Марина Суркова, віце-президент Асоціації зоозахисних організацій України (АЗОУ), довго та наполегливо плекала своє скандальне амплуа.

 

З її експресією та вмінням входити у роль вона могла б стати акторкою, але обрала інший шлях. Тому зараз вона «виступає» в самодіяльній виставі про «шкуродерів» і «добрих зоозахисників», де основні сцени та події розгортаються у місті Харкові, а бенефіси заміняють вуличні збіговиська в компанії істеричок і міських божевільних.

 

Як і основна маса типових представників зоосекти, Марина Суркова ніде й ніколи не працювала та не працює. Рід її занять – активістка. Втім, кошти на цілком безбідне існування та на організацію різних перфомансів вона має. Тому варто буде окремо розібратися в тому, на чому «заробляють» безробітні представники «зоозахисного» руху.

 

Німецькі спонсори і «адвокативна робота» Марини Суркової

 

Основним спонсором, за кошти якого розвивається ця нескінченна «мильна опера» Марини Суркової, є одна маловідома зарубіжна благодійна організація. Розташована вона у Німеччини, а називається «Друзі тварин в Україні» (Tierfreunde Ukraine eV).

 

На сайті даної організації опубліковано повідомлення про збір пожертвувань для волонтерів України. Там наведено і контактні дані:

 

При цьому в тексті чітко зазначено, що збирання допомоги здійснюється для волонтерів Харкова:

 

«..Однією з пріоритетних задач для нас є адвокативна робота з КП «Центр поводження з тваринами» та місцевою владою, спрямована на фундаментальні зміни застосовуваних практик. Нашими партнерами в цій роботі виступають місцеві організації «Ліга допомоги тваринам» і «Разом».

 

Регулювання чисельності безпритульних тварин у Харкові

 

Передусім, давайте розберемося, яких «фундаментальних змін» хочуть добитися спонсори Суркової та в чому полягає «адвокативна робота».

 

Після того, як від 2010 р. у Харкові було запроваджено програму безповоротного вилову безпритульних тварин, для Марини Суркової та інших псевдозоозахисників настали тяжкі часи.

 

Якщо раніше, коли діяла програма «вилов – стерилізація – повернення» та різні громадські організації мали можливість дорватися до коштів міського бюджету, то тепер це порочне коло безкінечного розкрадання грошей громади було розірвано.

 

Комунальне підприємство «Центр поводження з тваринами» (далі – КП «ЦПТ») було створено для виконання низки завдань, пов’язаних з реєстрацією домашніх тварин, регулюванням чисельності безпритульних тварин гуманними та науково обґрунтованими методами, прийманням загублених тварин і поверненням їх власникам, наданням ветеринарних послуг тощо.

 

Підприємство працює за програмою «вилов – притулок – господар». Деякі тварини чекають на своїх господарів у міському Центрі утримання тварин  по кілька років, – завітайте і ви на сторінку та оберіть собі друга.

 

Якщо раніше, коли на вулиці можна було підібрати будь-яку собаку та потім у соцмережах під жалісливі дописи збирати тисячі гривень нібито на її лікування чи прилаштування, то тепер таке явище, як безхазяйний пес на вулиці, практично відійшло у минуле.

 

На КП працює команда ловців, які доставляють виловлених на вулицях тварин до притулку. Там тварини проходять карантин, огляд ветеринарного лікаря, в разі необхідності – лікування. Лише після цього вони готуються до влаштування до нових господарів.

 

Як спонсори Суркової обманом збирають пожертви

 

На сайті вищезгаданої благодійної організації «Tierfreunde Ukraine eV» далі міститься абсолютно спотворена інформація, а саме у розділі Über uns (Про нас):

 

 «Асоціація «Tierfreunde Ukraine eV» була створена, щоб допомогти в першу чергу безпритульним собакам у Харкові, де немає жодного повноцінного притулку. Український уряд «вирішує» проблему безпритульних собак шляхом вбивства. Тварини отруєні, розстріляні і спалені в крематорії».

