Культ шанування «Данівської ікони Божої Матері «Аз есмь с вами и никтоже на вы», яку відверто названо «спасителькою росії», штучно створений духівництвом УПЦ МП навколо ікони-новотвору з метою підживлення інтересу віруючих даної конфесії та залучення до лав УПЦ МП нових адептів, для пропагування проросійської ідеології, а також задля збільшення обсягів продажів релігійної літератури, ікон, іншої атрибутики та отримання додаткових коштів у вигляді благодійних пожертв.

 

---

 

Під час роботи над книжковими джерелами для цього матеріалу в мене замироточила кухонна дошка. На стінах крізь шпалери проступили святі лики. Вони заговорили та пообіцяли мені посаду начальника головного управління фільтраційних таборів для москолоти. Не вірите? Покайтеся, грішники! Зараз ми з вами будемо знайомитися із бестселлерами книговидання УПЦ МП, які засновані на правдивих свідченнях очевидців-анонімів. На вас чекають неймовірні історії про балакучі ікони, оживлення померлих і море православного крінжу з віршенятами, пісеньками та іншими формами прославлення «Святої Русі – зємлі русской».

 

Для чого потрібні «чудотворні» ікони

 

Протягом усього періоду існування «руської православної церкви» та Української православної церкви московського патріархату відбувалося та продовжує відбуватися нав’язування духівництвом культу ікон для впровадження у свідомість віруючих переконання у своїй безпомічності, нікчемності перед божественними силами, поневолювачами і владою. Цей культ є найбільш характерним саме для РПЦ та УПЦ МП, і не має такого виразного прояву в інших християнських конфесіях.

 

Особлива роль у маніпулюванні суспільною свідомістю відведена так званим «чудотворним» іконам, які створюються шляхом містифікації. Кожна з подібних ікон наділяється міфічною «спеціалізацією». Як приклад, «стягнення загиблих», тобто відшукання тіл солдатів або мирних людей, що зникли безвісті, «скоропослушниця» – від життєвих негараздів, «неопалима Купина» – проти пожеж, стихійних лих тощо.

 

 

Перші згадки про ікону з’явилися тільки у 1997 р. Проте вона вважається однією з головних святинь Свято-Георгіївського Данівського монастиря, що розташований поблизу с. Данівка Козелецького району Чернігівської області.

 

Згідно з рішенням Священного Синоду УПЦ МП від 23.04.2002 р. (б/н) «Данівська ікона Божої Матері «Аз есмь с вами и никтоже на вы» внесена до списку чудотворних ікон Божої Матері. Її святкування встановлено в суботу п’ятого тижня великого посту (Похвала Божої Матері).

 

За легендою, ця ікона нібито була написана приблизно у 1900-х рр. жінками-монахинями у Леушинському Іоанно-Предтеченському жіночому монастирі колишньої російської імперії (нині – Вологодська область російської федерації) на особисте замовлення Іоанна Кронштадтського (1829 – 1908 рр.) – священника РПЦ та церковно-громадського діяча з монархічною позицією. Разом із тим, рішення органу управління релігійної організації – УПЦ МП не є нормативно-правовим актом. А відомості щодо походження ікони, наведені у церковній літературі, ґрунтуються лише на анонімних «свідченнях», які мають абсурдний, фантасмагоричний характер. Наприклад, ікона вголос «розмовляє» з прихожанами, вона мироточить і кровоточить, а ще богоматір сходить з ікони та наживо просить допомоги у віруючих (про це – нижче).

 

Свідчення самопроголошеного «отця Херувима»

 

Аби глибше зануритися в альтернативну реальність, відкриваємо книжку «Чудотворная икона ХХІ века. Акафист».

 

 

Весь зміст видання цілковито присвячений описові історії та «дивовижних» властивостей так званої «новоявленої чудотворної» ікони з назвою «Аз есмь с вами и никтоже на вы» (інша назва – «Данівська ікона Богородиці»).

 

На початку книги бачимо декілька світлин, на одній з яких зображений відомий на Чернігівщині (і не тільки) самосвят Дегтяр Михайло Максимович, який називає себе «отець Херувим».

