Олексій Святогор
Latest posts by Олексій Святогор (see all)
- Повернути своїх: від слів до дій у процесі обміну ув’язненими -
- Саботаж мобілізації в ДУ «Полтавська виправна колонія (№ 64)» -
- Передавання засуджених і ув’язнених із тимчасово окупованих територій до України -
- Верховна Рада України бере до уваги проблему саботажу мобілізації засуджених -
- «Спеціальне тактичне спорядження» – шахраї «в законі»? -
Продовжуємо наше розслідування про злочини шахраїв – представників давньої, як світ, шахрайської професії, котрі ховаються під личиною доброчинності та порядності.
Ми вже „добре” знайомі із шахраєм Гоциком, шахрайкою Примою та багатьма іншими послідовниками Остапа Бендера.
Щодо згаданої вище Лариси Прими, то нещодавно ми отримали від ошуканих нею громадян висновок Головного київського міського управління з питань захисту прав споживачів щодо діяльності зазначеної громадянки: характерно те, що зазначений лист (який, до речі, повністю підвереджує раніше викладені нами припущення щодо незаконності діяльності Прими Л.І.) особливих коментарів не потребує, оскільки повною та достатньою мірою викриває Ларису Іванівну Приму у вчинених нею діяннях по заволодінню майном та коштами громадян, без найменшого наміру виконувати взяті на себе зобов’язання.
Дещо загадковим видається та обставина, що до цього часу, незважаючи на представлену очевидну та більш ніж достань доказову базу, Лариса Прима (яка, до речі, і раніше мала проблеми із законом) досі не знаходиться за гратами, а звернення до правоохоронців закінчуються безглуздими відписками, які мало узгоджуються зі здоровим глуздом.
Але така поведінка міліціонерів пояснюється напрочуд просто: у зазначеної громадянки є певні зв’язки корупційного характеру серед керівництва Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві, яке відповідає Примі Ларисі Іванівні повною взаємністю (звісно, не безкорисливо), прикриваючи її діяння.
Гроші, які громадянка Прима отримала від громадян (а це кілька тисяч доларів щомісяця), діляться навпіл з керівництвом райвідділу, яке всі її „викрутаси” пояснює наявністю „цивільно-правових відносин”, в яких Прима лише трошки-трошки „випадково” не виконала свої зобов’язання (і так кілька десятків епізодів на протязі кількох місяців).
Щодо іншого згаданого нами шахрая, а саме – Гоцика Віктора Анатолійовича (котрий, як і Прима, раніше мав проблеми із законом), то обставини його діяльності також заслуговують на увагу, особливо в розрізі взаємовідносин з працівниками міліції.
Як бачимо, прокуратура (за поданням Головного управління МВС України в місті Києві) порушила кримінальну справу, спрямувала її до слідчого управління Подільського райвідділу міліції, працівники якого, отримавши справу, негайно її закрили, всіляко виправдовуючи Гоцика, ледь не як потерпілого. Закрили, як ми бачимо, „тупо” безпідставно та не необґрунтовано, що прямо визнала прокуратура, скасовуючи постанову про закриття кримінальної справи.
І тут маємо повідомити, що Гоцик є співвласником кількох закладів харчування (зокрема, відомого Подільського ресторану „Бочка”, і, здається, також вже намагається ошукати співзасновників зазначеного закладу), де, вочевидь, інколи „підгодовуються” браві міліціонери Подільського району міста Києва. Згадується стара приказка про те, що не можна кусати руку, яка годує, і ця приказка наразі дістає чудове наочне підтвердження.
І, нарешті третій випадок, який також ілюструє ситуацію з розслідуванням злочинів, пов’язаних з шахрайством. На території Печерського райвідділу міліції, вже згаданого у випадку з Примою, довгий час діяла та продовжує діяти не менш відома, аніж Прима та Гоцик шахрайка Терлецька Тетяна Валеріївна (як і попередні два фігуранти, раніше притягалася до відповідальності), яка ошукала ряд підприємців. Одним з ошуканих виявився громадянин Олександр Морданов.
Терлецька, входячи в довіру до Морданова, через підставних осіб та фіктивні фірми (в яких, до того ж, цілком пояснювані проблеми з несплатою податків), отримувала від зазначеного громадянина сільськогосподарську продукцію нібито на реалізацію через універсами та торгові центри, проте, у подальшому, отримавши товарні цінності, зникала. Будь-які спроби притягнути її до відповідальності виявлялися безрезультативними. З дивною впертістю працівники райвідділу відмовлялися порушувати кримінальну справу. Вже вкотре прокуратура району скасовувала відмову в порушенні кримінальної справи та направляла матеріали для дослідування.
