За в’їзд на Труханів острів кожному водієві доведеться платити так само, як і раніше, тому що розпорядження КМДА не скасовується, – таку постанову ухвалив Верховний Суд 14 травня 2020 р.

 

---

 

За результатами розгляду поданої мною касаційної скарги Верховний Суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 р.

 

 

Початок історії: у 2015 році плата за в’їзд на Труханів острів становила 50 гривень

 

Ця судова епопея розпочалася п’ять років тому з події, очевидцем якої став я особисто.

 

Якось у червні 2015 р. я прямував на автомобілі на Труханів острів. На в’їзді я помітив установлені шлагбауми, що перегороджували дорогу. Як мені здалося, пропуск автомобілів через шлагбауми здійснювався після отримання від водіїв готівкових грошових коштів особами, які знаходилися поблизу шлагбаумів та мали позначення працівників КП «Київтранспарксервіс». Вони вимагали оплату грошових коштів у сумі 50 гривень як обов’язкової та беззастережної умови проїзду.

 

Особам, які не сплачували коштів, відмовляли у доступі на територію.

 

Поблизу мене знаходилися приблизно п’ять-шість осіб чоловічої статі в камуфляжних одностроях. Вони, спостерігаючи за процесом отримання коштів і пропуску автомобілів через шлагбауми, вели між собою цікаву бесіду.

 

Дії паркувальників викликали крайнє обурення у громадян

 

Викладаю зміст цієї бесіди, максимально дотримуючись лексики та інтонації задля об’єктивності:

 

«Парковщики вообще ох*ели! Никак не нажрутся. Ни одним законом не предусмотрено, чтобы за проезд брали бабло. За такие дела их надо ставить на ножи и вешать на их же кишках».

 

«..Давайте через пару дней просто зайдем, под стволами положим всех. Заберем кассу, если кто дрыгнеться – застрелим к ***ням. Даже жаловаться не будут, потому что все это незаконно. Их самих потом прикопают свои же, типа никого не было».

 

«…Надо будет наведаться в квартиру 37 на Днепровской набережной 23 и в квартиру 8 дома 21 по Леси Украинки. Да и в квартиру 7 не помешает, отучить от жадности и быдляцтва».

 

З метою висвітлення ситуації, недопущення нападу на охоронців шлагбаумів та загибелі людей (серед яких можуть виявитися і сторонні люди, приміром, такі, як я, що будуть випадково проходити поруч), на підставах, передбачених законодавством про доступ до публічної інформації я звернувся на адресу відповідних органів, до компетенції яких віднесено вирішення даного питання.

 

Адвокатський запит

 

Зокрема, у зверненні було поставлено такі запитання:

 

1. Чи дійсно КП «Київтранспарксервіс» (або будь-яка інша особа) мають відношення до роботи шлагбаумів та оплатних пропускних пунктів на дорозі до Труханова острова?
2. Яким саме нормативним актом передбачено можливість встановлення платного проїзду автомобілів в будь-якому місці на території України? Чи відповідає обмеження руху автомобілів на певній дорозі сплатою грошових коштів та встановлення шлагбаумів правилам дорожнього руху? Який характер платежів (податки, збори, надання послуг)?
3. Яка саме посадова особа та за яких підстав прийняла рішення про встановлення платного проїзду автомобілів на вказаній ділянці (прошу надати копію ухваленого акту) та рішення про встановлення шлагбаумів?
4. Яка вартість проїзду автомобілів? В який спосіб обліковуються отримані кошти, чи не обліковуються взагалі (мають характер «чорного налу»)? Чи можливо буде визначити суму коштів у разі, коли зазначені мною особи в камуфляжах пограбують та вб’ють осіб, які займаються збором коштів? Які показники (суми) отриманих коштів за 2015 рік?

 

Для чого збираються кошти з водіїв

 

На мій запит про причини такої поведінки КП «Київтранспарксервіс» листом від 22.06.2015 р. інформувало, що кошти збираються, зокрема, на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 08.05.2013 р. № 681 в якості стягнення підприємством вартості компенсації витрат за користування пунктами пропуску.

