За чотири роки, займаючись волонтерством і підтримкою добровольців, Юлія Кузьменко придбала у власність будинок і елітний автомобіль, – вперше цю інформацію було оголошено МВС ще у день затримання підозрюваної. Вона, за версією слідства, заклала вибуховий пристрій під автомобіль, у якому було підірвано журналіста і радіоведучого Павла Шеремета.

 

---

 

Що стосується статків Юлії Кузьменко, її будинку та джерел  походження коштів на його придбання – з цього моменту давайте розберемо все докладно.

 

Розпочнемо з того, що тема здоров’я, особливо здоров’я дітей просто ідеально підходить для маніпулювання емоційною сферою тієї цільової аудиторії, на яку все розраховано. Можна розповідати різні зворушливі історії про перемогу в боротьбі зі смертю, тоді благодійники й меценати будуть активніше жертвувати кошти. Можна розчулювати багатьма іншими прикладами одужання, не забуваючи при цьому прорекламувати благодійний Фонд «Таблеточки», як це роблять в Охматдиті.

 

А що – дуже зручно, все давно налагоджено та працює: фонд має чимало підписників у соцмережах, дописи з проханням про допомогу з’являються там регулярно. Люди бачать, розчулюються й надсилають гроші. «Допомагати легко!», – думають вони, списуючи зі свого рахунку певну суму пожертви. Це дає їм відчуття небайдужості, моральне заспокоєння і переконання в тому, що вони можуть робити добро всіма можливими способами – навіть дистанційно.

 

Так само все працює і на темі патріотизму і допомоги захисникам України. Юлія Кузьменко добре вивчила ці методи та успішно їх застосовувала на своє благо. Згодом їх довелося використовувати її групі підтримки, коли «волонтерка» опинилася за ґратами за підозрою у скоєнні резонансного умисного убивства, причому загальнонебезпечним способом. І про це теж буде сказано далі.

 

 

Чому колеги недолюблюють «доктора Кузьменко»

 

Якщо у ЗМІ нам зараз намагаються змалювати привабливу картинку та показати, як «уся громадськість» переймається за долю «лікаря і волонтера», то співробітники Кузьменко такого захоплення не поділяють.

 

Я спілкувався зі знайомою, що свого часу працювала з Кузьменко, і ось що вона розповіла:

 

– Навіщо всюди брешуть про те, що Кузьменко нібито тут більше за всіх працювала? Прямо, можна подумати, пахала, не покладаючи рук своїх, і все на ній трималося… Щоб ви розуміли: у неї не було тут такої роботи, щоб прямо на повний день, зранку й до вечора. З’являлася інколи, так. Проте постійно вона тут не перебувала, а з’являлася епізодично. І потім, що означають слова «вона одна володіє унікальними методиками»?! Робити такі заяви – значить, публічно розписатися у власній профнепридатності. Лікар зобов’язаний передавати свій досвід і знання іншим, навчати колег, постійно практикувати.

 

Раніше Юлія Кузьменко була, можна сказати, просто голь перекатна. До війни вона була такою ж, як усі. Зате як тільки почала «волонтерити», у неї з’явилося і авто, і будинок, і тоді стала вона подорожувати й ласувати устрицями…

 

Адвокат Юлії Кузьменко – екзальтований Владислав Добош, неодноразово розповідав, що супроводжував той судовий процес. Він також наголошував на тому, що будинок Юлія Кузьменко нібито придбала не за кошти від волонтерської діяльності, а за рахунок власних заощаджень.

 

Але судові документи містять докази його звичної брехні та гри на публіку.

 

Шлюб подружжя Кузьменків фактично розпався у 2014 році

 

Кузьменко Юлія Леонідівна та Кузьменко Дмитро Олександрович одружилися 26 червня 2004 р. Якщо рахувати від дати реєстрації шлюбу до дати постановлення судом рішення про його розірвання, то виходить, що вони прожили однією родиною 13 років.

 

Шлюб було розірвано в судовому порядку 22 листопада 2017 р. (справа № 753/10881/17, провадження № 2/753/5355/17), хоча стосунки між подружжям стали погіршуватися на кілька років раніше.

 

Як ішлося із заяви про розірвання шлюбу, що Юлія Кузьменко подала до суду, їхня сім’я розпалась остаточно, тому вона зазначила, що термін на примирення призначати не потрібно. У заяві вона вказала, що спільне життя не склалося, тривалий час вони з чоловіком не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбних відносин, мають окремий бюджет для кожного, стосунки стали напруженими, у сторін виявились різні погляди на життя й на сімейні відносини.

