Поховання і кремація в Києві (статистика)

Поділитися:

Завжди сумно говорити на таку тему, як поховання і все, що пов’язане із проводами в останній путь, але слід бути реалістом і брати до уваги статистичну інформацію з цього питання.

 


 

Способи поховання та їх кількість

 

У попередній моїй публікації Життя і смерть у Києві (медична статистика) йшлося про кількість (статистику) народжених і померлих у столиці за останні роки. І я продовжую отримувати відповіді з компетентних органів щодо поставлених питань.

 

Поховання у Києві

Закрите кладовище старообрядців

 

Сьогодні пропоную вашій увазі відповіді про кількість і способи поховання.

 

Кремація у Києві

Відповідь, що надійшла з Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА

 

Як видно, останнім часом такий спосіб поховання, як кремація стає дедалі більш витребуваним. Це самодостатній спосіб, бо вважається, що саме за фактом кремації відбулося поховання. При цьому не обов’язково розсипати порох за вітром або закопувати в землю – родичі отримують прах і можуть робити із ним усе, що завгодно. Нерідко цей прах просто зберігають удома, в серванті.

 

Отже, кількість кремацій у два і більше разів перевищує кількість «традиційних» способів поховання у могилах на цвинтарях. І кількість кремацій має тенденцію до зростання через її простоту, екологічність і економію місця.

 

Православні церкви (не всі) виступають проти кремації. Вважається, що після Апокаліпсису померла людина не повстане з могили на заклик, тому що тіла як такого не буде.

 

Статистика ритуальної служби КМДА

 

Цікаво інше – розрив у кількості смертей і поховань (тут частина померлих зникла невідомо куди).

 

Ритуальна служба

Відповідь, що надійшла від ритуальної служби КМДА

 

Так, у 2018 році загальна кількість похованих усіма способами становила близько 25 тисяч осіб. Померлих у Києві було 32 тисячі (округлюємо). У 2019 році померли понад 33 тисячі людей, а поховали близько тих же 25 тисяч. У 2020 році померло 36 тисяч, а було поховано 28 тисяч. Де решта?

 

Щороку ця різниця становить кілька тисяч осіб, приблизно до 20%. Або ховають їх якось невраховано, потайки, шляхом «рішалова» та невключення до статистики (можливо, поховати неофіційно коштує дешевше – ми не перевіряли), або вивозять за межі столиці (в інших містах Київської області легше домовиться за місце на цвинтарі, та й сама процедура обійдеться дешевше). Так, мінімальні розцінки (цифри з приписки наприкінці листа, маленькими літерами) щодо поховання одиноких/непотрібних громадян – близько 1000 гривень за кожного, це – собівартість… А таких – кожен двадцятий. Померлі одинокі громадяни, невідомі чи особи, що самі опустилися зі своєї вини – «зоозахисники» (від похорону яких відмовилися навіть родичі) і так далі… Корисно інколи аналізувати таку статистику.