Музей хліба у Переяславі
Ірина Кременовська
Latest posts by Ірина Кременовська (see all)
Музей хліба у Переяславі є структурним підрозділом Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, про який ішлося в одній з наших попередніх публікацій. В цьому унікальному культурному і навчальному просторі зібрано експозицію з історії хліборобства, що дає змогу зазирнути у повсякденне життя українського селянина від найдавніших часів до кінця ХХ століття.
Від кріпацтва до совєтської міфології хлібороба
Започаткування музею в 1984 році, тобто за совєцької доби, наклало свій відбиток на те, як подано історію хліборобства. Мозаїчні зображення селян показують їх щасливими, але за ними – тяжка праця за мізерну платню, з мінімумом обладнання і техніки, у рабських умовах колгоспного ладу і комуністичного тоталітарного режиму.
Ще за часів імперської окупації українські селяни були кріпаками: не мали права залишати село, працювали на поміщиків, обробляли землю, що не належала їм, і не могли розпоряджатися своїм життям. Під час більшовицької окупації ця свобода була формальною. Селяни продовжували існувати у стані залежності, не маючи паспортів і фактично без жодної можливості виїхати чи змінити свій соціальний статус. В експозиції музею можна побачити, як в ідеологічних наративах ці страждання маскувалися під образ «щасливого колгоспного життя».
Фото старої сільськогосподарської техніки, побутові предмети, інтер’єри хат XIX–XX століття показують реальні умови праці селян, коли кожен день був боротьбою за виживання.
У музеї детально відтворено річний цикл робіт селянської родини:
- навесні – оранка та підготовка ґрунту;
- влітку – посів і догляд за посівами, боротьба зі шкідниками та бур’янами;
- восени – жнива та обмолот;
- взимку – ремонт знарядь праці, підготовка зерна до зберігання та випікання хліба у печі.
Кожен етап супроводжується відповідними інструментами, посудом для зберігання зерна та мистецькими творами, які передають дух тогочасного життя.
Праця хлібороба не обмежувалася суто виробництвом продукту. Українці поважають хліб на генетичному рівні, бо історія нашого народу сповнена страждань через штучні голодомори. З давніх-давен у нас існують традиції, які формують почуття глибокої поваги до хліба. Так, окраєць зі хрусткою скоринкою чи скибка, відрізана від непочатого краю хлібини, називається цілушка (від дієслова цілувати). На відміну від московинської «горбушки», українська цілушка завжди мала символічне значення поваги та благословення. За звичаєм, відрізали перший окраєць від хлібини та давали його цілувати найшанованішій у сім’ї людині.
Техніка, що змінила обробку полів
Значна частина експозиції присвячена механізації хліборобства – від традиційних знарядь до сучасних машин кінця XX століття.
Тут репрезентовані комори для зберігання зерна, вітряний млин, майстерня з виготовлення жорнових каменів, а також відкритий виставковий майданчик із сільськогосподарською технікою.
Серед експонатів зібрані унікальні плуги, ґрунтообробні знаряддя, військово-польова пекарня, молотильний тік і легендарний «крилатий хлібороб» – літак АН-2, який використовувався для посіву та обробки полів.
Для відвідувачів музею цей експонат слугує наочним прикладом того, як механізація спрощувала рутинну роботу селян і підвищувала продуктивність, хоча не знімала проблему примусової праці в колгоспах.
Літак АН-2, що стоїть на майданчику, демонструє авіаційну підтримку хліборобства, яка активно застосовувалася для оброблення полів проти шкідників.
У цьому розділі музею можна побачити, як розвиток техніки впливав на сільське господарство та економіку країни. Водночас важливо пам’ятати, що за радянською ідеологією обробка землі за допомогою техніки подавалася як колективний «здобуток» і прогрес.
Третя частина музею присвячена історії українського хліборобства та культури споживання хліба. Загалом тут зібрано близько 3000 експонатів, у тому числі колекції реліктової пшениці, керамічний посуд давньоземлеробських культур для зберігання та приготування зернових, знаряддя праці хліборобів і пекарів, фотодокументальні матеріали.
Музей демонструє і мистецькі інтерпретації хліба – від мозаїк і скульптур до декоративного посуду та витворів народного мистецтва, які відображають не лише технічний процес випікання, а й естетику хліборобської праці. Важливим є і культурний аспект: тут можна побачити, як політичні та економічні події впливали на технології обробки землі та випікання хліба у різні епохи.
Щороку музей організовує святкування Масниці та інші фестивалі, що популяризують хліборобську культуру. Відвідувачі можуть не лише ознайомитися з експозиціями, а й узяти участь у майстер-класах із випікання хліба, що відтворюють автентичні рецепти і технології.
Традиції хліборобства
Музей хліба у Переяславі став свого роду пам’ятником невтомній праці українського хлібороба. Тут поєднані науковий підхід, етнографічна точність і глибокі знання культурної спадщини. Совєцькі наративи подані як історичний контекст, який викликає глибоке неприйняття.
Оглянувши все, що тут зібрано, виходиш із глибоким усвідомленням того, чому хліборобство можна впевнено вважати символом нашої національної стійкості. Українці завжди з повагою ставилися до хліба, бо він символізує життя, достаток і продовження роду. Навіть у найтяжчі часи, коли країна переживала голодомори і кривавий більшовицький терор, хліб залишався священним. Кожна буханка мала свою цінність, а традиції поваги до нього передавалися з покоління в покоління. Викидати хліб означало проявляти неповагу до праці, яка забезпечує буквально виживання людей, а відрізана з краю цілушка не випадково вважалася благословенням і подякою.
Побачене у музеї відтворює історію хліборобства від кріпацьких часів до механізованого сільського господарства XX століття і водночас відкриває для сучасного відвідувача культурну і моральну цінність хліба. Завдяки експозиції можна побачити, якою ціною створювався кожен шматок хліба, усвідомити технологічну майстерність, винахідливість і витривалість наших предків.
Тут цікаво не лише побачити предмети давнього побуту та техніки, а й відчути дух минулого, зрозуміти контекст історичних подій і політичних впливів на розвиток усієї аграрної галузі.
Отже, Музей хліба є живою спадщиною, що поєднує науку, культуру, історію та моральну цінність хліборобства. Його експозиції здатні навчити поважати працю, цінувати історію та берегти хліб – справжній дар української землі.
