Олександр Задніпрянський
Latest posts by Олександр Задніпрянський (see all)
У вересні православна церква відзначає одне з найбільших своїх свят – Різдво Богородиці, а також свято Воздвиження Хреста Господнього.
У віруваннях і культі християн надзвичайно чільне місце відводиться вшануванню богоматері. Практично для багатьох віруючих культ Богородиці затьмарює навіть самого Господа Бога, відсуваючи його немовби на другорядну роль.
Вшанування богородиці виявляється, насамперед, у тому, що їй присвячуються храми, на її честь запроваджуються свята. У православній церкві, наприклад, серед дванадцяти найбільших річних свят, так званих «дванадесятих», чотири прямо присвячені богоматері. Крім них на рік припадає ще декілька менш значущих богородицьких свят. За сучасним новоюліанським церковним календарем 8 вересня (замість 21 вересня) православна церква відзначає дванадесяте свято Різдва Богородиці.
В євангеліях та інших новозаповітних «священних» книгах нічого не сказано про народження та дитинство богородиці. Тому церква, розповідаючи про події, що було покладено до основи свята, посилається на так званий «святий переказ», тобто на усні та письмові розповіді різних отців і вчителів церкви, котрі жили набагато пізніше після уявного часу народження богоматері.
Отже, церковники твердять, що в одного єврейського подружжя, котре жило наприкінці І ст. до н.е. в Палестині, в Іоакіма й Анни до сивої старості не було дітей. Коли вони поневірялися стати батьками, то багато молилися богові, поки зрештою Господь не почув їхні мольби. Янгол, посланий з неба, сповістив Анну, що вона народить немовля. На знаку вдячності за це диво Анна обіцяла присвятити дитя богові.
І от Анна опинилася при надії, та за відведений час народила дівчинку, котрій вона дала ім’я Марія.
На честь цієї міфічної події було започатковано традицію святкувати Різдво Пресвятої Богородиці. Нескладно помітити, що основою для переказів з Нового Заповіту про народження богоматері стала біблійна історія про зачаття і народження Анною міфічного пророка Самуїла. В цьому може переконатися кожен, хто перечитає першу главу І книги Царств.
Свято Різдва Богородиці з’явилося у християнстві відносно пізно – у IV ст. Раніше християнство його не знало. У VІ та VІІ ст. воно було поширене на Сході, а згодом утвердилося й у західних країнах.
Святкується цей день доволі урочисто. Під час служби священники намагаються переконувати віруючих, що в будь-якій складній ситуації слід звертатися по допомогу до бога та його родительки. Тим самим люди вдаються до ілюзій, їхнє світосприйняття викривляється, вони стають лише пасивними спостерігачами, котрі думають, що від них нічого не залежить.