Псевдоправославна газета «Мир», яка видається у Дніпрі, впродовж цілих 18 років пропагує дикунське середньовічне мракобісся та невігластво, постаючи рупором антивакцинаторів (противників щеплень) і відмови від реєстрації дітей, оформлення паспортів та отримання ІПН. Крім того, редакція постійно займається розпаленням ворожнечі на релігійному підґрунті.

 

---

 

Перед нами – газета з гучною назвою «Мир» (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ 6370 від 18.07.2002 р.). Виходить вона щотижня.

 

 

У вихідних даних видання вказано, що її засновником і видавцем є ТОВ «Суворов» (код ЄДРПОУ 30192312, юридична адреса видання: м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, 1; головний редактор – Мачула Віктор Васильович). Виготовлення примірників газети здійснюється на потужностях ТОВ «Видавничий дім «Кераміст» (код ЄДРПОУ 31122120, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 16).

 

 

У підзаголовку до видання «Мир» зазначено: «православно-патріотична газета», що не відповідає дійсності, оскільки дана газета не є офіційним виданням релігійної організації – Української Православної Церкви, та видається без її відома.

 

Опубліковані в газеті «Мир» матеріали є лише відображенням суб’єктивної позиції засновника та видавця, а тексти з православної тематики, що не є авторськими та запозичені з низки інших видань, використовуються з метою введення в оману читацької аудиторії.

 

Наприклад, емоційні історії про те, як ікона допомогла зустріти нареченого та влаштувати особисте життя.

 

 

Або про те, як за допомогою ікон вирішити питання з оформленням паспорта.

 

 

Також газета «Мир» рекламує апарати-лохотрони, але це – дрібниці порівняно з тим, про що ідеться у статтях.

 

 

На титульному аркуші видання (див. вище) у заголовку газети зазначено, що вона нібито видається за благословенням архімандрита Серафима Ольхового, який помер 23.09.2002 р. Даний старець – архімандрит нібито до самої смерті був незмінним настоятелем Свято-Миколаївського храму у м. Дніпрі, крім того, йдеться і про те, що він нібито володів даром яснобачення та міг читати чужі думки. До речі, останнє суперечить позиції офіційного православ’я, що засуджує езотерику, містицизм, окультизм і заперечує володіння людей подібними «надздібностями».

 

Інформація про постать згаданого старця Серафима Ольхового та нібито отримане від нього благословення на видання газети «Мир» не відповідає дійсності, оскільки впродовж періоду від 08.10.1993 р. до 08.01.2004 р. незмінним настоятелем згаданого Свято-Миколаївського храму у м. Дніпрі була інша особа – архімандрит Сергій Капов, що помер у 2004 р. і похований на території храму, якому віддав багато років свого життя.

 

А тепер, для того, щоб усім було зрозуміло, що являє собою дане видання, давайте розберемо декілька прикладів публікацій.

 

«Будем вместе стоять за Церковь!»

 

Газета «Мир», № 46 (682) від 04.12.2018 р., стор. 8, автор не зазначений.

 

Допис являє собою оголошення, в якому у стислій формі перераховано низку заходів, які нібито було здійснено за сприяння газети «Мир». Загалом усі наведені заході є такими, що несуть значну шкоду суспільству, національним інтересам і національній безпеці України.

 

 

Передусім, це стосується повідомлення про отримання рішення суду у справі, ініційованій членами редакційної колегії газети «Мир» стосовно надання дозволу не отримувати паспорт громадянина України нового зразка.

 

Нагнітання апокаліптичних настроїв і публікації на тему відмови від оформлення обов’язкових документів, які підтверджують особистість громадянина, складають основу змісту кожного випуску газети «Мир».

 

 

У досліджуваній статті дані тези викладено у формі закликів, адресованих до невизначеного кола громадян. Виконання цієї команди навіть невеликою групою громадян призведе до стану їх групової ізоляції від решти суспільства, котрому вони поставили себе на противагу, що, своєю чергою, і є метою ідеологів та укладачів газети «Мир», адже в умовах розколу й розбрату в суспільстві подібні псевдорелігійні рухи та утворення набувають значного впливу на суспільство.