 

 

Самопроголошений «схиархімандтрит» Херувим (Дегтяр М.М.) не має церковного сану та є представником так званого «катакомбного православ’я» («істинного православ’я») – деструктивної псевдорелігійної організації (секти) есхатологічної спрямованості. До основи доктрини «катакомбного православ’я» покладено ідеї про розуміння «Святої Русі» як квазідержавного утворення під егідою російської федерації, до складу якого віднесено Україну та білорусь, що розуміється як «свята трійця». Представники «катакомбного православ’я» тяжіють до прославлення монархізму. Сектанти не визнають державний суверенітет і незалежність України, вважаючи її частиною російської федерації. Також вони поширюють конспірологічні теорії апокаліптичного характеру, закликають своїх адептів відмовлятися від користування інформаційними технологіями, в тому числі від отримання документів установленого зразка, що підтверджують особу громадянина України (паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків тощо).

 

Де знаходиться «зємля русская – наше православноє отєчєство»?

 

До глави 1 з назвою «Явление чудотворных икон» наведено епіграф у вигляді прямого цитування з церковної служби на честь ікони Богородиці «Державна» такого змісту:

 

 

Починаючи з глави 1 відкрито провадиться ідеологія російського шовінізму і православного фундаменталізму, що виражено у таких реченнях:

 

«На протяжении всей истории нашего православного Отечества, именуемого Домом Пресвятой Богородицы, Матерь Божия покрывала Святую Русь Своею милостию, явленною через многочисленные изображения Ее пречистого лика, которые прославились как чудотворные» (стор. 5 – 6).

 

Ця вступна глава задає тон сприйняттю читацькою аудиторією всього змісту друкованого видання, в якому етнонім Русь застосовується в однозначному розумінні «росія». Загальний зміст твору спрямований на нав’язування читацькій аудиторії уявлень і настанов про те, що під терміном «Свята Русь» слід розуміти квазідержавне утворення під егідою російської федерації. Це послання реалізується авторами (укладачами) у захоплено-піднесеному описі «чудодійних» властивостей ікони «Аз есмь с вами и никтоже на вы», що дістає свого розгорнутого продовження у наступних главах твору.

 

Стислий виклад змісту книги «Чудотворная икона ХХІ века. Акафист»

 

Започаткована у главі 1 розповідь про так звані «новоявлені чудотворні» ікони, котрі нібито «наділені» особливою «силою» зцілювати від хвороб і захищати людей від лиха продовжується у главі 2 з назвою «Аз есмь с вами и никтоже на вы», в якій викладено легенду про створення і «появу» даної ікони. При цьому загальний контекст сформовано навколо теософської ідеї про те, що Україна та російська федерація мають розглядатися неподільно, як одна «православна батьківщина», вітчизна, що підкреслюється за допомогою використання таких термінів, як «наша Православная Родина», «наше Отечество» (стор. 8).

 

 

Російський церковно-громадський діяч Іоанн Кронштадтський, який «благословив» ікону, підкреслено названий «всеросійським молитовником і печальником»: «Не случайно святой праведный Иоанн Кронштадтский благословил образ Божией Матери «Аз есмь с вами и никтоже на вы», названный им «Спасительницей России», в будущем одному из наиболее сильных духовных воинов, носителю благодати священства и монашеского чина – старцу иеромонаху Серафиму Вырицкому» (стор. 8). Тобто ікона, що проголошена «спасителькою росії», знаходиться на території України, задля «відновлення» вдаваного духовно-історичного зв’язку, «єднання» з російською федерацією.

 

У главі 3 «Свидетельства благодатной помощи» наведено низку розповідей з анонімних джерел, що позиціоновані як православні віруючі. Вони, за допомогою ікони «Аз есмь с вами и никтоже на вы» нібито зцілилися від тяжких і невиліковних захворювань, змогли уникнути кримінальної відповідальності, вирішили різні побутові проблеми.

 

 

У главі 4 «Рассказ игумении» від імені настоятельки Свято-Георгіївського жіночого монастиря Чернігівської єпархії у пафосній манері описано містичні події, пов’язані з появою у монастирі ікони «Аз есмь с вами и никтоже на вы».

 

 

Після надмірно емоційного опису подій, правдивість яких нічим не підтверджується, у главі 5 «Свидетельство отца Херувима» наведено розповідь від імені отця Херувима (Дегтяря М.М.), який подарував ікону «Аз есмь с вами и никтоже на вы» Свято-Георгіївському Данівському монастирю.

