The following two tabs change content below.

• Bio
• Latest Posts

Олександр Корнійчук

кандидат економічних наук, магістр державного управління у сфері охорони здоров'я

Latest posts by Олександр Корнійчук (see all)

• Український націоналізм -
• Єднання українців для розбудови сильної держави -
• Три напрями визволення України -
• Шовіністично-нацистська ідеологія Кремля -
• Кроки до інтелектуального лідерства українців -

Успішний досвід Німеччини та Франції у розбудові власних держав базувався на принципі «єдиний народ –  єдина країна – єдина державна мова – єдина державна школа». Це дозволило створити згуртовані національні спільноти, об’єднані відповідними мережами комунікацій. 

Завданням для Франції після поразки у німецько-французькій війні 1870-1873 рр. стало дієве впровадження принципів: французи – єдиний народ, єдина країна, єдина державна мова, єдина державна школа. Всі культові споруди перебувають у власності громади, яка їх утримує і з якою укладають угоди представники церков.

«Німеччину створили не військові, а вчитель історії і географії. Перший пояснив, що німці єдиний народ, а другий показав його межі» (Отто фон Бісмарк). На фото: Берлін, ФРН

Український історик, етнолог Василь Балушок висловив слушну ідею про те, що всі людські спільноти (національні, етнічні, політичні тощо) творяться відповідними мережами комунікацій за принципом «одна така мережа – одна спільнота». Якщо на території якоїсь спільноти утворюються дві, та ще й окремо локалізовані, мережі інформкомунікацій, згодом ця спільнота розділиться на дві. Саме тому так важливо, щоб територія країни охоплювалась однією загальнонаціональною мережею інформкомункацій, зазвичай державною мовою.

Цілком погоджуючись із такою позицією, варто навести також показовий приклад з історії Кореї:

«Коли Корея після японського панування позбувалася спадку розкладових мовних процесів, еліта країни заборонила поширення на її території японської мовної культури» (Мова – не калька: Словник української мови. – Львів: Апріорі, 2016 – С. 250).

Висновки французів після поразки у німецько-французькій війні 1870-1873 рр.

1. Франція – єдина держава, де проживає єдиний народ, який послуговується у публічному просторі єдиною державною мовою. У країні єдина державна школа та абсолютне домінування державних вузів та ін. державних закладів, насамперед у сфері освіти, науки і культури. Ельзас і Лотарингія – споконвічні французькі землі.
2. Антидержавні складники, які призвели до поразки:

• роздробленість регіонів і їх суперечки;
• конфліктність місцевих еліт між собою і центральною владою;
• надмірна конфліктність політичних еліт, що мала наслідком саморуйнівні процеси;
• відсутність викладання історії Франції в руслі державотворчої стратегії;
• відсутність викладання географії Франції, крізь призму французького інтересу;
• відсутність викладання єдиної державної мови в усіх без виключення навчальних закладах;
• відсутність єдиного соціогуманітарного простору на французькій мові;
• антифранцузькі настрої та дії представників національних меншин, незнання ними французької мови, культури, історії, географії Франції;
• відкрите втручання церков різних конфесій, насамперед іноземних у місцеві, регіональні та державні справи шляхом поширення антифранцузьких і антидержавних ідей, чуток та скоєння антидержавних дій;
• відсутність інтегрованого викладання одним вчителем на базі одного підручника історії та географії.

Першими діями французької влади на підставі вищенаведених висновків стало прийняття пакету законів Третьої республіки, які забезпечили швидкий державний поступ та єдність і силу країни.

Результати державотворчих процесів у Франції

Отже, в усіх сферах суспільного життя було впроваджене стовідсоткове застосування французької мови, культури, географії, історії. Більше не стало будь-яких видань або ЗМІ не французькою мовою. Знання французької мови, історії стало умовою для кожного, хто отримує паспорт громадянина Франції.

Відповідно, всі підручники та книги стали видаватися лише французькою мовою. Школа була орієнтована на пошук і підтримку сильних і талановитих учнів і весь навчальний процес сконцентрований навколо цього пріоритету. А вживання громадянином Франції в публічних місцях недержавної мови дотепер вважається ознакою неповаги до Франції, ознакою недосвідченості та провінційності.

У Франції визнано регіональні діалекти кількох іноземних мов. Зокрема це ельзаский, мозельський та латоринський діалект німецької мови, а також аостський, провансальський, пємонтезський діалекти італійської мови. Вказані діалекти вивчаються не як німецька чи італійська мови, а як мовна група народу Франції.

Опанування діалектів здійснюється за ініціативи батьків учнями факультативно за власні кошти в державних школах або у недільних церковних школах. Всі працівники науки і освіти один раз на 5 років складають професійний іспит державною – французькою мовою, який визначає подальшу їхню долю.