Проте, райвідділ вже вкотре вперто, незважаючи на факти, робить вигляд, що дії Терлецької є лише невиконанням нею цивільно-правових зобов’язань. Поки відбувається подібного роду відомчий „футбол”, злочинниця і надалі, користуючись бездіяльністю правоохоронців, та власною безкарністю, реалізує карколомні шахрайські схеми. В поле її зору на сьогодні потрапили універсами „Фуршет”, „Велика Кишеня”, „Сільпо”, „МегаМаркет”. Деякі з них вже ошукані занадто „підприємливою” громадянкою, інші лише знаходяться в стадії попередньої „обробки”.
Чергові заяви (як тільки черговий з перелічених магазин оптової торгівлі зрозуміє, що його ошукано) на „діяльність” Терлецької будуть, як завше, покладені „під сукно”, а вона і надалі продовжить гастролі по Україні, збираючи багаті „урожаї”.
Щодо даного випадку, то нам поки невідомо, чи зацікавила чимось Терлецька працівників правоохоронних органів, проте, їхнє небажання займатися злочинницею наштовхує на подібні припущення, роблячи внутрішню упевненість у корупційних домовленостях, на жаль, все більшою.
Це лише вибіркові моменти діяльності кількох райвідділів. Не можна забувати і Дніпровський райвідділ, який просто таки панічно боявся не те що притягнути до відповідальності, але навіть перевірити подружжя відомих правопорушників законності Шевченко, які розпродали по деталях арештований судом автомобіль. Як тільки виникла необхідність притягнути зазначених осіб до відповідальності, оперативних співробітників подружжя Шевченко навіть не впустили до оселі, особливо нічим свою позицію не мотивуючи (хіба що „пославши” через двері міліціонерів) . Хоча тут вже максимально все просто: автомобіль арештовано судом, і він повинен бути в наявності, як то кажуть, наочно, і для виправдання його досить лише пред’явити міліціонерам. Якщо арештований автомобіль під будь-яким приводом для огляду не пред’являється – то, вибачте, ми вже не знаємо, які мають бути докази того, що його розпродано по деталям та порушено судову заборону?
Правоохоронцям відсутності арештованого автомобіля „в натурі” виявляється замало, вони, виявляються, хочуть поспілкуватися з особами, які такий автомобіль „розтирили” (начеб-то від „бесід” він з’явиться…), а неможливість поспілкуватися з потенційно підсудними особами за очевидної відсутності арештованого майна вказують в якості обставин звільнення від відповідальності… Це все одно, що відмовляти в порушенні кримінальної справи за заявою про крадіжку гаманця під приводом того, що гаманця дійсно немає, але правоохоронцям перед порушенням кримінальної справи хочеться поспілкуватися з крадіями…
Хтось може подумати, що ми трохи перебільшуємо, проте, рекомендуємо кожному читачеві особисто пересвідчитися в ґрунтовності наших міркувань, дослідивши доданий нами нижче справжній збочено-вишуканий „перл” творчості працівників Дніпровського райвідділу, більше схожий на очевидне зухвале знущання.
Це не анекдоти, це реальні життєві обставини, які ми ілюструємо документами, як то кажуть, з пісні слова не викинеш…
Такі в нас правоохоронці… Ми ні в якому разі не узагальнюємо наші висновки, але нагадаємо: ложка дьогтю призводить до негативного враження щодо бочки меду, і описані нами поодинокі випадки роблять негативним загальне враження про роботу міліції та повністю знищує довіру суспільства до міліції (в більшості випадків – незаслужено).
Така „зацікавленість” (в окремих випадках) та неспроможність забезпечувати правопорядок вище перелічених міліціянтів буде предметом нашого детального ґрунтовно звернення до Департаменту внутрішньої безпеки Головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю МВС України, котрий, сподіваємося, зможе „зацікавити” недобросовісних міліціонерів у іншому напрямі, що більше відповідатиме суспільним, а не приватним інтересам.
Хочемо закликати: не можете і не хочете боротися зі злочинцями – звільняйтесь, але не соромте ані себе, ані систему. Знахабнілі Шевченки, Терлецькі, Гоцики, Прими та інші з кожним випадком безкарності нахабніють все більше, і скоро вже дойдуть до того, що будуть прямо „розводити” та „кидати” на гроші вже райвідділи і прокуратури. Якщо кіт не може ловити мишей – миші йому об’їдатимуть вуха: це народне спостереження, а народну мудрість не варто забувати.
Олексій Сухий,
Геннадій Вересоч,
Олексій Святогор,
Спеціально для „ГОВОРИ!”