Українське державотворення в Чорноморському та Причорноморському регіонах

Поділитися:
The following two tabs change content below.
Олександр Корнійчук

Олександр Корнійчук

кандидат економічних наук, магістр державного управління у сфері охорони здоров'я

Місія України сьогодні – реалізація статусу геополітичного центру країн Балто-Чорноморської смуги, Східної Європи та Кавказу. Наша країна має всі можливості для того, щоб стати ключовим лідером в Чорноморському та Причорноморському регіонах.

 


 

Особливості Чорноморського регіону

 

До держав, які розташовані над Чорним морем, належать Україна, Грузія, Туреччина, Болгарія, Румунія, Росія.

 

До гінтерланду (переважного впливу) Причорноморського регіону належить Північний Кавказ (з Чеченією – Ічкерією), Вірменія, Молдавія, Греція, Македонія, а також Албанія і Азербайджан.

 

Життєво-небезпечними для України є геополітичні і військово-політичні фігури, побудовані Кремлем. Вони оперті на Північно-Причорноморський регіон і стратегічно направлені проти України.

 

Україна в Чорноморському регіоні

 

«Кліщі»

 

Насамперед, це «кліщі» – здавлювання України між Півднем (Закарпаття-Придністровя – Крим із Севастополем) та Північчю (Росія – Білорусь) з ролью Криму як багнету в живіт України.

 

Дуга кризи

 

Фігура «кривавої дуги» (дуги кризи) як сутність кремлівської військової доктрини включає: Чорногорію і Сербію – українське Закарпаття – Придністров’я – Крим – Абхазію – Чеченію – Осетію – Інгушетію – Карабах – Таджикистан – Афганістан.

 

Національні інтереси України полягають у реалізації власного геополітичного потенціалу ключового лідера регіону і нейтралізації та демонтажу зазначених геополітичних і військово-стратегічних фігур РФ у Чорноморській та Причорноморській ланках. Довготривала недооцінка Україною масштабу системних агресивних загроз Кремля в Чорноморському та Причорноморському регіоні.

 

Наслідком недооцінки загроз стала анексія Криму та окупація Донбасу

 

Ключова проблема в Україні – постійне зрадництво політичних сил, які домінували в Криму та на Донбасі перед українською державою та народом.

 

Втрата Криму стала можливою після внесення змін до Конституції України під тиском РФ. Ці зміни регламентували порядок перебування російських військ на території України. Аналогічний сценарій втручання в конституційне поле України здійснюється нині Кремлем стосовно «постійного законодавства» про «особливий порядок управління… в Донецькій і Луганській областях».

 

Прогноз розвитку подій у країнах, що включені РФ до «кривавої дуги» та «кліщів» – системна дестабілізація в режимі цунамі внутрішньополітичної та зовнішньополітичної ситуації навколо цих країн і регулярне перетворення їх на поле військових операцій Кремля.

 

Завдання України

 

Вступ до НАТО. Повна деокупація Криму і Донбасу. Керченска протока має бути звільнена від присутності РФ, насамперед, військової. Наступним кроком має стати повномасштабне відновлення українського суверенітету на Чорному і Азовському морях та над об’єктами і майном гідрографічної служби Чорноморського флоту.

 

Дії Президента України, Кабінету міністрів України, Верховної ради України:

 

  1. Системний політичний, економічний, безпековий, військовий, інформаційний, культурологічний демонтаж кремлівських платформ впливу на Україну.
  2. Створення Українського чорноморського Інституту з філіями в обласних центрах Причорномор’я для обгрутування стратегії і тактики дій України в регіоні та чотирьох завдань української державності:
  • Чорноморської проблеми як регіональної в Чорноморському просторі;
  • Кримської проблеми, як стратегічного ключа України до Чорного моря;
  • проблеми проток – виходу з Чорного моря в Середземне, тобто Босфору і Дарданелів;
  • Чорноморської проблеми як складової політичної концепції вищого рівня – Балтійсько-Чорноморської єдності.
  1. Створення при РНБОУ незалежної державної науково-експертної комісії по дослідженню причин і наслідків багаторічного капітулянтства України в Чорноморському регіоні. Насамперед це стосується обставин непереходу у 1991-1992 рр. всього Чорноморського флоту під юрисдикцію України. Здійснити правову оцінку дій посадовців щодо відхилень від законодавчих актів липня 1990 – червня 1991 рр., а також серпня-вересня 1991 р.  в яких Чорноморський флот визнаний власністю України. Особливу увагу слід приділити розслідуванню обставин і мотивів закритості переговорів на чорноморську тематику між Україною і РФ з листопада 1996 р. Першочергової уваги потребує період між листопадом 1996 та травнем 1997р., який завершився усуненням Військово-Морських сил України із Севастополя. Крім цього розслідуванню підлягають обставини вивезення тактичної атомної зброї із України. Метою розслідування є розкриття сутності підступних агресивних дій Кремля та здійснених прорахунків і помилок українською стороною з метою їх оприлюднення та недопущення у майбутньому.
  2. Координація розвідувальних і контррозвідувальних органів України, та країн-союзників НАТО, а також дружніх держав в Чорноморському та Причорноморському регіонах для демонтажу і нейтралізації розвідувально-підривної діяльності спецслужб РФ. Необхідно провести міждержавне розслідування дій країн НАТО, які порушили домовленості між Україною та НАТО, парафовані в Брюсселі згідно із Хартією про особливе партнерство між Україною та НАТО. Це ж стосується розслідування дій РФ в країнах «кривавої дуги» та «кліщів». Метою має стати унеможливлення подальшого знищення системи гарантування безпеки України.
  3. Створення ефективного правового механізму повернення боргів РФ за базування російських військ у Севастополі, Євпаторії та Ялті з 1991 по цей час. Станом з 1991 по 1997 рр. ця сума, за попередніми експертними оцінками, складала 30 млрд. дол. США.
  4. Відновлення повноцінного Чорноморського економічного співробітництва в регіоні, яке започатковано підписанням відповідної декларації у червні 1992 р. Це стосується насамперед налагодження стратегічно вигідних зв’язків, з Туреччиною. Розбудова Україною взаємовигідних стосунків з державами регіону має унеможливлювати домінування будь-якої країни.
  5. Розгортання у ЗМІ інформаційних та історичних проектів щодо реальної історії Криму, Севастополя, Північного Причорномор’я України. Це допоможе розкрити велич грецького міста Херсонес і татарського Сари-Кермена. Потребує уваги і аналіз причин поразок Росії під Севастополем в ході Кримської війни та Другої світової війни.
  6. Реалізувати проект друку праць українських вчених по Чорноморській проблематиці, насамперед Українського чорноморського Інституту. Це стосується 11 томів «Чорноморського збірника» та 67 окремих публікацій, а також інших сучасних  українських державотворчих праць.