 

Притулок для утримання безпритульних тварин діє у Харкові від 13 червня 2012 р. Він являє собою сучасний комплекс, який розрахований на одночасне утримання 500 собак і 380 котів.

 

До складу комплексу входять:

 

• сучасна ветеринарна клініка з двома відділеннями: для тварин, які мають власників і для безпритульних тварин;
• карантинний майданчик із 55 групових секцій на 280 місць для перетримки виловлених собак;
• вольєри демонстраційної зони притулку із 73 групових секцій на 220 місць для соціалізованих і здорових собак, що пройшли карантин і відібраних для пошуку нових господарів;
• притулок для котів на 300 місць;
• зона для вигулу собак і дресирувальний майданчик для реабілітації і перевиховання відмовних агресивних тварин.

 

Але дивимося далі на сайті «Tierfreunde Ukraine eV», де у розділі Pflegestellen (Прийомні сім’ї) зазначено таке:

 

«У Харкові досі немає повноцінного притулку, програма Neuter&Release (вилов, стерилізація і випуск у середовище проживання) була офіційно скасована в лютому 2010 року, бездомних тварин збирають на вулиці служба по вилову і приблизно в 97% випадків вбивають протягом 5 – 7 днів у притулку, який фінансується державою».

 

Цікаво, як вони вирахували ці 97%? Чому не 99%? Чому не 79,01%? Загалом цифра навіть не принципова, адже ця інформація не відповідає дійсності. І стосовно «фінансується державою»: комунальні підприємства (а «ЦПТ» перебуває у комунальній власності) фінансуються за кошти місцевих (муніципальних) бюджетів.

 

Та й незрозуміло те, чому німецькі «благодійники» на початку наведеного абзацу вказують на відсутність притулку, а в кінці цього ж речення вже твердять про «притулок, який фінансується державою».

 

Безповоротний вилов безпритульних тварин – усталена практика цивілізованих країн

 

Але тут важливо інше: у Німеччині також діє безповоротний вилов. Програма Neuter&Release застосовується виключно для котів, та аж ніяк не до собак. У Німеччині всіх собак, які перебували на вулиці без господаря, одразу виловлюють і доправляють до спеціалізованих притулків.

 

Одночасно розпочинають пошуки власника: якщо власник знайдений, на нього накладають стягнення (штраф) за залишення тварини без догляду. Якщо власника не знайдено або протягом терміну перетримки знайти нового власника не вдалося, тварина підлягає умертвінню гуманними методами. Так це питання вирішують у Німеччині – там, звідки нам вказують, що є у нас у Харкові, чого у нас нібито немає та як нам тут жити!

 

Чи обізнані німецькі спонсори Суркової з того, якими методами здійснюється регулювання чисельності безпритульних тварин у їхній країні? Вони не можуть цього не знати, якщо вони там живуть. Проте вони свідомо наводять на сайті своєї благодійної організації неправдиві відомості. Очевидно, що це робиться для привернення більшої уваги та штучного нагнітання емоцій, під впливом яких люди будуть активніше жертвувати гроші.

 

Не жертвуйте кошти сумнівним благодійним організаціям 

 

…І особам, які називають себе «волонтерами».

 

У кращих традиціях мережевого жебрацтва німецькі спонсори Суркової з «Tierfreunde Ukraine eV» створили та ведуть сторінку на Facebook.

 

Сторінка містить численні дописи з проханням зробити пожертви без вказівки кінцевого одержувача допомоги, міста й інших ідентифікуючих ознак. Всі фото на цій сторінці оформлені в однакові рамочки, де вказано лише банківський рахунок даної організації.

 

 

Але при цьому в жодному повідомленні немає посилань на першоджерело. Тут немає ані адреси, ані повного імені людини, на чиє ім’я здійснюється збір грошової допомоги – нічогісінько!

 

Крім того, абсолютно ніде – ані на сайті, ані на Facebook-сторінці немає жодного звіту про надходження та витрачання пожертвувань.