 

Хто такий той «православний цар, який відродить росію»?

 

Вищенаведений фрагмент «історії» походження «чудотворної» ікони «Аз есмь с вами и никтоже на вы», в якому застосовано такий  прийом конструювання комунікативного посилу, як «пророцтво», водночас є складовою інформаційної кампанії антиукраїнської спрямованості. Його слід аналізувати в контексті подій, які відбувалися на території російської федерації в період оприлюднення даного матеріалу.

 

Видання «Чудотворная икона ХХІ века. Акафист» було надруковано у 2011 році – напередодні чергових виборів російського президента. На той час діючим президентом країни-агресора формально був російський політичний діяч дмитро мєдвєдєв, оскільки за чинним на той період законодавством існували обмеження щодо зайняття посту президента протягом понад два терміни. Тому на період 2008 – 2012 р. путін тимчасово і формально займав посаду прем’єр-міністра, а фактично продовжував керувати країною.

 

Наведені у досліджуваному виданні твердження про «виняткову» роль, що довільно приписується одній з багатьох православних ікон, – «Аз есмь с вами и никтоже на вы», – бути «спасителькою росії», належать до конкретно-діалогічного жанру церковно-релігійної літератури з абстрактномасовим адресатом. Основне комунікаційне послання – ідея «возз’єднання з росією»,  марковане за належністю читацької аудиторії до православної християнської конфесії. Тобто воно розраховано на ідеологічно оброблених осіб, котрі відповідно до їхніх релігійних переконань сприйматимуть дану ідею як аксіому, постулат, який не може бути піддано сумнівам.

 

Що стосується «пророцтва» про майбутнє «відродження росії» та «правовірного православного царя», то у російській федерації 2011 рік був роком передвиборчої агітації напередодні президентських виборів 2012 р. Їх результат був цілком передбачуваним. Цим пояснюється твердження про «відродження росії правовірним православним царем», завуальоване під нібито «передбачення майбутнього». Метою поширення «пророцтва» була ідеологічна підтримка діючого президента країни-агресора – у 2012 р. путін знову зайняв пост президента російської федерації.

 

Про «спасіння для росії»

 

Гадаю, вам теж сподобаються щедрі «дари», що нагадують чи то вітрину ювелірного магазину, чи то жертвоприношення перед ідолом культу Вуду.

 

 

Хрести різних розмірів з інкрустацією, сережки, каблучки з каміннями, брошки… Та найцікавіший експонат серед усього цього розмаїття – виріб з металу жовтого кольору у вигляді двоголового орла, що є державним гербом країни-терориста.

 

Далі зазначено також про те, що «Вырицкий иеросхимонах Серафим молился о спасении России перед сей иконой тысячу дней и ночей» (стор. 59). Після цього, як описано на стор. 60, за допомогою ікони нібито вдалося оживити померлу дитину. Тобто ієросхимонах Серафим утримував цю ікону у своїй келії в Олександро-Невської лаври. Однак після того, як представники влади нібито прийняти рішення вилучити її як таку, що наділена властивістю оживляти померлих, передав її для збереження одній з монахинь. А та згодом подарувала її вищезгаданому отцю Херувиму, який і привіз ікону в Україну.

 

В даному випадку основне комунікативне послання полягає у «спасінні росії», що підсилюється за допомогою використання фантастичних, ірраціональних оповідань, вигаданих подій та обставин з яскравим емоційним забарвленням під виглядом «сучасних православних чудес», які жодним чином не може бути верифіковано.

 

Як бачимо, за допомогою створення так званих «новоявлених чудотворних» ікон духівництво РПЦ та УПЦ МП намагається відволікти людей від реальних соціально-політичних проблем. Це також підтверджується історичним досвідом України за доби російської імперської окупації та поширення впливу РПЦ, коли особливо активно генерувалися історії про різного роду «дива» з іконами.

 

Такі згадки неодноразово з’являються у главі 2, де навмисно поширюються містифікації, легенди, чутки про нібито «обновлення», «мироточення» і про загадкову появу ікони «Аз есмь с вами и никтоже на вы». На стор. 13, після художнього порівняння Богоматері з військовим полководцем, наведено віршований твір, що розпочинається такими рядками:

 

 

Як Русь «перетворилася» на росію

 

Іконі безпідставно приписується історична «роль» з претензією на «відновлення Святої Русі», під якою, виходячи із загального контексту твору, мається на увазі нинішня російська федерація.

