Юрій Уланович
Багатовекторними та широкими були інтереси Галілея – видатного італійського фізика, астронома, механіка (1564 – 1642 рр.).
Неможливо навіть стисло перерахувати все те нове, що він дав науці: сформулював основні принципи механіки, ввів такі поняття, як швидкість і прискорення, висунув ідею відносності руху, вивчив закони вільного падіння тіл, визначив питому вагу повітря…
Крім того, він був талановитим літератором, художником, музикантом.
«Небезпечні» наукові дослідження
Серпень 1609 року. 45-річний учений починає спостерігати за небесними світилами в телескоп, який він виготовив власноруч.
Великий то гріх – нишпорити очима по небу, так би мовити, підглядати за богом
Небо – це «обитель чистого світла», «обійстя блаженних», там «райські сади», «царство небесне». Такими зауваженнями зустріли зухвалі дослідження Галілея служителі релігії.
Про свої телескопічні відкриття Галілей розповів у невеличкій книзі, що називалася «Зоряний вісник». Книга була видана в 1610 р. та викликала значний резонанс. Ім’я Галілея стало всесвітньо відомим. Багато вчених і впливових осіб шукали знайомства і дружби з Галілеєм. Однак роботи Галілея ґрунтувалися на нових ідеях про світобудову, що викликало ненависть і злість з боку його ворогів – захисників біблійних легенд.
5 березня 1616 р. в Римі було оприлюднено варварський декрет Конгрегації святого індексу (ця «свята» установа римо-католицької християнської церкви опікувалася питаннями дозволів і заборон). Декрет забороняв теорію Коперника. Заборонено було не тільки підтримувати чи відстоювати це вчення, але й навіть піддавати його обговоренню. В декреті було сказано:
«Положення, згідного якого Сонце знаходиться у центрі світу, є хибним… воно явно суперечить священному писанню… Положення, згідно якого Земля не перебуває в центрі світу та рухається, є хибним і недолугим з погляду філософії, а з богословських позицій воно є, щонайменше, оманою в питаннях віри».
Галілей в той час відвідав Рим. Кардинал Роберт Беллярмін, один з високопоставлених церковників, «лагідно переконував» Галілея відступитися від наукових переконань, зрікатися від учіння Коперника. Що можна було зробити? Фактично Галілею була заборонена будь-яка наукова діяльність. Галілей, який змушений був підкоритися, зберігав терпіння. Але він не здався.
Переслідування інквізиції
Протягом шістнадцяти років Галілей збирав наукові матеріали. І в 1632 р. він опублікував розмовною італійською мовою свій фундаментальний твір «Діалог про дві найважливіші системи світу». В його книзі були троє співрозмовників: апологет копернікіанства Сальвіаті, його прихильник Сагредо і впертий адепт освяченої релігією середньовічної науки Сімплічіо, які разом дуже докладно обговорюють питання руху Землі та інших планет, природу Місяця, можливість змінюваності небесних світил та інші наукові проблеми. Галілей висловив свої погляди вустами перших двох співрозмовників, натомість Сімплічіо дуже детально викладав і мотивував погляди й доводи середньовічних схоластів і богословів.
Галілей мусив зберігати пильність. Тому в своїй книзі він часто посилається на «всемогутність божу», на «шляхи божі», на те, що бог міг створити світи тисячами різних способів, що ми буцімто повинні «приймати світ таким, як хоче бог» тощо. Сальвіаті в одному зі своїх монологів навіть обмовився, що він виступає як актор, що він взагалі не вважає свої погляди правильними. Однак увесь зміст книги Галілея говорив на користь учіння Коперника.
Для того, щоб в умовах того жорстокого часу виступити, нехай навіть в обережній, завуальованій формі, проти релігії та антинаукових поглядів церковників і їхніх союзників – прихильників схоластичної науки, потрібно було мати непохитну мужність, бути самовіддано вірним передовій науці.