 

Слід звернути увагу на інформацію від іншої німецької зоозахисної організації. Йдеться про те, що організація «Tierfreunde Ukraine eV» з вересня 2018 припиняє своє існування.

 

Незважаючи на це, на Facebook-сторінці триває активний збір грошей. І це – за рік після припинення діяльності організації та до сьогодні.

 

З усього цього можна висновувати про те, що німецька організація фінансує саме Марину Сурковову, тому що так званою «адвокативною роботою» по боротьбі, в тому числі в судах, з харківською програмою регулювання чисельності безпритульних тварин у Харкові опікується лише вона.

 

Як Марина Суркова судиться з КП «ЦПТ»

 

Ось один із прикладів нещодавно виграного в Суркової суду (крім того, в судах за позовами Суркової проти КП «ЦПТ» знаходиться ще три провадження).

 

12 вересня 2019 р. Комінтернівський районний суд м. Харкова ухвалив рішення залишити без задоволення чергові позовні вимоги Марини Суркової.

 

Регулярне подання судових позовів пояснюється просто: німецькі зоозахисні організації, введені в оману нечистими на руку місцевими псевдозоозахисниками, спонсорують цим людям адвокативну роботу, спрямовану саме проти комунального підприємства «Центр поводження з тваринами».

 

 

Дивує те, що сайт цієї німецької організації спрямований саме на роботу з Харківським псевдозоозахисниками. Невже нікого не турбує те, кому і на що йдуть гроші? Як не турбує і репутація людей, яких вони спонсорують?

 

Цього разу суть справи була в такому: замість того, щоб займатися реальною допомогою тваринам і облаштовувати притулки для них, ця псевдозоозахисниця звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір на вилов бездомних тварин між Департаментом житлового господарства Харківської міської ради та КП «Центр поводження з тваринами».

 

На підтримку своїх вимог псевдозоозахисниця повідомила, що укладення цього договору нібито порушує майнові права Харківської територіальної громади, членом якої вона себе вважає.

 

Фінал цієї дешевої циркової вистави, що розіграла псевдозоозахисниця, був цілком передбачуваним: суд вона програла.

 

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог Суркової

 

Із судового рішення випливає, що: «Матеріали справи не містять, а позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог не надано доказів того, що на момент укладення спірного договору у директорів відповідачів був відсутній необхідний обсяг дієздатності, їх волевиявлення не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі, а договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені. Докази того, що умови договору суперечать вимогам чинного законодавства України, матеріали справи не містять.

 

<…> Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що територіальна громада Харкова або її представницькі органи уповноважували позивача (Марину Суркову) представляти інтереси територіальної громади в цілому.

 

На обґрунтування порушення прав позивача останній зазначає, що оскільки кошти на виконання спірного договору були виділені саме з міського бюджету, то Марина Суркова як член територіальної громади має право звернутися до суду з даним позовом.

 

Разом із тим, позовна заява не містить обґрунтування умов спірного договору, що порушує безпосередньо права позивача і якимось чином перешкоджає можливій ​​законній реалізації позивачем його прав».

 

Таким чином, Комінтернівський районний суд Харкова прийняв рішення залишити без задоволення позовні вимоги псевдозоозахисниці Марини Суркової до Департаменту житлового господарства Харківської міської ради та комунального підприємства «Центр поводження з тваринами» про визнання недійсним договору.

 

Безробітна Марина Суркова завжди має кошти на оплату судових зборів

 

Слід зазначити, що у правовій державі будь-які дії повинні регулюватися правом, а не бажанням окремо взятої особи.

 

Мабуть, у багатьох громадян час від часу виникає бажання виступати «від імені», але існують закон і уповноважені ним органи. А комусь дуже хочеться захищати майно, яке йому не належить і за яке він не несе жодної відповідальності.

 

З цієї позиції було б дуже цікаво подивитися на пані псевдозоозахисницю як на відповідача у справі про покуси людей безпритульними тваринами. Але цього ми ніколи не побачимо – реальної відповідальності псевдозоозахисниця Марина Суркова не надто й хоче.