 

 

Задля цього провадиться ідея про приреченість усіх власників біометричних паспортів на «довічне рабство й загибель душі». Відбувається демонізація всього оточення людини та нації загалом, а будь-яка критика цих постулатів сприймається як безумовний доказ їхньої правильності.

 

Тому закликаємо читачів уважно та критично ставитися до подібних мракобісних історій про «небезпеку паспортів». Не піддавайтеся на залякування з боку сектантів, бо їхні слова про «нанесення невидимої лазерної мітки на чоло» та про «чіпізацію» не мають під собою жодного підґрунтя, тому що ніде у світі не існує такої технології. Користуйтеся досягненнями прогресу та оформлюйте паспорти нового зразка у вигляді ID-картки – це зручно і зараз настільки просто, що не потребує великих витрат часу та стояння у чергах.

 

Другим елементом досліджуваного допису у формі оголошення є повідомлення про створення «нової псевдоцерковної структури», під якою мається на увазі Православна церква України, а надання їй Томосу про автокефалію прямо названо загрозою. При цьому акцентовано увагу на тому, що це нібито потягне за собою масове захоплення храмів, культових будівель та іншого майна Української Православної Церкви, а тому читачів закликають долучитися до боротьби проти «легалізації розколу».

 

Дані тези являють собою нічим не підтверджені твердження, котрі також є хибними та мають характер поширення дезінформації з метою дискредитувати Константинопольського Патріарха, Православну церкву України, а головне – всіх її прихожан, тобто принизити людей – українців, наших з вами співвітчизників. Константинопольському Патріарху приписано негативні якості та звинувачення в його «змові з політиками», що нібито спрямовано на шкоду православ’ю та проти Української Православної Церкви, що є елементом розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, враховуючи наявність у даних тезах засобів активного залякування уявними «загрозами».

 

Твердження, в якому новостворену Православну церкву України названо «псевдорелігійною структурою», стосується невизначеного кола осіб, які підтримують створення Православної церкви України, а тому спрямоване на образу почуттів громадян у зв’язку з їх релігійними переконаннями.

 

Третім елементом досліджуваного допису у формі оголошення є пропагування відмови від обов’язкової вакцинації: «…из нашей газеты вы узнаете также об опасности обязательной вакцинации, о некоторых лекарственных препаратах и новых абортивных технологиях».

 

Забезпечення охорони здоров’я населення є складовою державної політики із захисту національної безпеки, зокрема з урахуванням того, що останнім часом набувала поширення небезпечна тенденція масової умисної дискредитації такої технології підтримання здоров’я нації, як вакцинація (щеплення).

 

Практично в кожному з досліджуваних випусків газети «Мир», крім статей, які стосуються релігійної тематики та церковного життя, містяться публікації, присвячені пропаганді невігластва та відмови від використання сучасних технологій у медицині. В них заперечується необхідність обов’язкової вакцинації, що пояснюється за допомогою застосування таких маніпулятивних прийомів, як залякування, нагнітання апокаліптичних настроїв, поширення дезінформації про нібито «вживляння чіпів під шкіру» під час щеплення задля керування людиною на відстані та інших антинаукових тверджень і наведення вигаданих історій, які нічим не підтверджено.

 

 

Негативний вплив від поширення такого роду інформації та закликів до відмови від вакцинації (щеплень) полягає в тому, що внаслідок дотримання певними групами громадян цих хибних приписів у країні поширюються епідемії на такі захворювання, як кір, грип, туберкульоз та інші, особливо серед дітей, що призводить до зростання захворюваності й смертності серед населення, а тому становить суттєву загрозу для здоров’я нації загалом.

 

«Захват храма в Птичьей: почему это случилось снова?»

 

Газета «Мир», № 15 (651) від 24.04.2018 р., стор. 6, автором зазначений Кирило Олександров.

 

Стаття є передруком статті з іншого ресурсу – spzh.news, який належить сайту «Спілки православних журналістів». Оригінал даної статті розміщено за посиланням.

