Позов проти Тамари Тарнавської та «Газети по-українськи»

Поділитися:

У зв’язку поширенням негативної та недостовірної інформації до Шевченківського районного суду міста Києва подано цивільний позов проти Тамари Тарнавської і ТОВ «Видавничий дім «Нова інформація», якому належить друкований засіб масової інформації «Газета по-українськи».

 


 

Шевченківським районним судом міста Києва (суддя Гуменюк А.І.) сьогодні, 17 листопада 2017 року о 13-00 буде розглядатися цивільна справа 761/18641/17 (провадження 2/761/5468/2017). У справі заявлено позовну вимогу визнати недостовірною інформацію щодо нашого журналіста – Святогора Олексія Анатолійовича (далі – позивач), поширену Тарнавською-Нагайло (Тарнавською) Тамарою Йосипівною (далі – відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Нова інформація» (далі – відповідач 2) у друкованому засобі масової інформації «Газета по-українськи».

 

Щодо газетної статті «Майже тисяча собак живуть у притулку Тамари Тарнавської»

 

У друкованому засобі масової інформації «Газета по-українськи» (реєстраційне свідоцтво КВ №20676-10476ПР від 17.04.2014), засновником та видавцем якого є відповідач 2 – Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Нова інформація», а саме на останній, 24й сторінці номеру 39 (2000) від 16 травня 2017 року розміщено допис (статтю) з власною назвою «Майже тисяча собак живуть у притулку Тамари Тарнавської».

 

У статті робиться спроба літературно описати діяльність т. зв. «притулку» для собак, яким опікується (засновником/власником/бенефіціаром/наглядачем/організатором) є Тарнавська-Нагайло Тамара Йосипівна.

 

Вказана громадянка за невідомих нам причин використовує «скорочений» варіант свого прізвища (замість Тарнавська-Нагайло – «просто» Тарнавська, можливо з метою приховання своєї протиправної діяльності, можливо, як псевдонім (що передбачено ч. 2 ст. 28 Цивільного кодексу України).

 

Під час описання діяльності «притулку» для тварин (собак) автором (авторами) статті згадуються всілякі побутові негаразди та проблеми. Далі цитуються висловлювання Тарнавської-Нагайло Тамари Йосипівни щодо позивача – фізичної особи, адвоката, журналіста, аспіранта Інституту економіко-правових досліджень НАН України, першого заступника директора Центру економіко-правових досліджень Святогора Олексія Анатолійовича як «винищувача» безпритульних собак, який (за змістом статті) «не дає спокою» Тарнавській-Нагайло Т. Й.

 

Висловлювання щодо позивача такі:

 

«…Головний винищувач – київський адвокат Олексій Святогор. Він тричі обстрілював притулок. Періодично надсилає мені листи з погрозами відправити у психлікарню».

 

Стаття в газеті

 

Наведеними публічними висловлюваннями відповідачі 1 та 2 вчинено умисне брутальне грубе паплюження та плюндрування особистих майнових прав (благ) позивача, серед яких: честь, гідність та ділова репутація позивача.

 

Викладена інформація є недостовірною та негативною

 

Згідно ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є:

 

  • здоров’я, життя;
  • честь, гідність і ділова репутація;
  • ім’я (найменування); авторство;
  • свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості;
  • інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

 

Відповідно до Конституції України життя і здоров’я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

 

Згідно ст. 277 Цивільного кодексу України встановлено: фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов’язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

 

Ст. 297 Цивільного кодексу України визначає, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

 

Зустрічний «постріл»

 

Так, позивач категорично не згоден з тезою (висловлюванням) про те, що він є «головним винищувачем» безпритульних собак у Всесвіті (або в будь-якому його проміжку). Відповідачам слід довести цю тезу, надавши конкретні відомості про винищених позивачем собак. Коли, де, як це було, якими знаряддям, у який спосіб, скільки саме? При цьому потрібно буде порівняти такі відомості з відомостями про інших осіб. І вже на підставі цих порівнянь можна робити висновки про «головний» характер діяльності позивача, як «винищувача» собак.

 

Позивач не згоден із тезою про те, що він тричі обстрілював притулок. І не тому, що Тарнавська-Нагайло Т.Й. взагалі не є засновником (власником, організатором) будь-якої особи публічного права (юридичної особи), який мав би назву «притулок» (або похідні чи елементи такої назви). Якщо Тарнавська Т.Й. не має ніякого відношення до структури з офіційною назвою «притулок» (такої установи/закладу/структури не існує в природі), то обстріляти його в принципі неможливо.