 

Марина Суркова ніде ніколи не працювала і не працює, але вона звідкись має кошти на оплату нескінченних судових зборів.

 

Тільки вона у судах стає на захист психічно хворих людей, які утримують у себе вдома велику кількість тварин у жахливих умовах. КП «ЦПТ» намагається добитися конфіскації тварин.

 

На відео з божевільною Пауліною Флексер на задньому плані видно, як Марина Суркова виходить з будівлі суду:

 

 

Марина Суркова віджимає квартири в самотніх і безпомічних харків’ян

 

Перш за все, у групі ризику – люди, які мають мініпритулки для тварин. Так, жінка з інвалідністю, пенсіонерка Тетяна Ковальова втратила свою квартиру за таких обставин.

 

Раніше Тетяна Ковальова сама займалася допомогою безпритульним котам, яких підбирала з вулиці і забирала до себе додому. Через це у неї були проблеми з сусідами, які скаржилися на антисанітарні умови.

 

З Мариною Сурковою Тетяна познайомилася через іншу псевдозоозахисницю – Зою Савченко. Савченко, як і Суркова, представляла громадську організацію «Ліга допомоги тваринам».

 

Тетяна Ковальова не може самостійно пересуватися і потребує сторонньої допомоги. Протягом двох років Марина Суркова відвідувала Тетяну, приносила їй продукти, ліки.

 

Одного разу Тетяна, яка була вельми обмежена в коштах, була змушена позичити гроші в Суркової. Ці кошти в розмірі 2,5 тис. грн. були необхідні їй на проведення термінового ремонту водопостачання в її квартирі, тому що потрібно було замінити старі крани, які вийшли з ладу.

 

Тетяна повертала борг по частинах. Після того, як вона повернула Сурковій половину суми, відбулася розмова з нею і з Зоєю Савченко: Тетяні тоді запропонували оформити документи на Суркову, відповідно до яких та надаватиме допомогу Ковальовій.

 

Савченко і Суркова скористалися правовою необізнаністю Ковальової та ввели її в оману, умовивши підписати документи. А саме, Суркова залякувала жінку і говорила про те, що нібито в разі смерті останньої її котів одразу ж викинуть на вулицю, тому що її квартира перейде у власність органів місцевого самоврядування.

 

Договір довічного утримання в обмін на квартиру

 

Шляхом обману Тетяну переконали укласти із Сурковою договір довічного утримання. Відповідно до умов договору Суркова зобов’язується доглядати Ковальову та її стареньку матір до кінця їхнього життя в обмін на отримання у власність квартири Тетяни.

 

Однак незабаром Суркова заявила про те, що не має наміру дотримуватися умов договору, за яким була зобов’язана щомісяця надавати Ковальовій матеріальну допомогу в розмірі не менше 40% від встановленого прожиткового мінімуму. На думку Суркової, невідомо, скільки ще проживе Тетяна, а тому ці витрати можуть перевищити вартість квартири.

 

Крім того, Суркова зобов’язана була не менше одного разу на два тижні відвідувати свою підопічну. В тому числі, вона повинна була доставляти продукти і предмети першої необхідності, а їй цього явно не хотілося. 10-го числа кожного місяця Марина Суркова зобов’язана була звітувати про виконання нею взятих на себе зобов’язань. Але, ясна річ, цей обов’язок залишився тільки на папері.

 

Крім того, що Тетяна переоформила на Суркову свою квартиру, та стала вимагати від жінки з інвалідністю, щоб їй заплатили додатково ще 10 тис. грн. Почувши відмову, Суркова почала ображати хвору і безпорадну жінку грубою нецензурною лайкою.

 

Подробиці – в журналістському розслідуванні на відео нижче:

 

 

Показові «шоу» Марини Суркової на КП «ЦПТ»

 

На відео нижче камерами спостереження було зафіксовано один з нещодавніх візитів так званої «зоозахисниці» КП «Центр поводження з тваринами».

