувальник став невидимим для противника. Дійсно, звідти всі німецьки позиції опинилися перед його очима. І батарея розпочала прицільний вогонь по ворожих ДОТах і загородженнях, пробиваючи проходи у мінних полях. Цього вистачило для прориву, і батарея продовжила наступ.

 

Прийняв вогонь на себе

 

Коли фашисти вичислили місце розташування коригувальника, то кинули цілий загін солдатів, щоб ті його нейтралізували. Навіть якби Володимира взяли б живим, німці захопили б його у полон, але їхні плани не здійснилися. Коли німці відкрили вогонь по дубу, один зі снарядів влучив у стовбур дерева і зніс його крону. Володимир дістав тяжких поранень, які виявилися несумісними із життям. А солдати Третього рейху, що полювали на коригувальника, були вбиті на місці. Вижити під таким обстрілом ні в кого не було шансів.

 

Відважний хлопець з Узбекистану, що звільняв український Донбас, помер того ж дня у шпиталі. Йому було всього двадцять років.

 

Пам’ятник Дуб Камишева у вигляді дерева з горельєфом солдата є пам’яткою архітектури. Його було встановлено у 1985 року на місці, де прийняв свій останній бій безстрашний воїн, гвардії лейтенант Володимир Камишев.

 

Володимир Камишев

Герой Другої світової війни, гвардії лейтенант Володимир Камишев

 

Після прориву на Сіверському Дінці німецькі війська стали відступати по всьому фронту. До кінця літа було повністю звільнено Святі гори, а 8 вересня – столицю шахтарського краю, місто Донецьк. Донбаська операція завершилася 22 вересня 1943 року.