 

Притулок Тамари Тарнавської

 

Можливо, Тарнавська-Нагайло Т.Й. і вважає, що є власником/наглядачем якогось там ілюзорного «притулку». Однак вважати «притулком» якийсь хлів у кущах на околиці міста, поблизу якого по смітникам лазять декілька десятків якихось пошарпаних та схожих на відповідачку собак (яких годують простроченою ковбасою, викинутою супермаркетами), – не надто правильно.

 

Але навіть якщо і вважати зграю собак на звалищі «притулком», висловлювання про те, що позивач здійснив обстріл (та ще і три рази) таки слід довести. Для цього необхідно вказати дату обстрілу, зброю (з якої вівся обстріл), кількість пострілів, їх результативність. Куди потрапили кулі і які були пошкодження? І головне – слід довести, що позивач до цієї стрілянини причетний. Тобто коли наявні вироки (ухвали, постанови) судових органів, постановлених щодо позивача за фактом стрілянини.

 

Що являє собою «притулок» Тамари Тарнавської

 

Для доведення істинності висловлювань слід довести факт того, що в Тарнавської-Нагайло Т.Й. дійсно в наявності (розпорядженні) є притулок. Необхідно довести, що він відповідає, зокрема, вимогам Ветеринарно-санітарних вимог до утримання тварин в притулках, затвердженим наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 15.10.2010 № 438 та Положенню про притулок для тварин, затвердженому наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 15.10.2010 N 439. З наведеного в газеті опису «притулку» можна лише зрозуміти наявність зграї здичавілих різномасних необлікованих пошарпаних голодних собак в оточенні психічно-відсталих «наглядачів». Не зайвим буде постановлення судом окремої ухвали за фактом жорстокого поводження з нещасними тваринами у «притулку».

 

Позивач не згоден із тезою про те, що він періодично (як це зазначено в статті) надсилає Тарнавській-Нагайло Т.Й. листи з погрозами запроторити її до психлікарні. Навіть незважаючи на те, що позивач дістав глибоке внутрішнє переконання про необхідність, доцільність і невідворотність направлення Тарнавської-Нагайло Т.Й. до психіатричної лікарні для примусового тривалого лікування в умовах ізоляції від суспільства (позаяк психічно адекватна людина не буде вважати зграю відгодованих простроченою ковбасою собак на смітнику притулком і не буде висловлювати в газетах маячню про обстріли та замах на ґвалт) – позивач якось не може пригадати, що писав Тарнавській-Нагайло Т.Й. листи (та ще і неодноразово) з будь-якими «погрозами». Ці обставини також слід довести стороні відповідачів. Вони мусять показати періодичні «листи з погрозами». При цьому позивач сам не знає, що таке «погрози» (які їх ознаки). Але зважаючи на те, що подібні тези звучать «страшно», то це має бути щось неординарне.

 

Тому, на даному етапі достатнім буде для того, аби захистити права, свободи та інтереси позивача – встановити факт недостовірності негативної інформації щодо позивача, поширеної відповідачем та її спростування шляхом розміщення копії ухваленого судового рішення в тій же газеті. Це буде «нейтральним» засобом часткового поновлення прав, свобод та інтересів позивача.

 

Позовні вимоги

 

Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст. 201, 277, 297 Цивільного кодексу України, ст. 107, 108, 110, 118, 119, 211 ЦПК України, позивач просить суд визнати недостовірною інформацію щодо Святогора Олексія Анатолійовича, поширену Тарнавською-Нагайло (Тарнавською) Тамарою Йосипівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Нова інформація» в друкованому засобі масової інформації «Газета по-українськи» на сторінці 24 номеру 39 (2000) від 16 травня 2017 року у статті «Майже тисяча собак живуть у притулку Тамари Тарнавської» в словах (словосполученнях) «Головний винищувач – київський адвокат Олексій Святогор. Він тричі обстрілював притулок. Періодично надсилає мені листи з погрозами відправити у психлікарню» та зобов’язати Тарнавську-Нагайло (Тарнавську) Тамару Йосипівну та Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Нова інформація» розмістити спростування про недостовірність інформації щодо Святогора Олексія Анатолійовича в друкованому засобі масової інформації «Газета по-українськи» у формі розміщення копії судового рішення за результатом розгляду справи.

 

Газета по-українські

 

За результатом розгляду позову, після одержання судового рішення ми поінформуємо читачів найближчим часом.