Близько 0,01% шкіл Франції є приватними і знаходяться під жорстким державним контролем. У випадку відхилень від законодавства Франції зазначені заклади припиняють свою діяльність. Аналогічний підхід застосовується для всіх вишів.

Чітке вирішення конфліктних проблем у культовій та релігійній сфері базується на передачі державою всіх церков у власність громад, які їх утримують. Користування їх церквами передбачає укладання угоди з громадою. Якщо в діях церковних представників мають місце ознаки антидержавної діяльності, то уряд припиняє дотацію місцевій владі на утримання зазначеної споруди.

Історичні паралелі з подіями в Україні 2014-го року

Однак повернемося тепер до подій у нашій країні. Умови для окупації частини території Луганської і Донецької областей та Кримсього півострова були створені антидержавними діями носіїв «руського миру» в Україні, насамперед у 2010-2013 рр., які зберігають і нині суттєві позиції. З цього питання слушну думку висловила Лариса Масенко – український науковець, мовознавець, яка звернула увагу на те, що байдужість владних структур до захисту українського інформаційно-культурного простору призвела до того, що у зросійщених містах Сходу і Півдня не вдалося зупинити процесів совєтської мовно-культурної асиміляції. Ба, більше, вони дістали інерційне продовження. А русифікація, відсутність міських україномовних середовищ, впливу української культури має своїм наслідком послаблення до критичної межі імунітету національної спільноти, її захисних реакцій, належного опору впроваджувачам «руського миру», які на сьогодні, маючи чимало своїх агентів у вищих ешелонах влади, надзвичайно знахабніли й пішли у відкритий наступ на українство.

Сутність антидержавних дій шовіністів з Росії, Угорщини та інших держав – це свідоме шматування України шляхом дроблення, привласнення ними спільнот українців відповідно російського чи угорського походження. Ці українці протягом усього життя позбавлені можливості вивчати українську мову в сім’ях, дитячих садочках, школах, вищих навчальних закладах, за місцями роботи й відпочинку. Мета шовіністів – перетворити українців зазначених походжень на як приховану, так і відверту «п’яту колону», яка максимально стимулюється матеріальними і гуманітарними подачками із зазначених країн, незаконно нагороджується паспортами цих держав з тими чи іншими преференціями.

Наслідки для України:

1. Незнання української мови як державної більшістю українців російського, угорського чи іншого походження. Достатньо часте ігнорування вживання української мови тією незначною часткою населення із зазначених категорій, які її знають.
2. Перебування українців російського та угорського походжень у реальному інформаційному, гуманітарному, культурному просторі шовіністів вищезазначених країн і відчуття себе фактичними громадянами тієї чи іншої сусідньої держави.
3. У випадку заклику шовіністів із вищезазначених країн, практична готовність введених в оману шовіністичною пропагандою українців вищезазначеного походження до масштабної боротьби проти української держави та народу. Підтвердженням цього є непоодиноке колаборанство та сприяння окупантам з Російської Федерації під час окупації Криму і частини Донецької та Луганської областей.

Уроки для України від кількастолітніх дій загарбників з Росії, Угорщини та інших держав

1. Впровадження у законодавче і урядове поле нормативних положень Третьої республіки Франції з урахуванням особливостей сучасної України. Ключовим при цьому є уникнення будь-якого вихолощення стратегічних підвалин державотворення, як це системно здійснюється постсовєтською більшістю у всіх органах влади.
2. Створення єдиної загальнонаціональної мережі інформаційних комунікацій на базі стовідсоткового використання української мови в усіх, без винятку, сферах суспільного життя (без квот для місцевих діалектів іноземних мов). Крим, Донецька і Луганська області – споконвічні території проживання українського народу.
3. Запровадження загальнодержавних стандартів викладання української мови, літератури, культури, історії, географії та інших дисциплін.
4. Приведення навчального процесу на засадах української мови, української історії та української географії. Орієнтувати ідеологію навчального процесу на пошук і підтримку талановитих дітей. Весь навчальний процес має бути зорієнтований на пошук і максимальне сприяння обдарованим дітям. Перейти на нову модель підготовки вчителів історії та географії з викладанням цих дисциплін одним фахівцем із використанням об’єднаного підручника. Заробітна плата вчителя української мови, літератури, культури, історії, географії, математики, фізики, хімії, біології, сучасних комп’ютерних технологій та англійської мови має бути вдвічі вищою, ніж у викладачів інших дисциплін.
5. Проведення щорічних професійних іспитів для слухачів, студентів і випускників всіх рівнів на знання української мови.
6. Приведення кількості приватних садочків, шкіл, навчальних закладів усіх рівнів до стандартів Франції – 0,01% від загальної кількості. Забезпечення належного державного контролю за дотриманням вимог і стандартів державницьких підходів у навчально-виховному процесі.
7. Передача всіх культових споруд у власність місцевих громад для їх утримання. Припинення урядових субвенцій органам місцевого самоврядування на утримання цих споруд у випадку здійснення релігійними організаціями антидержавної та антиукраїнської діяльності. Необхідна заборона на фінансування будівництва культових споруд із вищезазначених країн, які проводять шовіністичну політику проти України.