 

Етнонім Русь має глибокі історичні корені. Він використовувався для позначення давнього князівства, яке існувало на території сучасної України. Київська Русь являла собою політико-територіальне утворення і виникла задовго до появи московського царства. Під терміном «Свята Русь», з урахуванням загального контексту досліджуваного твору, мається на увазі не лише територія, але і культурно-етнічна спільнота північних слов’ян, які мешкають на території сучасної України, російської федерації та республіки білорусь і сповідують православну релігію.

 

В даному випадку неодноразово застосовуваний у тексті книжкового видання «Чудотворная икона ХХІ века. Акафист» термін-історизм «Свята Русь» пов’язаний з ідеєю об’єднання російського, українського і білоруського народів задля розширення впливу російської федерації. У період існування московського царства (XVII – XVIII ст.), до офіційного проголошення російської імперії указом Петра І від 22.10.1722 р. термін «Свята Русь» використовувався відносно всієї території, що належала московському царству, а згодом – російській імперії.

 

Станом на теперішній час термін «Святая Русь» широко використовується лише у російських і проросійських громадсько-політичних колах як ідеологічний символ і термін, який застосовується для позначення росії. Такий спосіб його використання має ідеологічне наповнення і відображає суто шовіністичну, а не історичну позицію.

 

Хоча назва Русь походить від Київської Русі та пов’язана з Україною, використання в сучасних умовах терміну «Свята Русь» як позначення російських земель, які у минулому входили до складу російської імперії, є неправомірним. Це свідчить про свідоме намагання авторів (укладачів) нав’язати, в тому числі шляхом поширення відповідних матеріалів, невизначеному, але широкому колу осіб ідею виправдовування і визнання правомірною тимчасової окупації російською федерацією частини території України.

 

Молитва-псальма «Спаси, Владычице, Святую Русь Твою!»

 

На стор. 352 – 355 міститься молитва-псальма з назвою «Спаси, Владычице, Святую Русь Твою!» такого змісту:

 

 

Пісня «Спаси, Владычице, Святую Русь Твою!», незважаючи на її низьку художню цінність, спрямована на маніпулювання емоційною сферою невизначеного, але широкого кола осіб з числа православних віруючих для нав’язування їм думки про необхідність «єднання» українського, російського та білоруського народів в одну країну – так звану «святу Русь» під егідою православної віри, що виражено у віршованому пісенному творі такого змісту:

 

 

Ситуація така само, як із піснею «Возрождается Матушка-Русь». Молитва-псальма теж належить до жанрового релігійного піснеспіву, виконання якого під час богослужінь одночасно слугує засобом колективної комунікації між віруючими. Виконання пісенних творів під час богослужіння застосовується з метою глибшого занурення адептів у стан «молитовного споглядання» та зростання побожності. Питання про вибір тематики проповіді та зміст церковного співу, що виконується під час богослужіння, вирішується безпосередньо духовним керівництвом релігійної організації. Тексти віршованих молитовних пісень відтворюються учасниками богослужіння (священнослужителями спільно зі співцями церковного хору та прихожанами) за допомогою хорового співу за оригіналами віршованих пісенних текстів, від початку і до кінця.

 

Ключовою ідеєю тексту пісні «Спаси, Владычице, Святую Русь Твою!» є сакралізація росії шляхом багаторазового повторення словоформи-епітета «Свята Русь». Одночасно з піднесенням богоматері, висловлюваннями любові до неї застосовуються неодноразові звернення: Русь, «Свята Русь», «земля русская» у контексті неподільності, невід’ємності від «божої благодаті», котру нібито посилає «владичиця». За допомогою застосування в тексті пісні таких літературних прийомів, як епітети і метафори, досягається ефект злиття постаті «матері божої» та «матері-росії».

 

Наведена молитва-псальма «Спаси, Владычице, Святую Русь Твою!» належить до пісенних творів, які до теперішнього часу публічно виконуються під час богослужбових обрядів УПЦ МП. Вона містить звернення до іпостасі богоматері задля отримання допомоги для росії в реалізації реваншистської ідеології експансіонізму по відношенню до сусідніх країн.

