Олексій Святогор
Latest posts by Олексій Святогор (see all)
- «Спеціальне тактичне спорядження» – мімікруючі пройдисвіти (документи) -
- «Спеціальне тактичне спорядження» (ТОВ «СТС») – не тільки шахраї, але й «ухилянти» (документ) -
- Повернути своїх: від слів до дій у процесі обміну ув’язненими -
- Саботаж мобілізації в ДУ «Полтавська виправна колонія (№ 64)» -
- Передавання засуджених і ув’язнених із тимчасово окупованих територій до України -
Кілька днів тому наш ресурс громадської безпеки „ГОВОРИ!” на одному з прикладів висвітлив окремі напрями вчинення шахрайських дій із залученням до участі у шахрайських схемах судових органів та елементів підробки доказів і документів.
Зазначений приклад висвітлює тенденцію, яка набирає обертів, чому в значній мірі сприяє неспроможність правоохоронних органів ефективно протидіяти вчиненим злочинним діям.
„Якщо іншим так можна, то чим я гірший?”
Така тенденція має не тільки формальне значення, але і суспільно небезпечне спрямування, оскільки внаслідок реалізації зазначених протиправних схем заподіюється шкода не тільки банківським установам. Наслідки зазначених діянь мають глибокий суспільний характер, оскільки безкарність розбещує потенційних правопорушників, кожен з яких відповідним чином вирішує для себе доволі риторичне питання: „якщо іншим так можна, то чим я гірший?”.
„Навчившись” на прикладі „товаришів”, як по-легкому „колупнути грошенят”, численні послідовники розпочинають „свої справи”, бо вони бачать безмежну безкарність з боку правоохоронців.
Мусимо зазначити, що найбільш немічним та неспроможним з правоохоронних органів, який набуває рудиментарних рис, останнім часом стає прокуратура, як система.
Прокуратура в силу ряду обставин стає збіговиськом різного роду осіб, які в силу низьких моральних і ділових якостей, похилого віку (зі звичайним бажанням тихенько, аби ніхто не чіпав „досидіти до пенсії”) неспроможні виконувати свої обов’язки та реально припиняти скоювані злочини.
Окрім похилого віку маразматиків, які окупували прокуратуру та втратили інтерес до суспільного життя (що є основним критерієм маразматичних нахилів), у зазначеному органі присутня значна кількість „зелених” напівстудентів, які ще просто не навчилися працювати та „тренуються” перед початком серйозної юридичної практики.
Прокуратура є, а толку з неї – ніякого
Так ось, повертаючись до теми нашої сьогоднішньої бесіди, зазначимо, що ми звернулися до Прокуратури міста Керчі з роздруківкою публікації та проханням вжити заходів щодо безумовного затримання угрупування шахраїв, які здійснили введення суду в оману через штучне розігрування судового процесу (який швидше нагадував спектакль).
Прокуратура Керчі отримала саме роздруківку публікації, яка має цілісний характер. Проте, більш аніж половину з тексту прокурори або не прочитали взагалі (в силу відсутності навичок для цього інтелектуального зайняття), або ж прочитавши, симулювали слабоумство, „перекрутивши” зміст написаного.
Про те, що за отримання кредиту з наданням у заставу практично неналежного майна (Комплексу „Лазурний”) порушено кримінальну справу – це ми знали і раніше, описавши цей момент у публікації. Прокуратура його успішно „повторила” (скоріш, сама для себе, аніж для когось).
Дивимося далі: у листі вражає третій абзац, в якому прокуратура Керчі відображає (повторює) наше прохання (пропозицію) щодо необхідності оскарження незаконного та підробленого рішення суду, яке зухвало перекручує всі обставини справи та ґрунтується на підроблених відомостях та документах.