Зазначене стане першим кроком до реальної міжконфесійної та міжцерковної єдності і примусом, насамперед, іноземних релігійних організацій до поваги України та її громадян.

Вивчення іноземних мов в Україні

Першим кроком має бути припинення поширення представниками політичних, релігійних і громадських організацій ідеології «борьбы за Святую Русь против бандеровцев и фашистов».

Сприяння директорам шкіл і церковним громадам у відкритті при школах додаткових класів та недільних шкіл при храмах для вивчення за ініціативою батьків та дітей діалектів іноземних мов, як мовних груп українського народу:

• у Закарпатській області: угорської – верхньотиський; мармарошський, словацької – пряшевський і верхньосілезький;
• у Чернівецькій області: румунської – герцаєвський діалект;
• у Львівській області: польської – правобережний (подільський), галицький, волинський діалекти;
• у Донецькій області: російська – донецький діалект;
• у Луганській області: російська – луганський діалект;
• в АРК: російська – нижньокримський, ялтинський, керченський діалекти тощо.

До організації вивчення зазначених діалектів жодного відношення не мають уряди і громадяни вищезазначених країн. У зв’язку із цим знаходження на території України підручників відповідних іноземних мов, які не відповідають українським мовним діалектам є неприйнятним.

Дії громадян України

1. Розгортання науково-експертних проектів з розкриття сутності українського державотворення за принципом «єдиний народ, єдина країна, єдина державна мова, єдина державна школа». Це має ґрунтуватись на розкритті успішного досвіду Франції та Німеччини у розбудові власних держав.
2. Проведення українськими державниками – офіцерами контррозвідки в запасі та відставці ґрунтовних і багаторічних розслідувань по добуванню доказової бази на представників центральної і місцевої влади, працівників державних і комунальних закладів, насамперед освіти, науки, культури, охорони здоров’я, які починаючи з 1991 р. активно проводили шовіністичну політику РФ, Угорщини та інших держав у власних громадах та на районному, обласному, загальнодержавному та регіональному рівнях.
3. Впровадження у повсякденному житті кожного українця природного для француза, німця, британця, поляка принципу: «українець повинен говорити українською».
4. Науково-експертній спільноті створити атмосферу підтримки української державності в кожному колективі, яка спонукає громадян України припинити співпрацю з окупантами у формі членства в редколегіях, насамперед російських журналів, участі у будь-яких спільних засіданнях, зустрічах і форумах. Актуальним є очищення освітянського середовища від тотального нав’язування совєтської, російської та угорської музичної культури під час проведення офіційних заходів.
5. Науково-експертному середовищу врахувати успішний досвід Третьої республіки у Франції, підготувавши необхідні зміни до Закону України «Про освіту» щодо забезпечення реальних підвалин української державності.

Дії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України

1. Усвідомлення державницької стратегії побудови єдиної держави за принципами Отто Бісмарка «єдиний народ, єдина країна, єдина державна мова, єдина державна школа».
2. Щоденне дієве впровадження стандартів Франції і Німеччини щодо успішного державотворення. Це стосується кожного державного і комунального закладу та кожної установи. Розробка і впровадження щоквартального «Плану дій щодо українського державотворення», а до 2030 р. – щорічного. Мета – досягнення до 2025 р. стандартів державотворення Франції та Німеччини.
3. Припинення будь-яких торгів із шовіністами зазначених та інших країн. Зокрема залучення В. Медведчука та інших шовіністів у спілкування з представниками іноземних держав від імені України спотворює і дискредитує саму сутність українського державотворення.
4. Привести законодавство та урядові рішення щодо культових споруд до стандартів Франції і не допустити будь-яких форм втручання іноземних шовіністів до будь-яких сфер суспільного життя в Україні.
5. На базі середніх шкіл, закладів культури, вишів, органів влади та культових споруд розгорнути в кожній громаді просвітницькі проекти із української мови, літератури, історії, культури та географії з єдиними державними стандартами. Забезпечити в кожній громаді в належній кількості якісні книги, які нині видаються на будь-який смак українською мовою.