 

Дмитро Кузьменко в судовому засіданні визнав позов, навів аналогічні тези. А ще він додав, що негативні відносини між сторонами почали складатися з 2014 року.

 

Майно, набуте до 2014 року

 

У період шлюбу, за спільні кошти, подружжям Кузьменків було набуто таке майно:

 

• 17 квітня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17 квітня 2008 року, нерухоме майно – квартира, вартість якої становила 1 010 000 грн.;
• 30 жовтня 2012 року, рухоме майно – автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2012 року випуску;
• 22 листопада 2013 року, рухоме майно – автомобіль VOLKSWAGEN SCIROCCO 2013 року випуску;
• 05 жовтня 2012 року на підставі договору купівлі – продажу машиномісця від 05 жовтня 2012 року, нерухоме майно – машиномісце в підземній автостоянці, площею 17, 7 м. кв., за адресою: м. Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок № 23-Б, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 37724709, вартість якого становила 72 000 грн.;
• 01 березня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу машиномісця від 01 березня 2014 року, нерухоме майно – машиномісце в підземній автостоянці, площею 17,4 м.кв., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 274853880000, вартість якого становила 103 500 грн.

 

Перелік даного майна міститься у рішенні Дарницького районного суду м. Києва, що розглядав цивільну справу про поділ спільного майна подружжя. Згідно з рішенням від 13 листопада 2017 р. (справа № 753/9863/17, провадження № 2/753/5095/17), після розлучення Юлія Кузьменко отримала: 1/2 частину квартири, автомобіль VOLKSWAGEN SCIROCCO і машиномісце у підземній автостоянці, що на Дніпровській набережній, 23-Б.

 

Решта майна залишилася у власності її колишнього чоловіка.

 

Таємниця нового будинку випливла після розлучення, коли вирішувалося питання щодо місця проживання спільної дитини

 

Насправді ніякої таємниці навколо приватного будинку тут вже немає, тому що всі відомості про нього містяться у відкритому доступі. Хіба, «таємниця» лише в тому, за які кошти його було придбано. А згодом більш розгорнуті відомості було встановлено досудовим слідством і з’ясовано, що це були гроші від волонтерської діяльності.

 

Отже, від шлюбу подружжя Кузьменків має сина. Дарницьким районним судом м. Києва, що розглядав цивільну справу про розірвання шлюбу, позов Юлії Кузьменко було задоволено частково. Як було зазначено вище, шлюб було розірвано 22 листопада 2017 р., але у задоволенні частини її вимог до Дмитра Кузьменко про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір’ю суд відмовив.

 

Тому далі вона ініціювала інше цивільне провадження – тепер вже про визначення місця проживання малолітнього сина з матір’ю. Таким чином, перша згадка про те, що Юлія Кузьменко має приватний будинок, з’являється у рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 р. у справі № 753/6560/18 за її заявою.

 

У задоволенні позовних вимог їй було відмовлено у повному обсязі, і ось чому.

 

Кузьменко просила суд визначити місце проживання сина з нею, вказавши адресу нового будинку. При цьому участь батька у вихованні дитини, як ішлося з її заяви, має обмежуватися днями, визначеними нею.

 

Отже, «загадковий» будинок знаходиться в одному із селищ Київської області. Він новий і дуже просторий, має два поверхи й декілька кімнат. Адресу наводити тут не буду. В рішенні суду міститься вказівка на участь у якості третьої особи Служби у справах дітей Бориспільської райдержадміністрації, тому нескладно здогадатися, де він розташований.

 

Юлія Кузьменко подала до суду недостовірні відомості

 

Подаючи позов до суду, Юлія Кузьменко навела там недостовірні й нічим не підтверджені відомості, що було встановлено судом. Так, вона звично збрехала, звинувативши колишнього чоловіка в тому, що він нібито погрожував їй тим, що забере дитину собі.

 

Суд, виходячи з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, визнав недоведеними обставини стосовно того, що Дмитро Кузьменко колись погрожував своїй колишній дружині забрати сина. Твердження Юлії Кузьменко, на думку суду, є огульними, адже вона не зазначила ані дати – коли надходили такі «погрози», ані адреси, на яку її колишній чоловік міг би забрати дитину, адже фактично вони тоді проживали за однією адресою.

 

Подаючи позовну заяву, Юлія Кузьменко також нічим не підтвердила належність вказаного будинку. А це має важливе значення в тому, що вона має право проживати в ньому та, відповідно, забезпечити синові відповідне речове право проживати за даною адресою.