 

В даному випадку наведене посилання на інше джерело використовується з метою надання викладеним у публікації фактам і обставинам вигляду достовірності.

 

Так, у статті описано випадки нібито силового захоплення культових будівель Української Православної Церкви для передання їх у власність Православної церкви України.

 

До статті наведено дві світлини. Перша датована груднем 2015 року, хоча описані у публікації події відбувалися значно пізніше – наприкінці 2018 р. На першій світлині зображено групу невідомих осіб чоловічої статі, які на вигляд налаштовані агресивно та озброєні дубинками. На другій світлині наведено іншу групу невідомих осіб чоловічої статі, які стоять на вулиці біля металевого паркану, однак при цьому в підписі до фото зазначено: «Глава «Правого сектора» Ровенщины угрожал захватить все храмы УПЦ в Дубенском районе».

 

 

Інформація про погрози нічим не підтверджується та має маніпулятивний характер, оскільки у статті не наведено жодного доказу надходження таких погроз або вчинення інших протиправних дій, реакції на них з боку правоохоронних органів, порушення кримінальних проваджень тощо.

 

При цьому версія статті, опублікована у газеті «Мир», є скороченою. В оригіналі публікації на сайті «Спілки православних журналістів» повна версія включає блок тексту з підзаголовком «Кто за этим стоит?». Вона містить необґрунтовані звинувачення на адресу Служби безпеки України, зокрема у графічному елементі – скрин-копії невідомого сайту без вказівки на його назву та без посилання на джерело, де міститься заголовок: «Спецслужби Росії планують захоплення храмів в Україні, – заступник голови СБУ», а також у тексті автора, наведеному після розміщення даного фрагменту (скрин-копії невідомого сайту), зокрема у словах: «…То есть, по словам не кого-нибудь, а заместителя главы СБУ, те, кто захватил храм в Птичьей, являются представителями российских спецслужб».

 

Наведене висловлювання є суб’єктивною інтерпретацією автора статті, що нав’язується читачам з метою дискредитації органів державної влади України, а також представників Православної церкви України, котрі безпідставно позиціоновані автором в образі рейдерів, які, на його думку, винні у виникненні конфліктів і провокацій насильницьких дій по відношенню до віруючих усіх інших конфесій.

 

«Ваш отец дьявол, лжец и отец лжи»

 

Газета «Мир», № 20 (656) від 05.06.2018 р., стор. 3, автором зазначений Юрій Істомін.

 

Стаття описує ситуацію, що склалася навколо надання Православній церкві України Томосу про автокефалію, проти якого нібито виступили прихожани Української Православної Церкви, що масово подавали колективні звернення на адресу Константинопольського Патріарха.

 

Неодноразово використовуване у тексті статті формулювання «розкол» як елемент опису ситуації, що склалася, належить до суто церковної православної термінології. Загалом воно означає будь-яке відпадіння від Церкви групи християн. Водночас, у тексті досліджуваної статті термін «розкол» необґрунтовано застосовується як елемент таврування та цькування невизначеного кола громадян, які підтримують надання Православній церкві України Томосу про автокефалію.

 

Крім того, оскільки саме видання, в якому розміщено дану публікацію – газета «Мир», не офіційним виданням Української Православної Церкви, а належить приватній особі, розміщена у ній стаття стороннього автора «Ваш отец диявол, лжец и отец лжи», запозичена з іншого ресурсу, слугує додатковим засобом маніпулювання громадською думкою, штучного провокування конфлікту між прихожанами Української Православної Церкви та Православної церкви України, безпідставного нагнітання настроїв міжконфесійної нетерпимості, взаємної недовіри та протистояння.

 

Застосовуваний автором у тексті термін «розкол» як елемент безпідставних звинувачень на адресу Константинопольського Патріарха та Православної церкви України стосується, насамперед, самого автора та редакції видання, оскільки поширювані ними тези та ідеї свідчать про те, що вони жодним чином не захищають православну віру, заперечують ідею єдності православних християн, а тому самі фактично належать до розкольників.