Почавши озвучення пропозиції про необхідність оскарження судового рішення, прокуратура Керчі раптово втрачає спрямування розмови (таке зустрічається у людей дуже похилого віку та глибоких наркоманів) та вказує на неможливість подання позову до суду…
Яке має значення та зв’язок момент оскарження незаконного судового рішення та момент подання позову (які і за процесуальним наповненням та за матеріальним змістом не співпадають та не мають тотожності) – невідомо…
Логіка цього безглуздя зрозуміла лише прокуратурі. Наголосимо, що мова іде про абсолютно різні процесуальні моменти, які не співпадають один з іншим. Позов прокуратура Керчі могла і не подати, проте оскаржити (опротестувати) незаконне рішення – була зобов’язана, незалежно від попереднього процесуального статусу у даній справі.
До того ж, заслуговують на увагу просторікування прокуратури про високі матерії, на кшталт інтересів держави, тощо. Прокуратура Керчі не вбачає у даній ситуації порушення інтересів держави. Все просто чудово!
Один з провідних банків, який здійснює обслуговування бюджетних та пенсійних програм – „кинуто” на значну суму коштів, суд „використано всліпу” з метою позбавлення АППБ „Аваль” майна, і у всьому цьому неподобстві, посміховиську прокуратура не вбачає порушення інтересів держави…
Цікаво, які випадки прокуратура може вважати за порушення інтересів держави? Якщо ґвалтують дитину, або обкрадають пенсіонера, вбивають шкільного учителя або в тій же Керчі масово та безконтрольно захоплюються землі кримськотатарським населенням – тут, на думку прокуратури відсутні інтереси держави, а тому вона втручатися в ситуацію не буде…
Ідемо далі.
Ми також просили звернути увагу прокуратури на факт введення суду в оману шляхом вчинення позивачем та відповідачем узгоджених протиправних дій, за необхідності відреагувати на зазначені моменти шляхом порушення кримінальної справи. Питання про порушення кримінальної справи взагалі не розглядалося, хоча згідно із ст. 94, 97 КПК України прокуратура була зобов’язана відреагувати в триденний термін (за необхідності ретельної перевірки відомостей – десятиденний термін) шляхом винесення відповідної постанови з розглядом питання по суті.
Є проблема: введення суду в оману та підробка доказів. І ця проблема описана більш ніж зрозуміло не тільки для прокуратури, але і для випускників школи-інтернату для розумово відсталих дітей.
Проте, прокуратура щодо цього ніяк не відреагувала, та просто промовчала…
Розбирайтесь, як хочете, ми ні до чого – таке кредо правоохоронців.
Складається надзвичайно негативне (але цілком справедливе) враження щодо обмежені можливості прокуратури протидіяти злочинності…
Надання відписок та „ховання голову в пісок” (з підставлянням за даної пози іншої частини тіла всім бажаючим „для доступу”), вкупі з симулюванням слабоумства – таке кредо діяльності органів прокуратури.
Ми зарані просимо вибачення, якщо хтось на нас образиться безпідставно. Ми ґрунтували наші дослідження на основі розгляду поведінки Прокуратури міста Керчі. Проте, стара приказка „паршива овечка все стадо заражає” – дає себе взнаки…
Не ображайтеся, панове, на дзеркало, самі винні…
Попри все, ми маємо намір домогтися того, аби прокуратура Керчі прокинулася від „сплячки” (сподіваємось, що це лише „сплячка”) всерйоз зайнятися описаним раніше угрупуванням шахраїв, та виявити суворість і послідовність у притягнення їх до відповідальності (поки ті не зникли). Суд – не цирк і не театр, аби там безкарно розігрувати спектаклі та вистави, які соромлять державу та дають різній наволочі упевненість у своїй безкарності…
Про подальших розвиток ситуації ми обов’язково повідомимо наших читачів.
Олексій Святогор,
Георгій Смілюкєвич,
Спеціально для „ГОВОРИ!”
Читайте також:
Не рий яму іншому, або як прокуратура сама себе покарала
Кримські прокурори – маразматики чи пособники рейдерів?..
Гарри Вудуд – рейдер-неудачник № 1 в АР Крым?
Як надурити банк “Аваль”, податкову інспекцію та суд?