 

Зміст цих закликів, виходячи з компонентів тексту молитви-псальми «Спаси, Владычице, Святую Русь Твою!», а також з урахуванням контексту подій, що відбувалися в Україні загалом на період розповсюдження вказаних матеріалів (2011 – 2023 рр.), виходячи із ситуації, яка супроводжує їх публічне відтворення, зважаючи на їх стилістичні особливості, загалом може сприяти виправдовуванню і визнанню правомірною тимчасової окупації російською федерацією частини території України.

 

Що не так з «новоявленою чудотворною» іконою «Аз есмь с вами и никтоже на вы»

 

Незважаючи на наявність рішення щодо внесення до списку «чудотворних», і штучно інспірований ажіотаж серед віруючих навколо даної ікони, її культ є таким, що створений шляхом введення в оману та фальсифікацій, у тому числі за допомогою проведення масштабних інформаційних кампаній.

 

 

Передусім, зображення ікони «Аз есмь с вами и никтоже на вы» не відповідає вимогам канонічного церковного іконопису, а саме:

 

1. Ікона написана в католицькому стилі.
2. На німбі навколо голови немовля Ісуса Христа відсутні хрести і монограма із зазначенням імені.
3. На чолі та плечах богоматері відсутні зірки.
4. Зображення обличчя і покрову голови богоматері, а також її одягу копіює зображення католицької Діви Марії.
5. Волосся богоматері укладені у зачіску та не повною мірою покриті платком.

 

Крім того, зовнішній вигляд ікони «Аз есмь с вами и никтоже на вы» очевидно вказує на її належність до західної іконописної школи.

 

А якщо говорити відверто, то дошка, навколо якої влаштовують камлання і тягнуть їй ювелірку та гроші, користується шаленою популярністю. Людям подобаються казки про те, як вона оживляє мертвих, лікує від раку, наркоманії, алкоголізму, рятує від в’язниці та здійснює заповідні бажання. Особливо фанатичні віруючі сприймають усе за чисту монету. Це я до чого. Не сьогодні, так завтра виженуть УПЦ МП зі Свято-Георгіївського монастиря та із Чернігівщини загалом. Що тоді буде з дошкою? Вкрай необхідно відправити дошку на мистецтвознавчу експертизу, щоб установити іконографію та походження. Бо інакше недобитки московського патріархату заберуть її та продовжать тягати по країні, збираючи гроші зі своїх відданих фанатиків.

 

Амінь і висновки

 

На прикладі цієї книги ви тепер мали змогу наочно побачити, що використання церковно-релігійного стилю як функціонального різновиду мови для написання текстів подібних церковних «бестселлерів» підпорядковано меті поєднання функцій повідомлення та впливу на читацьку аудиторію з метою навіювання ідеології РПЦ – організації, підпорядкованої російській федерації і функціонально відповідальної за створення ідеологічного підґрунтя для окупації території України.

 

У тексті книжкового видання «Чудотворная икона ХХІ века. Акафист» містяться гасла-заклики, зміст яких спрямований на виправдовування і визнання правомірною окупації російською федерацією всієї території України, що виражені за допомогою багаторазового повторення словоформ-епітетів як мовленнєвих засобів сакралізації росії, піднесення її ролі у світі: «Святая Русь», «наше православное Отчество», «земля русская» та ін.

 

Подальше тиражування, поширення, відтворення в будь-який інший спосіб матеріалів, оприлюднених у виданні «Чудотворная икона ХХІ века. Акафист», зміст яких присвячений популяризації ікони-«спасительки росії» та ґрунтується на ідеях про сакральну «Святу Русь» і «руську землю» свідчить про намагання духівництва УПЦ МП в завуальованій формі підживлювати переконання прихожан у тому, що зміна територіальної цілісності України нібито продиктована богоматір’ю з міркувань «відродження Святої Русі».

 

Якщо ви думали, що на цьому все, то ні – тема «прославлення» росії у храмах московського патріархату потребує продовження. У наступних матеріалах ми з вами також розберемо акафіст і молитву, які читають у храмах УПЦ МП перед іконою «Аз есмь с вами и никтоже на вы». А далі на черзі ще одна весела книжка про неї.