 

Аналогічна відповідь зазначена також і в листі Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 25 червня 2015 р. та з листа Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 24 червня 2015 р.

 

Вважаючи розпорядження Київської міської державної адміністрації від 08.05.2013 р. № 681 незаконним і нечинним, я подав до суду адміністративний позов, у якому просив скасувати дане рішення.

 

Адміністративний позов до КМДА

 

Як відомо, ст. 33 Конституції України визначено:

 

«Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом».

 

Тобто, будь-яка особа у межах України має право вільно пересуватися в будь-який спосіб та без обмежень, застережень і умов. Тим більше, умов про наявність або відсутність автомобіля, способу пересування, сплати коштів чи оплати користування певними приладами/засобами/пунктами, якщо такі обмеження прямо не визначені законом.

 

Не вистачало ще того, аби знахабнілі від власної безкарності і зажерливості чиновники встановлювали «модні зони». Водночас, вони вже огороджують ці території шлагбаумами та винаймають здорових «жлобів», яких зараховують до комунальних підприємств. Всі блок-пости встановлюються лише заради того, щоб «стригти» гроші під різними благовидними та псевдорозумними приводами.

 

Жодним законом не передбачено вимагання коштів за в’їзд на певні території

 

Оскаржуване розпорядження також було обґрунтоване ст. 22 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Жодним із зазначених актів не передбачено встановлення пунктів пропуску, шлагбаумів, режиму пропуску через певні пункти або вимагання коштів чи витрат на обслуговування подібних забаганок тощо.

 

Таким чином, предмет позову був простим, зрозумілим і очевидним. Київська міська державна адміністрація оскаржуваним розпорядженням грубо перевищила надані законом повноваження. КМДА дала нагоду для запровадження платного (цензованого наявністю автомобіля, грошовими коштами, місцем проживання, метою відвідування) в’їзду на певні території.

 

Тоді я також припускав, що суд спробує ухилитися («побоюючись» відповідача, хоча є образливим боятися знахабнілих від зажерливості гладких неуків) від розгляду даного спору з посиланням на ст. 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України (позивач типу пропустив строк звернення до адміністративного суду).

 

Разом з тим, оскільки нормативний акт, який є предметом оскарження характеризується тривалістю та багатоепізодністю в його виконанні, і виконується (застосовується) щодня, щомиті. І, відповідно, його використання порушує мої індивідуальні суб’єктивні права на вільне пересування містом щомиті, як тільки я маю намір проїхати на «заборонену» територію. Тобто, строк звернення до адміністративного суду не минув і не міг минути у принципі. Цей строк минув би, коли б порушення моїх прав мало б одномоментний і завершений характер, а не продовжувалось би сьогодні і на майбутнє.

 

Ну і крім цього, слід врахувати, що згаданий нормативний акт почав більш активно порушувати мої права в той момент, коли на думку посадових осіб КП «Київтранспарксервіс» спало запровадити «компенсацію витрат на користування пунктами пропуску». Це мало місце лише 05.06.2015 р. у результаті видання наказу № 107 про визначення та встановлення розміру «плати за проїзд», і з час якого не минуло і місяця.

 

Позов цілком міг бути задоволеним, і ось чому

 

Якщо зараз не зупинити пожадливих та знахабнілих чиновників і їхніх посіпак-паркувальників, то рівень нахабства буде лише зростати. Під виглядом «компенсації витрат» на різну дурню (шлагбауми, пункти пропуску, «за красиві очі», «так треба») поступово буде запроваджено платний в’їзд у місто, проїзд певними дорогами міста, стоянка чи зупинка поблизу будинку, виїзд з міста, платний колір автомобіля, платне включення фар темної пори доби, плата за користування омивачем для вітрового скла тощо.

