Яна Майборода
Latest posts by Яна Майборода (see all)
Деснянський районний суд міста Києва є одним з найодіозніших судів столиці. Вельми часто він дивує громадськість своїми витівками, які переростають у відверте беззаконня.
То суддя цього суду Колєгаєва напідпитку «розсікає» на своїй автівці в стані, який виключає не те що можливість керувати транспортним засобом, але і притомну поведінку (за що вона була позбавлена водійських прав), то близький за схильностями до своїх колеги Деснянський суд «оптом» звільняє від відповідальності пияків та наркоманів, або ж ледачі слідчі та прокурори гублять в коридорах суду процесуальні документи, по суті заздалегідь повідомляючи злодіїв та пройдисвітів про свої наміри, аби ласі до чужого добра спритники сховали награбоване.
Варто розуміти, що завдяки «старанності» таких судів, які працюють у Деснянському районному суді, наше суспільство схвально зустріло Закон України «Про відновлення довіри до судової влади». Зрештою, з усього «кагалу» та ієрархічних структур «лівоохоронців» в Україні суддівська влада заплямувала себе настільки, що для її очищення знадобився окремий спеціальний закон, котрий затаврував усю судову систему.
Значною мірою погіршенню іміджу суддів сприяли такі сумнозвісні фігури як Князєв, Чаус та інші служителі Феміди, котрі поповнили лави слідчих ізоляторів та колоній.
Попри накладене тавро збоченців, пройдисвітів, хабарників і нероб судді не вгамовуються. Та, як то кажуть юристи-кримінологи – не стають на шлях виправлення, продовжуючи своє падіння.
І той же згаданий Деснянський районний суд міста Києва знову попереду п’ятої колони саботажників, зрадників і невігласів.
Нещодавно у мережі Фейсбук з’явилося повідомлення від імені Деснянського районного суду міста Києва. Наводимо його повний текст.
Повідомлення на сторінці Деснянського районного суду міста Києва
Повіяло, вибачте, «совком» і вітром зневаги до учасників процесу. В радянські часи було «модно», коли якийсь голова райкому партії десь у віддалених населених пунктах збирав «на ковьєр мєстєчкових бугрів». До цих кіл входили зазвичай голова суду, начальник міліції, прокурор, голова сільради, начальник санепідстанції, директор школи, пара-трійка керівників найкрупніших підприємств. На цих зборах партійний керівник розповідав їм про роль партії і, вибачте, що в баню треба забезпечити «надьожних камсамолок».
І нам здавалося, що ті часи минули, але ж ні!
Дикунство, безумство та цинічна відвертість цієї новини вражають. За існуючими правилами судочинства одним з принципів судочинства є засада «безсторонності». Суд певним чином відокремлений від інших органів держави, він є втіленням самостійної – третьої гілки влади, він є незалежним і непідлеглим нікому.
Чому суд дозволяє собі провадити якісь наради за участі районного прокурора (керівника районної прокуратури)?
Прокуратура контролює ведення досудового слідства та підтримання державного обвинувачення в суді на засадах рівності поряд з іншими учасниками процесу – адвокатами, потерпілими, підсудними…
Сам по собі факт участі прокурора у подібних «сходках» (під контролем суду) – пряме «піднесення» прокурора до рівня суду, наділення його повноваженнями «члена судової влади». Якщо прокурори не у змозі довести обвинувачення, вони «програють» справу на рівних засадах і мають вдовольнитися та піти, навіть без надії «ми були на нараді, судді нас люблять».
Ніхто не заперечує проти права суддів збиратися для нагальних внутрішніх питань, включаючи створення різних там «рад суддів» або подібних структур, вирішення поточних питань діяльності (обрання голови суду, призначення слідчих суддів, графіку відпусток, розподілу кабінетів та секретарів тощо). Але ніхто не надавав право суду та голові суду провадити подібні збіговиська з прокурорами. І чому не всі судді суду дістали високе право припасти спраглими губами до розрекламованої цілющої програми вдосконалення правосуддя Королівства Нідерланди? Але зовнішні наради за участі одного з рівноправних (перед судом) суб’єкта – маячня та постріл в залишки довіри до правосуддя та судової влади.
Чому на подібні збіговиська не запрошують тих же поліціянтів, місцеву пенітенціарну службу, адвокатів, опікунську раду й тих же осіб, відносно яких розглядаються кримінальні провадження – волоцюг, злодіїв, вбивць, наркоманів та ґвалтівників? Чому не запросити журналістів задля дотримання вимоги публічності та відкритості?
Чим вони гірші керівника прокуратури району та його заступниці? Вони такі ж рівноправні учасники процесу.
Чому з 18 суддів суду участь у цій «розумецькій» нараді взяли тільки п’ятеро суддів? Хіба інші не заслуговують на право ковтнути правди та набратися розуму? Де Бабайлова, Колєгаєва, Шмигельський та інші крутії у мантіях? Будуть потім казати «нас не було на нараді, ми не в курсі»…
Особи, котрі брали участь у нараді, є наближеними до голови суду Вінтоняка. Причому вони «наближені» вельми специфічно, так би мовити тілесно-особистісно, разом з прокурором та його заступницею?
Ми не виключаємо можливості, що інші судді виявили порядність і категорично відмовилися брати участь у подібному збіговиську, розуміючи свою високу функцію бути безсторонніми (принаймні публічно) та не перетворювати суд на радянський райком.
Подібні кулуарні збіговиська-мєждусобойчики нічим не відрізняються від «сходок» злодіїв, з тією тільки різницею, що злодії розуміють незаконність своїх дій та певним чином приховують їх від суспільства.
Складається враження, що Деснянський районний суд міста Києва дійсно переймає досвід Королівства Нідерланди. Щоправда, не у сфері правосуддя, а у сфері легалізації «кварталів червоних ліхтарів» (на суд вже можна зараз чіпляти ліхтар, і по суті нічого не зміниться) та легалізації каннабісу. Допоки Верховна Рада добереться – Деснянський районний суд міста Києва вже випередить цей процес на кілька кроків, судячи з тих рішень які вони приймають та тих вчинків, які собі дозволяють.
Тому, сподіваємось, що компетентні структури та суспільство висловлять свою жорстку позицію щодо подібних «мєждусобойчиків», поклавши їм край, покарають ініціаторів та ідеологів подібних «зашкварів».