Суддя Шевченківського районного суду міста Києва Тетяна Левицька – прокурорська «підв’язка»?

Поділитися:
Перегляди: 355

Нашим постійним читачам, особливо тим, хто спостерігає за життєвими шляхами окремих, відверто недоброчесних одіозних суддів, безумовно, запам’яталася суддя Шевченківського районного суду міста Києва Тетяна Володимирівна Левицька, яка достатньо заплямувала себе на займаній посаді.

 

 

Нагадаю, що саме ця суддя свого часу особисто запроторила мене за ґрати до Київського слідчого ізолятора. Проте, мабуть, за перебігом долі, цей її вчинок – чи не «найпозитивніший». Адже я, скажімо так, не жалкую зі свого шляху у в’язниці, позаяк вдалося побачити інший бік життя, познайомитися з багатьма адекватними та порядними людьми, які внаслідок забаганок ось таких левицьких опинилися за ґратами. Багато з ув’язнених стали моїми хорошими друзями, або, принаймні, добрими знайомими. Та я щасливий, що доля звела мене з ними. Про це ми поговоримо іншим разом, а сьогодні ще раз звернемося до питання «хто така Левицька» і чим вона «знаменита».

 

Отже, свого часу Тетяна Володимирівна не пройшла кваліфікаційне опитування у Вищій раді правосуддя і була визнана професійно непридатною через відверті психічні вади. Рішення Вищої ради правосуддя оскаржувалося Левицькою у Верховному Суді і було залишено без змін, включаючи відповідний судовий акт Великої Палати Верховного Суду.

 

Проте, попри явне визнання Левицької психопаткою та збоченкою (вже навіть на рівні суду) вона залишається на посаді. Мабуть тому, що в якості так званої «торпеди» (одноразового виконавця певних замислів і завдань) має щось таки утнути – або когось потрібного випустити з ув’язнення, або ж навпаки, когось непотрібного запроторити за ґрати. Або, можливо, підірвати приміщення суду тощо.

 

Інакше пояснити перебування Левицької на посаді судді неможливо.

 

І ось нещодавно ми довідалися про те, що Левицька має номінально позапрофесійні зв’язки з прокурором Дисаком Павлом Борисовичем, котрий перерахував останній 500 гривен за невідомі (поки що) «послуги» (можливо, саме того характеру, про який більшість наших читачів подумали в силу свого виховання та багатої фантазії). Ну а що, зараз це модно. Не все ж передавати готівкою, коли можна скористатися системою електронних платежів, ідучи в ногу з часом.

 

Тетяна Левицька квитанція

Копія квитанції

 

Про прокурора Дисака ми поговоримо окремо, свого часу. Наразі ж для повноти нашого дослідження звернемося до особи Левицької та її схильності до отримання та перерахування різного роду «цікавих» платежів.

 

Так, у 2018 році Левицька навіть особисто, голосніше за всіх репетуючи «я чесна та порядна» (так завжди роблять злодії, знаючи що на того, хто найголосніше репетує найменше впаде підозра) заявляла, що якісь зловмисники поцупили з її банківської картки гроші, здійснивши грошовий переказ, тим самим втручаючись в її професійну діяльність.

 

Яким чином грошовий переказ може стосуватися професійної діяльності та втручання в неї – нам невідомо. Так само, як невідомо і те, яким чином можна було без контролю особи, власника банківської картки (з усіма режимами захисту, пін-кодами, знаходженням картки у власника тощо) щось комусь перерахувати.

 

Це було б можливим, якби картка вибула з володіння власника поза його волею (вкрали в трамваї або сауні, підробили, створили дублікат абощо. Проте Левицька не заявляла про те, що у неї поцупили картку з вимогою про зупинення операцій по рахунках і блокуванню коштів. Тобто, з одного боку, особа заявляє: «у мене вкрали гроші», а з іншого – нічого не робить, аби блокувати «шлях» витоку грошей і унеможливити подальше несанкціоноване списання. Це все одно, як, приміром, знати, що зловмисники зробили дублікат ключів і цуплять з квартири цінності, та ніц не робити задля заміни замків або іншої системи охорони.

 

Тобто, така суперечлива поведінка навіть для визнаної у судовому порядку психопатки та схибленої в розумово-інтелектуальному плані Левицької аж ніяк не є логічною та пояснюваною, окрім як те, що саме вона і здійснила переказ коштів, а потім захотіла виглядати «чесною та правильною», на яку зловмисники вчиняють тиск.

 

Особливого значення не має, за що Левицька платила кошти. Можливо за якісь там статево-інтимні послуги. Можливо, за лікування від алкоголізму, наркоманії чи психічних вад (або за наркотики чи алкоголь за знижкою). Можливо, перераховувала кошти якимось шахраям за легендою «я слідчий, ваш син когось вбив, на його порятунок треба багато грошей». Можливо, поповнювала рахунки якихось «днрів» або сепаратистів тощо. То вже нехай розбираються слідчі та оперативники. І сподіваємося, вони розберуться.

 

Ми не цікавилися розвитком подій того часу. Проте характерна послідовна діяльність з фінансових оборудок судді Левицької змушує звернути прискіпливу увагу правоохоронних і контролюючих органів на її поведінку. Досить мучити ненаданням медично-психіатричної допомоги бідолаху, допоки вона нікого не загризла, не зґвалтувала або не уколошкала прямо у приміщенні суду. Не варто її мучити. У цивілізованому світі безнадійно хворих тварин присипляють. Умовно. Левицьку слід просто відсторонити та спрямувати для лікування подалі від суду та повноважень судді.

 

Так буде безпечніше для неї самої. Дітей та психічних хворих не можна залишати наодинці з вогнем або іншою небезпекою.

Ваше право, Новини, Судочинство