 

Суркова входить до приміщення пункту охорони підприємства. Всі відвідувачі зобов’язані пред’явити документи для запису в журналі реєстрації відвідувачів, – іншими словами, нічого надприродного від неї тут не вимагали.

 

У той момент, коли Суркова ставила свій підпис, вона дістала телефон і для чогось стала фотографувати журнал реєстрації. Охоронець зробив їй зауваження і забрав журнал.

 

Сурковій тільки це й було потрібно: вона вихоплює журнал у охоронця і влаштовує істерику. При цьому вона звинувачує співробітника КП в тому, що він нібито застосував до неї насильство, не дозволивши забрати журнал.

 

Суркова, як завжди, тримає в руках мобільний телефон, за допомогою якого здійснює відеозапис свого чергового «шоу», адже вона тільки для цього прийшла сюди:

 

– Ти хворий? Страх втратив?! Я тебе завалю наступного разу, – кричить вона до охоронця, – якщо ти ще раз мене зачепиш за руку, я буду відбиватися, мало не покажеться! Як вріжу по яйцях!

 

– Ми з вами вже вісім років знайомі, – відповідає охоронець, – я вас ніколи пальцем не тронув.

 

 

Марина Суркова «бореться» з КП «Центр поводження з тваринами»

 

Щоразу, коли Марина Суркова приїздить до КП «ЦОЖ», вона влаштовує скандал і викликає поліцію.

 

Зокрема, не так давно – 3 жовтня 2019 р. там були «раді» знову споглядати цю широко відому у вузьких колах псевдозоозахисницю:

 

«Незважаючи на те, що Марині Суркової постелили червону доріжку, підмели до її приїзду вхід і прибрали всі колючо-ріжучі й важкі предмети з її шляху, дозволили ходити по території з двома камерами, без супроводу і нагляду…

 

Незважаючи на проведений інструктаж щодо заходів безпеки при спілкуванні зі шкуродерами, вона все одно примудрилася вчинити скандал зі співробітником КП Івановим і, з криками: «Де моя собака Сидорова!!!???» накинулася на ні в чому не винного чоловіка, який у цей час проводив екскурсію для школярів.

 

Налякавши до інфаркту Іванова, а дітей – до гикавки, псевдозоозахисниця переключилася на охоронців підприємства, накинувшись із кулаками спочатку на одного, а потім – на другого.

 

Після цього вона чомусь спробувала перелізти через паркан. Напевно, відео, знятого на території притулку, їй здалося недостатньо, і вона вирішила зняти відео в ракурсі з висоти паркану.

 

Судячи з тексту, який Марина Суркова накрапала у своєму Facebook і викладених фотографій, знайти нічого поганого і зарядитися негативом від підприємства їй не вдалося, навіть сидячи на паркані.

 

Їй довелося зціджувати залишки власної жовчі.

 

Також Марина Суркова викликала поліцію. Втім, останнім нікого на КП не здивувало. Поліцію псевдозоозахисниця викликає під час кожного свого візиту і завжди за надуманими приводами.

 

Мабуть, для чогось їй потрібні не тільки відео і фото, а й офіційне документальне підтвердження того, що вона тут дійсно була і боролася-боролася-боролася»…

 

Ось ще один, не менш цікавий приклад того, як Марина Суркова спільно з журналістами «Накипіло» погрожувала брати КП штурмом.

 

 

Вони пропонували слідчому «постояти на стрьомі», на що працівник поліції відповів, що в такому випадку він буде змушений відкрити кримінальну справу на Суркову.

 

Як бреше Марина Суркова: відеодокази

 

Під час засідання робочої групи із затвердження нової «Програми поводження з домашніми тваринами та регулювання їх чисельності у м Харкові на 2018 – 2022 рр.» стався неприємний інцидент. Марина Суркова, представник ГО «Ліга допомоги тваринам», виступаючи в обговоренні проекту Програми, озвучила інформацію про кількість покусів, завданих тваринами харків’янам, і надані нею цифри не відповідали тим, які були заявлені у Програмі, – про це повідомляє КП «ЦПТ».

