Олексій Святогор
Latest posts by Олексій Святогор (see all)
- Роз’яснення щодо правил користування засобами мобільного зв’язку в місцях несвободи -
- Дистанційне правосуддя: профанація процесуального закону -
- «Ледача» корупція, ще один вимір (на прикладі 79-го прикордонного загону) -
- Показові «вистави» Київського СІЗО (докази) -
- «Вєртухаї» та злочинні «авторитети» – чи є між ними різниця? -
Під час чергового засідання комісії з біобезпеки та біологічного захисту РНБОУ буде винесено на розгляд інформацію щодо вжиття карантинних заходів цілісно, забезпечивши вилов безпритульних тварин і ліквідувавши джерело інфекції.
Собаки на вулицях не потрібні, але їх треба захищати?
Не так давно ми порушували питання про тотальну і системну загрозу, яку несуть зграї безпритульних собак для української держави та суспільства. При цьому йдеться не стільки про, власне, собак – «величних, нездоланних і надзвичайних створінь». Так цих тварин називають «зоозахисники» – категорія психічно неврівноважених осіб). Йдеться, насамперед, про системний і структурний «збій» у свідомості людей, ціннісній орієнтації, підходах до безпеки, що спричинені діяльністю зооекстремістів.
Так, у новітній історії України ми можемо спостерігати ще одну ганебну сторінку збочення суспільної свідомості – приниження людей, як біологічного виду та соціальної спільноти, запровадження та всіляка підтримка верховенства «прав» безпритульних собак, виправдання та підтримку безпритульності. Банально все пояснюється тим, що зграї «захищених» тварин вказаної категорії на вулицях міст дозволяють всіляко постійно нагнітати обстановку. Це дає підстави вимагати з бюджету захмарні кошти на вирішення проблеми без дієвих кроків для досягнення мети. Гроші – це головне у мотивах дій зоозбоченців. Однак є також інші спонукання й мотиви.
Новомодні «зоореволюціонери» ухитряються поєднувати непоєднуване – возвеличують безпритульних собак як клас (що дуже нагадує популярну на початку радянських часів концепцію «соціально близьких», а тому –недоторканних «пролетарів») у сукупності з ідеологічним обробленням суспільства: «песики в такій кількості на вулицях не потрібні, проте вони ж не винні, треба їх там захищати»… І нашим, і вашим: зграї безпритульних собак – зло, проте «ну так сталося, така історична парадигма, вони є, вони не винні, то треба їх захищати», і далі рекурсія «вони ж не треба».
Зграя собак на дитячому майданчику
В каламутній воді ловлять велику рибу й відверті збоченці – зоофіли. Вони пропагують «усиновлення» (а деякі – і «шлюб» із тваринами, здебільшого безпритульними собаками) з усіма наслідками – наявністю усиновлених дітей, спадкуванням, опікою та піклуванням, суб’єктними правами на життя, медичне (наразі ветеринарне) забезпечення, правозахист тощо.
Позиція РНБОУ
На заваді діям екстремістів і збоченців постають здорові суспільні сили, науковці, небайдужі та свідомі громадяни, окремі чесні чиновники, судові органи. За зверненням Центру економіко-правових досліджень і заснованого ним ЗМІ – загальнодержавного бюлетеня «ГОВОРИ!» РНБОУ (комісія з біобезпеки та біологічного захисту) ґрунтовно дійшла до висновку про небезпечність зграй безпритульних собак для суспільства.
Лист РНБОУ
Це стосується всіх сфер життя, включаючи наявність біологічної складової. Тварини несуть небезпеку через поширення низки інфекцій зоонозного характеру (сказ, лептоспіроз, ехінококоз, токсокароз, хвороба Лайма тощо), будучи зовнішніми переносниками (на шерсті) збудників COVID-19. Науковці давно б’ють на сполох і наголошують, що навколишні предмети – поручні, дверні ручки, елементи меблів можуть тривалий час зберігати коронавірус. Саме тому і запроваджується така профілактична дія, як миття і дезінфекція рук, дезінфекція елементів інфраструктури, дезінфекція підлог тощо. При цьому тут же зграї безпритульних собак негайно відновлюють і поширюють віруси на величезній території.
Будемо спостерігати за втіленням у життя пропозицій науковців і лікарів.