 

Чому вона не надала документів, як підтверджують право власності на будинок – цікаве питання. Вірогідно, вона могла розраховувати на те, що суд прийме рішення на її користь і без цього. Але так, як вона хотіла, не вийшло. Суд розцінив дані обставини недоведеними.

 

Крім того, у вирішенні питань щодо місця проживання дитини з одним з батьків необхідним є дослідження умов проживання, котрі мають бути належними. А ці умови ніхто не обстежував, висновків служби у справах дітей немає. Причина того є цілком зрозумілою – небажання зайвий раз «світити» будинок і показувати документи про право власності.

 

«Чек выложу, обязательно!», – де хоч один чек, Юля?

 

Як швидко покращити свій матеріальний стан? Це дуже просто: фотографуєшся, зробивши заклопотаний вираз обличчя, потім пишеш у Фейсбуці відповідний пост. Мовляв, терміново потрібно для бійців те-то й те-то. І додаєш обіцянку, що відзвітуєш. Повторюєш таке само рівно стільки, скільки потрібно, і вдаєш, наче так і треба. Нахабство – друге щастя.

 

Ось Кузьменко публікує своє фото, зроблене у будівельному супермаркеті, та просить грошей на дизельний генератор. Традиційно обіцяє викласти чек. І вкотре благополучно забуває про свою обіцянку.

 

 

Взагалі цікава постановка: фото зроблене у супермаркеті, потім опубліковане. Гроші їй потрібні прямо зараз. Себто розраховано все на те, щоб її віртуальні френди та підписники жертвували активніше.

 

Ось інше фото, що було зроблене до того, як з’явився допис із новим оголошенням про збір коштів. В Авдіївці Кузьменко побувала значно раніше, а фото виклала для привернення уваги, написавши, що тільки збирається туди.

 

 

А наступні світлини було зроблено на подвір’ї будинку, який, за інформацією МВС, Юлія Кузьменко придбала у власність за рахунок «волонтерства».

 

 

Як бачимо, мережева жебрачка явно не бідує. Але жодного чеку так і немає.

 

 

Звітів немає також. Сфотографуватися у камуфляжних штанах на фоні колеса – це не звіт.

 

 

Зібрати кошти і не відзвітувати – якщо хто не в курсі, у волонтерському середовищі така витівка вважається найтяжчим гріхом. Той, хто поводиться подібним чином, не має права називати себе волонтером.

 

Тюремні ґрати – не перешкода для мережевого жебрацтва

 

Після затримання «волонтерки» все пішло по колу. Тепер співмешканець Кузьменко – ніде не працюючий Петро Киян збирає кошти у Фейсбуці, де постить жалісливі дописи.

 

 

«Група підтримки» теж отримала нагоду вийти на нові масштаби псевдоблагодійності. Для розширення охвату бажаючих зробити пожертву діє однойменна сторінка. Її було створено ще у грудні 2019 р., тобто всього лише за тиждень після затримання підозрюваної.

 

Навіть перебуваючи за ґратами, Кузьменко продовжує жебракувати у Фейсбуці? Чи це якість невідомі особи від її імені здійснюють збір коштів на приватну банківську картку?

 

 

Всі чудово розуміють, що Юлія Кузьменко може ніколи не вийти з-за ґратів. Як казав персонаж відомого мультика – Гомер Сімпсон, «я вмираю – треба встигнути доїсти!»… Так і тут: Кузьменко може отримати довічне позбавлення волі, тому треба встигнути зібрати грошей, аби безробітний Киян не загнувся від голоду. Та й утримувати двоповерховий будинок – задоволення не з дешевих.

 

І вже марно розповідати, що МВС буцімто «переслідує патріотів». Кузьменко затримали не «за те, що волонтерка», а за обґрунтованою підозрою у скоєнні умисного вбивства загальнонебезпечним способом. Записи її телефонних розмов усі також чули – там вона мріяла обстріляти Київ з «Градів».

 

Деякі Інтернет-активісти нещодавно постили фото, де Кузьменко сидить у «клітці» в суді, а фото підписали словами «обличчя України». Зараз вони всюди заявляють, що Кузьменко має бути звільнена з-під варти, «щоб вона могла лікувати людей від коронавірусу».

 

Дякуємо, не треба нам таких «лікарів». І не смійте називати цю садистку з манерами базарної хабалки та сленгом вуличної шалави – обличчям України.

 

Шановні правоохоронці, доведіть цю справу до логічного завершення. Якщо вину Кузьменко буде доведено, то нехай вона до кінця життя залишається там, де заслужила перебувати і де їй саме місце – за ґратами.