 

Наведене у тексті статті твердження про те, що, дослівно: «…народ может быть разделен надолго, если не навсегда» є особистим суб’єктивним припущенням автора, що слугує засобом дезінформації читацької аудиторії та нав’язування хибного й такого, що жодним чином не може бути піддано перевірці, передбачення майбутнього, котре нав’язується невизначеному колу осіб.

 

Як зазначено далі, «Единственный путь восстановления церковного единства заключается в прекращении любых внешних вмешательств в церковные дела и предоставления Святой Церкви возможности самостоятельно, с Божией помощью, вылечить рану разделения украинского православия».

 

Застосування метафор і епітетів, а саме «рана розділення», а також однозначного твердження у формі наголосу на тому, що православ’я, на думку автора, вже нібито зазнало розділення, також є елементом образи почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, оскільки воно ґрунтується на суб’єктивних переконаннях автора про те, що у розділенні (розколі) православних християн нібито винні прихожани Православної церкви України.

 

До статті наведено світлину, на якій зображено групу невідомих осіб жіночої та чоловічої статі, а також групу осіб чоловічої статі, вдягнених в однострій священнослужителів на фоні фасаду невідомої будівлі. На передньому плані світлини зображено великі пакунки, перев’язані мотузками.

 

 

Як ідеться з підпису до світлини, нібито 130 паломників з України передали Константинопольському Патріарху ще 50 тисяч звернень проти автокефалії. Використання даного графічного елементу спрямоване на посилення маніпулятивного впливу на емоції та поведінку читацької аудиторії, нагнітання настроїв нетерпимості до Православної церкви України, заперечення правомірності надання їй автокефалії та створення видимості «активної боротьби» прихожан інших православних конфесій проти створення в Україні Єдиної Помісної Церкви.

 

«Разрыв с Константинополем: любовь не радуется неправде»

 

Газета «Мир», № 44 (680) від 20.11.2018 р., стор. 6, автором зазначений Сергій Худієв, «Спілка православних журналістів».

 

Стаття описує ситуацію, що склалася навколо розриву євхаристичного спілкування Української Православної Церкви з Константинопольським Патріархом через рішення про надання автокефалії Православній церкві України.

 

Текст досліджуваної статті являє собою виклад суб’єктивної позиції автора, що має вкрай емоційний характер і містить тези у формі гасел (наприклад: «любовь должна говорить «нет», «извергните развращенного из среды вас», «отказ от общения – это форма увещевания» тощо), які поєднано з компіляцією довільного цитування Євангелія з метою надання тексту вигляду такого, що нібито виходить від Української Православної Церкви та відображає її позицію.

 

Ключовою тезою досліджуваної статті є твердження автора такого змісту: «Наши братья-славяне не могут терпеть первенства Вселенского Патриархата и нашей нации в православии». Дана теза свідчить про нав’язування проросійської ідеології та намагання автора у завуальованій формі застосувати пропагандистський прийом для переконання читачів у тому, що такі нації, як українці, росіяни й білоруси розглядаються нероздільно – як один етнос і свого роду самостійна раса слов’ян, яка наділена перевагами над усіма іншими етносами й народами.

 

Щодо них застосовується характерна єдина назва – «слов’яни», або «брати-слов’яни», при цьому повністю ігнорується факт збройної агресії Російської Федерації проти України, анексія території Автономної Республіки Крим і збройне вторгнення російських військових на територію окремих районів Донецької та Луганської областей.

 

Враховуючи те, що стосовно православних у тексті статті термін «українці» не застосовується жодного разу, та замість цього йдеться про узагальнене – «слов’яни», це свідчить про заперечення автором існування української нації, а тому є елементом приниження національної честі та гідності українців.

 

«Проверку «на вшивость» придется пройти каждому»

 

Газета «Мир», № 06 (691) від 12.02.2019 р., стор. 3, автором зазначений Юрій Істомін.

 

Стаття розпочинається з безпідставного нагнітання апокаліптичних настроїв, які пов’язуються з подією, що сталася у м. Хеврон, Палестина, де впав Мамврійський дуб, якому нібито було п’ять тисяч років. Дане повідомлення ґрунтується на посиланні на соціальну мережу Facebook, де один з користувачів нібито розмістив відповідні фото дубу, що впав.