 

Брехня Марини Суркової:

 

 

Повністю відео прес-конференції можна переглянути тут.

Програма «Віддзеркалення», 05.10.2019 р.:

 

 

Програма «Віддзеркалення», листопад 2018 р.:

 

 

Програма «Насправді», березень 2017 р.:

 

 

Спільно з іншими «активістами» Марина Суркова також бере участь в різних акціях – то за «права» тварин, то проти хутра та в інших подібних перфомансах. Тут вона нічим не виділяється з їх основної маси, яка ненавидить людей, та й реальна допомога тваринам їх турбує найменше.

 

Справжня мета діяльності так званих «зоозахисників» – захистити свої грошові потоки, тобто свою участь у дерибані коштів місцевих бюджетів, а також надходження коштів від спонсорів, в тому числі і жалісливих громадян, які жертвують гроші.

 

Марина Суркова і харківська секта ШЄП

 

Наприклад, на акціях, куди Суркова приходить попіаритися і продемонструвати свою «полум’яну боротьбу», кожен раз основний «актив» складають сектанти ШЄП. Заправляють там усім Марина Звєрєва (вона ж веде курси у «Школі єдиного принципу»), її чоловік Ігор Собко, а також Валентин Бистриченко, Дмитро Маковецький та інші «діячі», по яких давно плаче тюрма.

 

У Харкові ШЄП діє за підтримки інших сумнозвісних «зоозахисних» громадських формувань, таких як «Порятунок тварин», «Громадська варта», «Єднання», «Ліга допомоги тваринам» (котру якраз і представляє Марина Суркова) та ін.

 

На фото нижче – дивіться на плакат «Милосердя – не аморально», зліва його тримає ні хто інша, як Карина Зобенко.

 

 

Раніше у Карини була сім’я – дочка і люблячий чоловік, який їх усім забезпечував, по кілька разів на рік возив відпочивати за кордон.

 

У Карини було вдосталь вільного часу, вона не знала злиднів. Жила загалом хорошим життям, займалася кінним спортом, а потім якось вона захопилася ідеєю захисту безпритульних тварин. На цьому підґрунті познайомилася з Мариною Сурковою й такими активістками ШЄП, як Марина Звєрєва, її дочка Анастасія Звєрєва, Галина Волкова, Тетяна Пасинок і Оксана Марчук і стала відвідувати заняття в «Школі єдиного принципу».

 

Карина приховувала це від чоловіка – просто брехала про те, що нібито записалася на ветеринарні курси. Чоловік її навіть не здогадувався, куди вона ходить насправді.

 

Незабаром Карина, мабуть, відчула те, що обіцяла Ольга Асауляк (нині покійна) – що вона «стала на шлях духовного преображення» та її життя кардинально змінюється. І тоді, напередодні нового, 2017 року, Карина забрала доньку-підлітка, пішла з дому і не повернулася.

 

Куди ж вона пішла? Про це були репортажі – про секту, яка руйнує сім’ї, ШЄП був присвячений випуск проекту «Гроші»:

 

 

За кілька днів після зникнення Карини до квартири увірвалася група відморозків з числа так званої «Громадської варти», і з’ясувалося, що свою половину квартири Карина передала ШЄПівцям.

 

Вони винесли практично всі меблі, техніку і речі. Чоловік Карини звернувся до поліцію, а потім і до суду, і до сьогоднішнього дня судовий розгляд справи триває.

 

Як змінюється життя тих, хто потрапили до секти ШЄП

 

Але мало хто знає, як склалося життя Карини та її дочки далі, після того, як вона «радісно зробила крок назустріч новому», стала «духовно розвиватися» і з легкістю розпрощалася з усім, що її утримувало в минулому.

 

Для ШЄПівців розділити дитину з матір’ю, поселити дитину в притон для собак – це в порядку речей.