 

Зрештою, це призведе до виявів масового невдоволення та завершиться масовим погромом і знищенням «пунктів пропуску». І я не здивуюсь, якщо когось з надмірно активних та найжадніших паркувальників або чиновників (або їх «охоронців» з числа працівників чи поліції буде публічно страчено із застосуванням загальнонебезпечних методів. Тому шляхом звернення до адміністративного суду я також хотів забезпечити правопорядок, стабільність і життєвий комфорт. І це – не кажучи вже про забезпечення права на вільне пересування.

 

Від ухвалення постанови до надсилання її позивачу минуло два роки

 

19 червня 2017 р. я отримав рекомендований лист, у якому знаходилася копія постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 р. у справі 826/13295/15 про відмову в задоволенні мого позову до Київської міської державної адміністрації про визнання незаконним, нечинним та скасування нормативного акту.

 

Сама копія постанови була виготовлена, як вбачається з її тексту та відповідного штампу на останньому аркуші постанови, 16 червня 2017 р.

 

Незважаючи на це, я прийняв рішення оскаржити зазначену постанову в апеляційному порядку. Адже виходячи з вимог ст. 186 КАС України постанова оскаржується своєчасно, протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

 

У позові я просив суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 р. у справі 826/13295/15 та ухвалити нову постанову, якою визнати незаконним, нечинним і скасувати Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 08 травня 2013 р. № 681.

 

Предмет спору простий, як двері

 

Для того, аби в’їхати на автомобілі на Труханів острів будь-яка особа зобов’язана на в’їзді заплатити 50 грн. Без цього просто таку особу не пропустять через шлагбаум. По-розумному це називається типу «оплата компенсації роботи пропускного пункту».

 

Таким чином, на певну територію міста зроблено платний в’їзд. Подібна дія є безглуздою та прямо протизаконною.

 

Як уже було зазначено вище, гарантоване Конституцією право на свободу пересування ніхто не скасовував. Втім, рішенням від 25.07.2017 р. Київський апеляційний адміністративний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

 

Або всі можуть пересуватися вільно, або – ніхто

 

Жодним чином не заперечуючи щодо можливості органів місцевого самоврядування здійснювати певні обмеження щодо встановлення порядку руху певними територіями зазначу, що такі зауваження чи обмеження є універсальними та не можуть обумовлюватися необхідністю сплати кошти в обмін на дозвіл проїзду. Має діяти правило: або ж всі можуть пересуватися певною територією, або ж ніхто, при чому це не може залежати від майнового цензу (оплати коштів).

 

Запровадження вимог «а ти сплати кошти за в’їзд, бо ми так хочемо, ми ж старались-працювали» подібне до вимог компанії «гопників» у спальному районі міста, які висувають аналогічні вимоги у формі «Ссышишь, стоять-бояться! Ты откуда, пацанчик? Тут наш район, проход платный. Без оплаты дорога только в больничку скорой помощи. Мы тут что, типа зря стоим».

 

На отримане рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 р. я подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

 

Постанова суду касаційної інстанції

 

Нижче розміщено повний текст постанови Верховного суду від 14 травня 2020 р.

 

 

Верховний Суд викладає короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги.

 

 

На стор. 2 – 3 міститься мотивувальна частина постанови. Зверніть увагу на п. 12, де зазначено, що оскаржуване розпорядження КМДА не містить жодних вказівок про встановлення і стягнення вартості компенсації витрат користування пунктами пропуску «Гідропарк» і «Труханів острів».

 

 

Далі йдеться про благоустрій населених пунктів і питання утримання зелених насаджень.

 

 

Як ідеться з викладеного, на об’єктах благоустрою зеленого господарства заборонено влаштовувати автомобільні стоянки. Зрештою, далі зазначено, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

 

 

Верховний Суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 р. Тому розпорядження КМДА залишається чинним.

 

 

Як бачимо, якщо зараз не вдалося зупинити знахабнілих жлобів з КМДА та їхніх посіпак, то завтра кошти будуть братися за прохід про Хрещатику, за можливість відвідати громадський парк або скупатися в річці. І нехай це нікого не дивує.