The following two tabs change content below.

• Bio
• Latest Posts

Олександр Корнійчук

кандидат економічних наук, магістр державного управління у сфері охорони здоров'я

Latest posts by Олександр Корнійчук (see all)

• Український націоналізм -
• Єднання українців для розбудови сильної держави -
• Три напрями визволення України -
• Шовіністично-нацистська ідеологія Кремля -
• Кроки до інтелектуального лідерства українців -

Україна потребує системного і послідовного впровадження державної мови – українська мова має широко застосовуватися в усіх сферах життя з активним обговоренням з усіма зацікавленими сторонами шляхів вирішення цього завдання.

Основні засади модернізації країни

Світовими та українськими науковцями доведено, що Україна потребує впровадження успішної політики державотворення та модернізації, яку впровадили при підтримці США уряди Франції та Німеччини у 50-60 рр. ХХ ст. Нав’язування міжнародними інституціями нормативних вимог та політики України з позицій сьогодення помітно ослабляє українську державність та ставить Україну у ситуацію сторони, яка виправдовується.

Українська мова – душа нашого народу (робота студентів Старобільського медичного коледжу)

Сьогодні 10 млн. українців, які проживають у Російській Федерації (за експертними оцінками близько 45 млн. жителів РФ мають українське походження), 8 тис. – в Угорщині і 50 тис. – у Румунії позбавлені будь-якої можливості вчитися хоча б в одній із шкіл, де викладається українська мова. В Україні ж створена найбільш розвинена серед європейських країн мережа навчальних закладів усіх рівнів. Вона цілком спроможна надавати якісні освітні послуги українцям російського, угорського, румунського, польського, білоруського та іншого походження.

У зв’язку з покриттям регіонів і території України урядами сусідніх держав інформаційною мережею шовіністичного спрямування вихована агресивна «п’ята колона». За фінансової, кадрової та інформаційної підтримки сусідніх держав шовіністи фактично захопили заклади в галузі науки, освіти та культури в Україні. Це призвело до очевидної дискридетації українців та обмеження їх доступу до якісного опанування української мови, культури, історії, географії. Як наслідок, більш ніж 75% випускників середніх шкіл в регіонах домінування шовіністів не спроможні щорічно здати іспит на знання української мови. 99% із них штучно ізольовані від українського державного простору в усіх сферах. Чим агресивніша риторика урядів іноземних держав, тим більша глибина втручання у внутрішні справи України. Таке втручання має бути симетрично нейтралізоване.

Ключова проблема

За експертними оцінками, «Європейська хартія регіональних мов або мов меншин» ухвалена у Страсбургзі 5 листопада 1992 р. не сприятиме захисту мов, які справді потребують цього, бо зникають (гагаузька, кримськотатарська, ромська та ін.). Навпаки, вона призведе до подальшого винародовлення, бо носії цих мов перейдуть на «общєпанятниє».

Загрозливі тенденції для української державності від міжнародних інституцій

Найбільшою небезпекою є суцільне засилля – фінансове, кадрове, інформаційне шовіністів з РФ, Угорщини, Румунії, Польщі, Чехії та інших країн у всіх, без винятку, глобальних і регіональних структурах. Найбільш зухвалими є рішення ПАРЄ, куплене московинами за 33 срібника (33 млн. євро) щодо початку розгляду питань зняття санкцій з РФ за окупацію Криму, Донецької й Луганської областей та зневаги до українського суверенітету у мовному питанні.

Системною і свідомою антиукраїнською дією є нав’язування Україні поглядом сьогодення вирішення державницьких завдань, які потребують застосування успішної політики сторічної давнини країни-аналога – Франції.

Підтвердженням цього є потужна інформаційна антиукраїнська кампанія, яка проплачена вищезазначеними державами з метою примусу України до послаблення власної державності.

Іноземні загрози українській державності:

1. Система, технологічно опрацьована протягом трьох століть кримінальною російською владою, базується на ліквідації будь-яких державних, громадських і приватних українських інституцій, які спроможні відтворювати українських дух державності. Ця стратегія спрямована на фізичну ліквідацію українців, які відстоюють незалежність нашої країни. Аналогічна системна антиукраїнська діяльність протягом століть культивувалась та здійснюється урядами Польщі, Угорщини, Румунії, Чехії та ін.
2. Регіональні європейські організації. ПАРЄ, ОБСЄ, глобальні – ООН та решта інституцій, які хоча б на 1 рубль фінансуються РФ, Угорщиною чи іншими країнами.
3. Достатньо вірогідним є високий рівень корупційного втручання урядів країн-сусідів України у діяльність Венеціанської комісії, інших судових інституцій для просування шовіністичних підходів відносно України. Класичним підтвердженням цього є новітній грабунок українського морського шельфу на користь Румунії судовими інстанціями.