 

Дане повідомлення супроводжується твердженням такого змісту: «Существует православное предание, то падение этого дерева является одним из признаков конца света», що є маніпулятивним  прийом переконання та впливу на свідомість невизначеної кількості осіб для  навіювання хибних думок з метою викликати настрої страху, паніки та приреченості. При цьому стосовно джерела згаданого «православного предания» не наведено жодного підтвердження чи вказівки на джерело запозичення даної тези, що свідчить про введення в оману читацької аудиторії шляхом поширення недостовірних даних.

 

Далі у тексті статті йдеться про загрозу розколу, передвісником чого названо падіння дубу. Автор апелює до низьких негативних емоцій – страхів людей, називає прихожан Православної церкви України виключно терміном «розкольники» та викладає опис низки подій, які були, на його думку, спрямовані на рейдерське захоплення культових будівель та пошкодження майна Української Православної Церкви.

 

Так, у статті наведено інформацію про нібито захоплення Свято-Троїцького собору в м. Берестечко Волинської області, захоплення храму святого Георгія Побідоносця у селищі Ясиня Рахівського району Закарпатської області, захоплення Свято-Успенського храму в селищі Радомишль Луцького району Волинської області та інші приклади. Однак до жодного з них не наведено аргументів, які підтверджували б викладені обставини, а джерелами, на які посилається автор, є дописи користувачів соціальної мережі Facebook та публікації на різних Інтернет-ресурсах, переважна більшість яких є анонімними та не містять відомостей про засновників.

 

У контексті досліджуваної статті, де прихожани Православної церкви України безпідставно названі «розкольниками», представники даної релігійної конфесії, на думку автора, постають як носії виключно негативних якостей. Крім непідтверджених фактів участі їх у захопленні культових будівель, їм приписується прагнення у протиправний спосіб – шляхом рейдерського захоплення, заволодіти майном Української Православної Церкви, а також агресивний націоналізм, жадібність, схильність до проявів насильства тощо.

 

Таке подання матеріалу є однобічним, воно не враховує балансу думок і позицій, що свідчить про ігнорування його автором вимог законодавства України про друковані засоби масової інформації (пресу), правил журналістської етики та навмисне поширення газетою «Мир» дезінформації для провокування конфлікту між двома православними конфесіями – Українською Православною Церквою та Православною церквою України.

 

«Томос для «Киевского патриархата»: говорим «ПЦУ», подразумеваем «УПЦ КП»

 

Газета «Мир», № 06 (691) від 12.02.2019 р., стор. 9, автором зазначений Ярослав Нивкин, spzh.news.

 

Стаття також є републікацією з Інтернет-ресурсу «Спілка православних журналістів».

Текст розпочинається з провокативних тверджень автора на кшталт «волна захватов храмов», та далі в тексті описуються переважно події з політичного, а не релігійного життя України. Йдеться про те, що нібито «захоплені» невідомими особами культові будівлі Української Православної Церкви масово передаються іншій релігійній організації – Українській православній церкві Київського патріархату. При цьому ставиться під сумнів сам факт існування новоствореної Православної церкві України та законність надання їй Томосу про автокефалію.

 

Автор називає дії митрополитів Філарета і Олександра Драбинко «беззаконням», при цьому звинувачення на їхню адресу не підтверджуються фактичними даними чи іншими доказами, а ґрунтуються лише на емоційних висловлюваннях: «Филарет чужими руками захватывает храмы для своей структуры…», а Олександр Драбинко «переводит общины Украинской Православной Церкви в ПЦУ».

 

Однак храми та інші культові споруди, що згадуються у статті, фактично належать релігійним громадам – віруючим Православної церкви України, котрі відвідують їх, беруть участь у релігійних обрядах і православних таїнствах, а тому безпідставні тези про «захоплення храмів» дискредитують усіх цих громадян, порушують їх рівноправність і ображають їхні почуття у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями.