Таким і був Галілей. Він наважився на великий ризик, вступивши у відкриту боротьбу за передові наукові ідеї, заборонені церковним декретом. Він пішов на це будучи вже у поважному віці, відкинувши спокій заможної старості.
Те, що сталося потім, добре відомо: 22 червня 1633 р. видатний учений був засуджений за порушення оголошеної йому церковної заборони до довічного позбавлення волі.
З вироку церковної інквізиції Галілею
«Оскільки на тебе, Галілея, 70 років, сина покійного флорентійця Вінченцо Галілея, було подано в 1615 році до цього святого судилища донос про те, що ти вважаєш істинним хибне вчення, а саме що Сонце – центр світу і нерухоме, Земля ж рухається…, то святе судилище воліє протидіяти безладу та шкоді, що ним спричинена, а її поширення може спричинити гибель святої віри.
За наказом нашого пана папи та їхньої високопреосвященства панів кардиналів, цієї верховної та всесвітньої інквізиції, обидва положення – про нерухомість Сонця і про обертання Землі – були кваліфіковані богословами-хранителями таким чином: положення про те, що Сонце є центром і світу і при цьому нерухоме у просторі, – є філософські абсурдним, хибним і формально єретичним, тому що воно суперечить слову святого письма.
Положення про те, зо Земля не є центром світу і не є нерухомою, проте рухається також добовим рухом, також є філософські абсурдним, принаймні, оманливим у вірі.
…Комісар святого судилища повинен оголосити тобі веління відмовитися від цього вчення, не викладати його іншим, не захищати й не обґрунтовувати; і якщо ти не підкоришся цьому наказу, заґратувати тебе до в’язниці…
Закликавши на допомогу господа нашого Ісуса Христа і преславної матері його діви Марії, ми виголошуємо наш остаточний вирок… а саме: ми твердимо, прирікаємо і судимо, що ти, Галілей, опинився в цього святого судилища під сильною підозрою в єресі, бо ти вірив і дотримувався хибного й такого, що суперечить священному і божественному письму вчення про те, що Сонце центр орбіти Землі, а не рухається зі сходу на захід і що Земля рухається і не є центром світу; і що можна дотримуватися й захищати цю думку як вірогідну навіть після того, як вона була оголошена й визначена такою, що суперечить святому письму…».
Безсилля схоластики перед наукою
Церковники розуміли, що саме по собі це жорстоке покарання не могло врятувати релігію від грізної небезпеки. Для них було конче необхідно відшукати бодай якоїсь угоди з ученим. Галілею запропонували мир. Від нього вимагали покаятися і пообіцяти надалі ніколи не вчиняти так, як він учинив. У цій угоді Галілею пропонували відносну свободу: тюремне ув’язнення було замінено забороною виїжджати будь-куди з дому та суворим застереженням, що покарання може бути посилене. Галілей, крім того, зобов’язаний був доносити про всі виступи, котрі підривають устої панівної церкви та християнське віровчення.
Галілей дав згоду на це: він підписав укладений інквізиторами документ, у якому учіння Коперника знову оголошувалося хибним – вже від свого імені. Виходило, таким чином, що Галілей зрікся своїх наукових поглядів, визнавши те, що впродовж усього життя в усій своїй науковій діяльності він помилявся. Це, звісно, відіграло свою роль.
Однак передові вчені розуміли, що цими бузувірськими діями церковників істина не може бути згублена. Галілей до кінця життя залишався вірним своїм поглядам незламного борця проти мракобісся й тих, хто його поширює – служителів релігії. У заповіті він позбавив спадщини тих своїх нащадків, які стануть ченцями.
Суд над Галілеєм і так зване зречення видатного вченого стали темою для багатьох творів поетів, письменників, драматургів і художників. Від темпераменту авторів, від їхньої фантазії залежало змальовування постаті науковця, його життя, його особистої драми… Але безсумнівно тільки одне: жодної зради науці Галілео Галілей не вчинив.