Внутрішні загрози українській державності:

1. Шовіністи, які є носіями цінностей іноземних держав з демонстративним несприйняттям української державності та суверенітету.
2. Популісти всіх без винятку спектрів на чолі з їхнім лідером Юлією Тимошенко. «Ми змінимо все (під диктовку РФ – авт.)» «Ми вернемо славу Україні (у складі Московії – авт.)» – згадаймо ці відомі заклики на рекламних щитах у громадах України.
3. Совєтські люди, які опанували керівні та відповідальні посади в усіх державних та комунальних закладах і ЗМІ. Вони блокують будь-які дії на посилення української державності та суверенітету.
4. Олігархат, який має реальні паспорти РФ, а номінальні – України, а також його політичні проекти – «Батьківщина», «ОПЗЖ» тощо.
5. «Прості люди», які за останні 30 років не тримали у руках жодної книги з української мови, літератури, історії, географії. Такі особи послуговуються ЗМІ, насамперед, телебаченням, які маніпулються Кремлем спільно з олігархатом. Вони становлять до 50% населення України.
6. «Науково-експертне середовище», яке вихоплює з контексту частину проблеми і надає рекомендації, що відповідають інтересам держав-сусідів.

Виривання з контексту українського державотворення будь-якої ситуації і трактування її крізь призму нерідко недосконалих правових норм міжнародних організацій фактично дорівнює антидержавній діяльності. А найбільш небезпечним є гібридне змішування носіїв різного роду загроз.

Опора української державності:

1. Українці – незалежно від національності, місця народження та проживання, які в щоденному житті послуговуються українською мовою та українськими цінностями, ідентифікують себе як українці, прозоро і в повній мірі сплачують податки. Українці прагнуть постійного самовдосконалення для розгортання власних підприємницьких проектів, які сприятимуть модернізації країни.
2. Воїни Збройних Сил України, які на передовій захищають українську державність.
3. Працівники державних і комунальних закладів, які сприяють посиленню української державності.
4. Молодь до 35 років, яка формує опору проукраїнського руху.

Дії українців:

1. Ігнорування будь-яких дискусій та припинення витрат часу на доведення очевидних речей опонентам щодо фундаментальної ролі української мови в державотворенні. Найбільш дієвими кроками мають стати ігнорування олігархічного телебачення та решти ЗМІ і перехід, як у всіх передових країнах, на використання українських державницьких Інтернет-ресурсів – «Урядовий портал», сайти Офісу Президента України, СБ України та ін.
2. Єднання в кожній громаді у групи «Модернізації України в моїй громаді» для системного тиску на місцеву владу з метою максимального спрощення підприємницької діяльності, реального захисту прав власності, включаючи іноземних інвесторів.
3. Кардинальне зменшення та призупинення поїздок під будь-яким приводом до РФ, Угорщини та інших недружніх країн з метою недопущення фінансування бюджету держав, які є носіями шовіністичної ідеології.
4. Ініціювання створення фондів підтримки ООН, ПАРЄ, ОБСЄ, які б унеможливили фінансове забезпечення Кремлем просування власних окупаційних дій на території України.
5. Кардинальне покращення діяльності Світового конгресу українців, насамперед у вищезазначених країнах-сусідах України. Це сприятиме задоволенню потреб українців в українській мові та культурі, а також поверненню до України для особистої участі в її модернізації.

Дії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України:

1. Впровадження моделі державотворення Франції та Німеччини 50-х років ХХ ст., насамперед у мовній та економічній сферах.
2. Розгортання проекту модернізації України на основі моделі «Міграноміка ХХІ століття».
3. Реалізація проектів розширення бази українського державотворення на основі максимального спрощення підприємницької діяльності та реального захисту права власності.
4. Створення об’єднань науково-експертного середовища у кожній сфері державотворення для системного опрацювання концептуального задуму радикальних змін щодо посилення України.

Дії міжнародної спільноти:

1. Урядам США, Канади, Австралії, Швеції та Литви визнати пріоритетність розбудови української державності та модернізації країни над виконанням тих чи інших норм права, які суперечать цим завданням.
2. Ініціювання створення міжнародних фондів фінансування ООН, ПАРЄ, ОБСЄ, які унеможливлять будь-яку фінансову присутність РФ.
3. Організувати належний контррозвідувальний захист європейських цінностей від втручань спецслужб іноземних держав у діяльність Венеціанської комісії та інших судових інституцій.