У передмісті Парижа, де колись у незапам’ятні часи стояв Венсенський ліс із мисливськими угіддями, у XIV – XVII століттях було побудовано замок для королів Франції.

 

---

 

Територія навколо замку згодом розрослася у ціле місто – Венсен.

 

 

Château de Vincennes, з французької – Шато-де-Венсен, або Венсенський замок – це був перший французький замок, який нам пощастило побачити.

 

 

Венсенський замок розташований на дуже зручному маршруті, і щоб дістатися до нього, достатньо лише сісти на метро.

 

 

Вхід на територію замка – безкоштовний.

 

 

Від першої будови мисливського маєтку – до величного замку

 

Історія побудови Венсенського замку розпочалася після ІХ століття, коли на цьому місці був один тільки ліс, куди французькі королі полюбляли приїжджати на полювання. У середині ХІІ століття, в добу правління Людовіка VII тут з’явився мисливський маєток. Це був доволі скромний мисливський будиночок.

 

Життя йшло вперед, правителі змінювалися, але так само навідували Венсенський ліс, а зупинялися у мисливському маєтку. Звісно, тоді це був ще не замок і навіть не резиденція. Але кожен монарх робив свій внесок у його розбудову, а територія навколо облагороджувалася та ставала все красивіше.

 

Французький король Філіп Август, син Людовика VII, суттєво розширив прилеглу територію та розпочав будівництво замку.

 

 

Коли на троні його змінив Людовік (Святий) IX, котрого прозвали так за особливу протекцію монастирям і спорудження величних кафедральних соборів, в Шато-де-Венсен було побудовано першу каплицю.

 

 

Свята Капела за своєю архітектурою та стилем подібна до капел у Парижі і Сен-Жермені.

 

 

Кріпосні стіни та донжон

 

Король Філіп IV планував перетворити Шато-де-Венсен на неприступний замок, який мав охороняти підступ до Парижу, адже тоді тривала Столітня війна. За вказівкою Філіпа IV у 1334 р. почалося будівництво кріпосних стін і донжона.

 

 

Донжон являє собою головну вежу будь-якого замку, що водночас є його символом. Ця вежа будується так, аби вона мала і найкращі укріплена – тобто якщо ворог буде захоплювати замок, то донжон залишиться останнім оплотом, де може укритися володар і звідки можна оборонятися.

 

Будівництво донжону затягнулося на декілька десятиліть і було завершено тільки при Карлі V. Зате донжон замку Венсен увійшов в історію як найвища вежа в Європі.

 

 

Відтоді Венсенський замок став офіційною резиденцією короля. Сюди перемістили казну, архів, бібліотеку та інші адміністративні установи королівства.

 

 

А будівництво кріпосної стіни,  укріпленої шістьма високими вежами та довжиною понад кілометр було розпочато під час правління Карла V.

 

 

Два нових крила і внутрішній двір замку з’явилися у середині ХVІ століття завдяки одній з наймогутніших жінок тієї доби – королеви Катерини Медичі.

 

 

У блискучу епоху Короля-Сонця Людовика XIV Венсенський замок став третьою за важливістю королівською резиденцією, яка була значно перебудована придворним архітектором Луї Ліво.

 

 

У березні 1661 р. у Святій Капелі замку відбувалося відспівування могутнього кардинала Мазаріні, який багато років був першим міністром короля і його негласним наставником.

 

 

В’язниця для опальної знаті та військовий арсенал

 

У 17 столітті високий донжон замку став використовуватися як в’язниця, куди відправляли опальних кардиналів, герцогів і принців.

 

 

А потім, коли у 1670-х рр. у Людовика XIV з’явилася нова резиденція у Версалі, Венсенський замок став поступово втрачати колишню пишність.

 

 

У донжон замку, як і раніше, ув’язнювали відомих особистостей – таких, як  Вольтер, Дідро, маркіз де Сад, революційний діяч граф Мірабо та інші.

 

У 1738 р. в одній з веж замку була створена королівська мануфактура з виробництва порцеляни, для роботи в якій відбиралися кращі майстри, художники та ювеліри. Так вони працювали два наступних десятиліття, а потім мануфактура була переведена в Севр, де і стала основою виробництва виробів севрської порцеляни, які донині є окрасою самих прославлених колекцій кераміки і коштують немислимо дорого.

 

У добу правління Наполеона замок Венсен став виконувати військові функції. Старовинний донжон перетворився на арсенал, а королівські павільйони стали казармами. У 1804 році в замку був розстріляний герцог Енгієнській, помилково звинувачений у змові проти Бонапарта. Його тіло було скинуто в рів, що оточував Венсенський замок ще із Середніх віків. За кілька років, після падіння Наполеона, король Людовик XVIII наказав перепоховати останки герцога з почестями у Святій Капелі.

 

Форт і каземати

 

У 1840 році був прийнятий закон про зміцнення Парижа, після чого Венсенський замок був зарахований до числа фортів другої лінії захисту столиці. У цей період був засипаний рів, замуровані бійниці в стінах і побудовані каземати. А за кілька років на Схід від замку був побудований Форт-Неф.

 

 

Завдяки герцогу Монпансьє, коменданту форту, незважаючи на численні перетворення в замку була збережена Свята Капела, а в будівлі старого форту навіть влаштували піхотний музей.

 

 

Восени 1917 р. на території Венсенського замку була страчена чарівна шпигунка Мата Харі, яка, за переказами, сама командувала своїм розстрілом і навіть послала солдатам повітряний поцілунок.

 

У 1940 році Шато-де-Венсен був зайнятий німецькими військами, які напередодні свого відступу в серпні 1944 року розстріляли у рові замка три десятки мирних жителів й підірвали частину будівель.

 

Після завершення Другої світової війни в Венсенському замку почалися відновлювальні роботи. До цих робіт залучили історичні служби армії, військово-морського флоту і військово-повітряних сил Франції.

 

 

У 1960-х рр. президент Франції Шарль де Голль мав намір перенести з Єлисейського палацу свою резиденцію у Венсенський замок, але з якихось причин проект залишився нереалізованим. У 1988 р. була створена Міжвідомча комісія, яка зайнялася масштабною реконструкцією Венсенського замку.

 

 

Втім, це не заважає йому залишатися популярним туристичним об’єктом.