Гідропарк – одне зі місць відпочинку в Києві. Він розташований на острові між Дніпром, Венеціанською затокою та Русанівською затокою, на місці колишнього селища Передмостова Слобідка, яке в 1942 р. було знищено гітлерівськими окупантами.

 

---

 

Київська Венеція

 

На лівому березі Дніпра, навпроти Києво-Печерської лаври, за 3 км нижче від річкового вокзалу знаходиться Венеціанська затока. Вона має перпендикулярний до річища Дніпра напрям. Правим берегом Венеціанської затоки є Микільська Слобідка, лівим – колишня Передмостова (Передмістна) Слобідка, тобто сучасний Гідропарк. У ХІХ ст. річище Венеціанської затоки було перекрите підводною греблею, яку в 1950-х рр. прибрали, щоб вона не заважала руху теплоходів.

 

 

З природними умовами Передмостової Слобідки і Труханова острова, з їх численними затоками, пов’язана інша назва цієї місцевості, що побутувала серед киян – «Венеція». Аналогічну назву має тепер і один з відомих пляжів Гідропарку, розташований на Венеціанському острові.

 

 

Передмостова слобідка – історична місцевість на Дарниці. Вона почала заселятися в кінці XVIII ст., зокрема робітниками, приписаними до заводу «Арсенал». Того часу Передмостова Слобідка ще не була частиною нашої столиці, а входила до складу Чернігівської губернії. Тут, зокрема, було місце розваг заможних прошарків київського населення.

 

 

Тільки у 1920-х рр. Передмостова Слобідка, разом з хуторами Березняки, Позняки, Биківня, Осокорки, Микільською та Воскресенською слобідками була включена до меж Києва у зв’язку з розробленням генеральних планів забудови міста. В період 1923 – 1927 рр. на Дарниці будувалися великі підприємства, такі як вагоно-ремонтний і фармацевтичний заводи, фабрики штучного шовку та ендокринних препаратів, хлібозавод, м’ясокомбінат та ін. Відтоді Передмостова Слобідка стала складовою нашої столиці.

 

Ланцюговий міст

 

У 1853 р. було побудовано Ланцюговий міст, який з’єднав Передмостову Слобідку з Києвом. У різні часи міст мав інші назви – Миколаївський, імені Є. Бош (з 1925 р.). Це був однин з найкрасивіших мостів у Європі й перший капітальний міст над Дніпром, який знаходився у районі сучасного Метро моста. Раніше, починаючи з 1702 р. гарнізон Києво-Печерської фортеці періодично наводив на Дніпрі плавучий міст на плотах, що дістав назву Наводницький. Однак такий міст не міг задовольнити зростаючі торговельно-транспортні зв’язки Києва з іншими містами Лівобережної України. Тому одночасно із Наводницьким понтонним мостом діяли переправи на поромах і дубках.

 

 

Автором проекту Ланцюгового моста був англійський інженер Чарльз де Віньйоль, а металеві конструкції виготовили в Англії. Міст довжиною 766 м і шириною 16 м мав п’ять підпор, продовженням його були дерев’яні мости над лівобережною заплавою і протокою. Новий підвісний Ланцюговий міст опирався на берегові устої. Кожна з п’яти опор завершувалася цілою архітектурною спорудою – арками з київської цегли з двома баштами обабіч. Крізь арки з правого та лівого боків були протягнуті чавунні подушки з металевих пластин. Полотно проїжджої частини підтримувалося поперечними балками, підвішеними на залізних тросах до ланцюгів. По краях мосту проходили тротуари, оздоблені красивими чавунними перилами.

 

 

У 1912 р. по Ланцюговому мосту почав ходити трамвай. Швидкість його не повинна була перевищувати 10 км/год. Не дозволялося проїжджати двом трамваям одночасно.

 

 

Ланцюговий міст проіснував протягом 70 років. 10 червня 1920 р. польські війська, що відступали з Києва, висадили його в повітря. Згодом, у 1925 р. міст відбудували за участі професора Київського політехнічного інституту (на той час), академіка Євгена Оскаровича Патона, який був автором проекту реконструкції. Виготовлення металевих конструкцій здійснювали заводи «Арсенал» і «Кузня на Рибальському». Однак на початку Другої світової війни, під час окупації столиці Ланцюговий міст знову було зруйновано.

 

Гідропарк сьогодні

 

Восени 1942 р. Передмостова Слобідка, так само, як і робітниче селище водників на Трухановому острові, була повністю спалена окупантами, що відступали з Києва.

 

 

Гідропарк був споруджений у 1960-х рр. Тут є пляжі, ресторани й кафе, спортивні майданчики.

 

 

Основні прогулянкові алеї з’єднуються біля входів у станцію метро та ведуть до пляжів і майданчиків для відпочинку.

 

 

В 1966 р. було споруджено залізобетонний міст довжиною 144 м, що з’єднує центральну частину Гідропарка з Долобецьким островом.

 

 

Гідропарк зв’язаний із центром міста не лише метрополітеном, але й річковим транспортом.

 

 

Центральний пляж на Гідропарку мало змінився протягом останніх десятиліть, хоча після утворення Канівського водосховища Дніпро в цій місцині піднявся, щонайменше, на 1,7 м, а середньодобові коливання рівня води сягають 50 – 60 см влітку та 80 см – в інші пори року.

 

 

На території всіх пляжів періодично проводять підсипку та намив понижених ділянок, круті схили вирівнюють, а споруди пляжу пересувають на більш високі відмітки.

 

 

Раніше тут, на березі Венеціанської затоки протягом багатьох років стояв відомий ресторан «Млин», збудований понад півстоліття тому за проектом архітекторів А.І. Малиновського та Л.Д. Берлинської, і він був свого роду візитівкою не тільки Гідропарку, але і всього міста. Головний фасад ресторану розкривався з боку протоки: великих розмірів колесо, що сягало 6 м у діаметрі, занурювалося у воду, де віддзеркалювався високий дах будівлі та довколишній лісопарк. Пізнього вечора 11 грудня 2015 р. внаслідок пожежі ресторан «Млин» повністю вигорів.

 

 

Дуже шкода, що була втрачена назавжди визначна своїми декоративними прийомами будівля, в якій було використано мотив водяного млину. Основним матеріалом стін, перекриття і даху було дерево, тому після займання вогонь стрімко поширився на перший і другий поверхи ресторану.

 

 

До теперішнього часу неповторні за своєю красою острови на Дніпрі зберігають свій природний ландшафт.

 

 

У жодному іншому місті нашої країни немає такого унікального поєднання простору водних поверхонь, численних протоків, старих річищ і заток із густими гаями, великими ліками та піщаними пляжами.