 

Спочатку Карину з дочкою поселили разом в одну з кімнат квартири в ЖК «Журавлівський». Там же розміщувалися, як у гуртожитку, інші ШЄПівці. У них була спільна кухня, санвузли (по суті, як у комуналці).

 

Карина була їм цікава через її квартиру та допоки в неї були гроші. Однак гроші на картці – гроші колишнього чоловіка, швидко закінчилися. Картка, на яку він перераховував аліменти, кудись зникла чи її просто забрали, і незабаром фото Карини чомусь з’явилося у базах розшуку Приватбанку. Іншими словами, вона нахапалася кредитів, а для того, щоб їх повертати, грошей у неї не було.

 

Зате тепер ніхто не заважає Карині опановувати основи космогенезису, навчатися духовному цілительству та займатися «боротьбою за права тварин». Тепер вона – волонтер місцевої громадської організації «Порятунок тварин».

 

Дівчинку – звати її Ганна, поселили до так званого «готелю для собак». Це приватний будинок, живе вона там разом з іншою дівчинкою, теж неповнолітньою. Ганна не відвідувала школу, вчилася дистанційно в приватній гімназії «Очаг». Там досить своєрідні, м’яко кажучи, «альтернативні» підходи до освіти. Директор Євген Медреш – гештальтист, закінчив Московський гештальт-інститут. Зараз він є провідним тренером Московського гештальт-інституту.

 

Для Ганни там призначили «психолога», теж з числа гештальтистів – Нурієву, а призначила її та сама Олена Таркіна, яка на даний момент перебуває під слідством. Тобто, оскільки Ганна позбавлена ​​спілкування в дитячому колективі, а замість нормального навчання весь час проводить у брудній халабуді, де повинна прибирати за песиками-гавкунцямі, вона опинилася у дуже замкненому світі.

 

Як у харківській ШЄП людей перетворюють на рабів секти

 

Цікавими є також методи ШЄПівців щодо занурення людини до стану соціальної ізоляції для того, щоб повністю підпорядкувати її секті. Для Карини знайшли заступницю на роль її матері – зараз із нею разом поселили жінку такого ж віку, як і її мати. Причому вона зовні схожа, а нещодавно навіть перефарбувала волосся у рудий колір – як у матері Карини.

 

Разом із Ганною поселили дівчинку, яка зовні та за характером дуже схожа на її двоюрідну сестричку, з якою вони до секти були дуже дружні. До речі, двоюрідна сестричка Ганни – Софія, приїздила до Харкова та намагалася допомогти витягнути її та повернути до родини.

 

Вони тоді навіть мали можливість поспілкуватися, однак Софія була шокована. Вона розповіла, що тепер Ганну практично не впізнати – це стала немов абсолютно чужа людина. Ганна наче згасла – ходить брудна, недоглянута, у старому заношеному одязі, вона бліда та має явно хворобливий вигляд.

 

І найстрашніше навіть не це. У Ганни на обличчі з’явилися шрами. Коли в неї починаєш розпитувати, звідки вони, дівчинка не хоче говорити. На запитання «тебе що, били?» вона мовчки кивнула й нарешті зізналася: «я не можу про це говорити, інакше мене вб’ють».

 

Наприклад, недавно їй поставили завдання: принеси дві тисячі доларів, «інакше – розумієш: ми тебе всюди знайдемо». Але, ясна річ, таких грошей у рідних немає. А якби й були, то давати їх ніхто не збирається, тому що зрозуміло, що підуть вони сектантам.

 

Ось так змінюється життя в тих, хто перейнявся ідеями порятунку собак Звєрєвої та Суркової, ступивши на шлях «духовного преображення» і захисту «прав» тварин.

 

Тема «зоозахисної» діяльності ШЄП досить велика, і вмістити все й одразу в одну статтю не вийде. Тому в наступних публікаціях ми продовжимо розкривати подробиці махінацій за участю Марини Суркової, оскільки залишається ще низка принципових питань про те, хто і як збирає гроші, звідки вони надходять і на які цілі розподіляються.

 

Читайте також:

Марина Суркова, ШЄП і поліція Харкова