 

У загальному контексті досліджуваної статті містяться елементи цілеспрямованого намагання спровокувати міжконфесійний конфлікт у суспільстві – між віруючими Української Православної Церкви, Української православної церкви Київського Патріархату і Православної церкви України, що виражено у звинуваченнях у «хитрощах, лукавстві та обмані» на адресу керівництва Православної церкви України, котра порівнюється з «терновником, з якого неможливо зібрати виноград або репейником, з якого неможливо зібрати смокви», що також може сприйматися читацькою аудиторією як теза про неповноцінність прихожан даної церкви порівняно з іншими віруючими.

 

Дані твердження спрямовані на досягнення подальшої ескалації конфліктів між різними членами суспільства через їх релігійну нетерпимість, порушення прав і свобод людей та їх дискримінацію у зв’язку зі ставлення до релігії.

 

Наявність у матеріалах ознак порушення вимог чинного законодавства України

 

Досліджені статті та загалом інформаційний контент газети «Мир» являють собою матеріали, запозичені з російських Інтернет-ресурсів, а саме «nasledie77», «vera77», «protivkart», «Православие.ru», «Милосердие.ru», «Седмица.ru», «ruskline.ru», «interfax-religion.ru», «pravlife.org» та інших.

 

Крім того, керівництво видання систематично поширює матеріали, спрямовані на розпалювання міжконфесійної ворожнечі й такі, що провокують негативне ставлення до представників інших поглядів і віруючих інших конфесій, а також на пропаганду невігластва та відмови від медичної допомоги, обов’язкової вакцинації (щеплень), активної протидії вимогам чинного законодавства про паспортизацію населення, реєстрації дітей та оформлення інших документів, які підтверджують особистість громадянина.

 

 

Наведене свідчить про наявність у досліджених статтях ознак порушення засновником і видавцем газети «Мир» вимог таких нормативно-правових актів:

 

1. Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» в частині неприпустимості зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації (ст. 3), яка забороняє використання друкованих засобів масової інформації для розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, популяризації або пропаганди держави-агресора та їхніх дій, що створюють позитивний образ держави-агресора, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України.

 

2. Кримінального кодексу України, яким у ст. 161 встановлено відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань та за іншими ознаками.

 

3. Закону України «Про захист суспільної моралі», що забороняє виробництво та розповсюдження продукції, яка пропагує національну та релігійну ворожнечу, пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь (ст. 2).

 

Висновки

 

1. Газета «Мир», котра не є офіційним виданням Української Православної Церкви, а використовується приватною особою ТОВ «Суворов» (код ЄДРПОУ 30192312, юридична адреса видання: м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, 1; головний редактор – Мачула Віктор Васильович, 13.02.1951 р.н.) та друкується на потужностях ТОВ «Видавничий дім «Кераміст» (код ЄДРПОУ 31122120, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 16) від імені церкви з метою висвітлення матеріалів у напрямі, вигідному державі-агресору – Російській Федерації, провокує конфлікти між віруючими різних православних конфесій в Україні.
2. Засновник і видавець газети «Мир» використовують даний засіб масової інформації для нав’язування читацькій аудиторії ідей невігластва, необхідності відмови від оформлення паспортів громадянина України встановленого зразка, реєстрації дітей і вакцинації населення, дискредитації органів державної влади України та нав’язування негативного ставлення до представників Православної церкви України та віруючих інших конфесій.
3. В усіх досліджених публікаціях наявні ознаки закликів, спрямованих на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також образи почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, що суперечить положенням чинного законодавства України.
4. Подальше видавництво та розповсюдження газети «Мир» становить реальні загрози національній безпеці України, оскільки в її матеріалах дістають своєї реалізації пропагандистські інформаційні кампанії, керовані з території держави-агресора – Російської Федерації та спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичної та міжконфесійної ситуації, поширення релігійної нетерпимості та дискредитації представників Православної церкви України.

 

Просимо правоохоронні органи звернути увагу на зміст публікацій даного видання та вжити заходів щодо припинення його розповсюдження.