Міндовкілля заохочує корупцію в Івано-Франківському ОУЛМГ?

Поділитися:
Перегляди: 1 317

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) відмовляється виконувати вимоги законодавства щодо встановлення плати за користування мисливськими угіддями. Бездіяльність аргументована тим, що посадові особи повинні діяти лише відповідно до Конституції та законів. Невже вони не зобов’язані сприяти виконанню вимог законодавства, зокрема норм Цивільного та Господарського кодексів України?

 

 

Платність використання мисливських угідь

 

12 вересня 2022 р. на сторінках загальнодержавного бюлетеня «ГОВОРИ!» мною було опубліковано статтю Начальник Івано-Франківського ОУЛМГ Сергій Кокоць тлумачить закони на власний розсуд. У статті я звертав увагу громадськості на те, що центральний орган виконавчої гілки влади, на який покладено функції реалізації державної політики у галузі мисливського господарства в частині реалізації чинного законодавства щодо платності при їх використанні, її не виконує.

 

Міндовкілля заохочує корупцію

Внаслідок семирічного ігнорування вимог законодавства збитки державних лісогосподарських підприємств лише в Івано-Франківській області становлять суму в 10 мільйонів гривень

 

Викладені мною міркування – це не емоції від корупційних дій окремих посадових осіб. Я не полишаю спроби спонукати до практичного виконання вимог чинного законодавства та покращення фінансових показників наші держлісгоспи, а відтак – їх працівників.

 

Тож моя стаття була оформлена у вигляді звернення та направлена до Офісу Президента України. Там, своєю чергою, моє звернення було доручено розглянути Міндовкілля. У відповіді від 06.10.2022 р. № 25/2-11/13524-22 перший заступник Міністра Руслан Гречаник відмовився вжити дієвих заходів щодо реалізації вимог законодавства щодо платного використання мисливських угідь.

 

 

На думку Руслана Гречаника, чинний Закон України «Про мисливське господарство та полювання» є недосконалим. Тому необхідно дочекатися прийняття законопроекту № 3200 від 11.03.2020 року. Однак вище перераховані доводи першого заступника Міністра щодо неможливості виконання вимог чинного законодавства є абсолютно логічними.

 

Аргументи Міндовкілля суперечать вимогам чинного законодавства

 

Твердження про те, що посадові особи повинні діяти в межах чинного законодавства, як аргумент невиконання цього ж законодавства не спрацьовує.  Відповідно до статті 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 р. № 614 на Міндовкілля покладено функції щодо забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері  мисливського господарства. Головним документом, який визначає вектор державної політики у галузі мисливського господарства, є Закону України «Про мисливське господарство та полювання», що визначає платність у використанні мисливських угідь (ст. 24).

 

Ще одне твердження про те, що укладання договорів щодо плати за користування мисливськими угіддями регулюється Цивільним кодексом України, не ґрунтується на вимогах чинної законодавчої бази. У всьому Цивільному кодексі України ніде не згадується про мисливські угіддя та про способи укладання договорів. Власне, у статті 24 «Плата за користування мисливськими угіддями» Закону України «Про мисливське господарство та полювання» вказується:

 

«Розмір і порядок внесення плати за користування мисливськими угіддями визначаються у договорі між користувачем мисливських угідь та власником або постійним користувачем земельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя».

 

Дійсно, розділ ІІ Цивільного кодексу України визначає загальні положення про укладання договорів. Але правових колізій між Цивільним кодексом України та статтею 24 «Плата за користування мисливськими угіддями» Закону України «Про мисливське господарство та полювання» немає. У листі Державного Агентства лісових ресурсів України від 04.10.2022 року № 03-06/5130 зазначено, що у державних лісогосподарських підприємствах переважної більшості областей України законодавча вимога щодо плати за користування мисливськими угіддями працює.

 

Почекаємо ухвалення законопроектів?

 

Міндовкілля наполягає на тому, що стаття 6 Господарського кодексу України забороняє органам державної влади втручатись у господарські відносини. Це не є аргументом. Державний контроль за невиконанням вимог чинного законодавства в частині отримання плати від приватних чи громадських організацій за користування державним лісовим фондом державними лісогосподарськими підприємствами не можна прирівнювати до втручання. Це також не може вважатися і перешкоджанням господарській діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади або їх посадових осіб.

 

Одночасно мене поінформовано, що у Верховній Раді України зареєстровані законопроекти, які мають метою вдосконалити, на думку Міндовкілля, відносини між «власником або постійним користувачем земельних ділянок та користувачами мисливських угідь у частині плати за користування мисливськими угіддями». Можливо, ці законопроекти і будуть прийняті. Однак минуло вже понад сім років (з 1 січня 2015 року) з часу невиконання чинного законодавства. Хочу зауважити, що підготовка законопроектів не звільняє від виконання чинних норм законодавства. Стаття 19 Основного Закону України визначає, що посадові особи повинні діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією.

 

Як бачимо, начальник Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Сергій Кокоць знаходить підтримку у першого заступника Міністра Міндовкілля Руслана Гречаника. Їх обох понад усе займає блокування виконання вимог чинного законодавства в частині плати за користування мисливськими угіддями.

 

Також нагадаю, як Прем’єр-Міністр України Денис Шмигаль заявив, що внаслідок неефективного управління Україна щороку втрачає 100 млрд доларів валового внутрішнього продукту. Виходить, що валити все на попередників  значно простіше, ніж реалізувати потенціал економіки.

На часі