Замах на замовне вбивство чи терористичний акт?

Поділитися:
Перегляди: 4 008

Замах на замовне вбивство чи терористичний акт? Того тихого зимового вечора у засніженому Києві ніщо не віщувало біди. Люди верталися з роботи, вдома збиралися сім’ї, готували вечерю, на вулиці гуляли батьки з дітьми. Все навколо здавалося мирним і безпечним –   Микільська Слобідка жила звичним життям, коли раптом тишу розірвав потужний вибух в одному з будинків по вул. Митрополіта Андрія Шептицького.

 

Це сталося, коли один з мешканців будинку зайшов у парадне та вирішив перевірити поштову скриньку. Зазвичай, поштові повідомлення надходили щодня, адже Євген, 1978 року народження, за фахом є юристом і займається адвокатською практикою, спеціалізуючись переважно на господарсько-правових спорах. Відкривши замок, Євген почув звук, схожий на шипіння, та побачив відірвану нитку. На щастя, чоловік швидко зреагував: відійшов, присів, а потім впав на підлогу. Не останню роль у тому, що Євген залишився живим, відіграли ті корисні знання і навички, яких він набув ще під час служби в армії, а згодом – у правоохоронних органах. Коли спрацював вибуховий пристрій, від його сили поштові скриньки було зірвано зі стіни, а частина їх розлетілася на уламки. Чоловік дістав забоїв і синців, а вибух оглушив його на декілька хвилин. Тоді він відмовився від медичної допомоги, бо перебував у шоковому стані, але до наступного ранку стало зрозуміло, що таки доведеться звертатися до лікарів – один з дрібних уламків пошкодив око й залишився у ньому. Постраждалого було прооперовано, зараз він проходить реабілітацію.

 

На місці працювала поліція та фахівці-вибухотехніки. За попередніми даними, під час встановлення вибухового пристрою злочинцями було використано гранату типу Ф-1. Особистості невідомих зловмисників наразі з’ясовує поліція, що також перевіряє причетність до цього певних осіб.

 

Замах на замовне вбивство

Кримінальне провадження було порушено за ст. 15 («Замах на замовне вбивство»), ч. 5 ст. 115 («Умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб») Кримінального кодексу (далі – КК) України. Однак ця кваліфікація є попередньою, і після завершення вибухотехнічної експертизи та перевірки інших обставин не виключено, що йтиметься про більш тяжкий склад злочину. А відповідно, і про більш серйозні заходи кримінальної відповідальності щодо осіб, які брали участь у його організації та скоєнні.

 

Так, у даному випадку має місце закінчений замах на вчинення злочину. Суб’єкти, чи особистості встановлюються, вчинили з прямим умислом діяння: підготували знаряддя вчинення злочину, розподілили ролі, провели попередню «розвідку» на місці вчинення злочину, проникли у парадне багатоквартирного будинку (а парадне, до речі, закривається на ключ) – тобто виконали низку дій, безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України. Однак при цьому запланований злочин (умисне позбавлення життя людини) не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі виконавців (абз. 1 ст. 15 КК України).

 

Як ідеться з абз. 2 ст. 15 КК України, замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Вибуховий пристрій було встановлено, пристрій спрацював, стався вибух. На щастя, ніхто не загинув, однак принаймні одній особі було заподіяно серйозну шкоду здоров’я (за твердженням лікарів, які наступного дня вилучали уламок, постраждалий Євген мало не втратив око), мешканці будинку, особливо діти, були налякані та у цю страшну годину пережили приблизно такий само жах, що його відчувають, наприклад, люди під час обстрілів в окупованих містах.

 

Санкція ст. 115 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічного позбавлення волі.

 

Крім того, на термін покарання впливатиме й оцінка дій, пов’язаних з незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням (пересиланням) бойових припасів. Статті 262 і 2631 КК України (залежно від того, як буде кваліфіковано діяння), можуть додати ще п’ять – десять років у місцях не надто віддалених. Зокрема, ст. 262 передбачає настання кримінальної відповідальності в разі, коли заволодіння бойовими припасами чи вибуховими речовинами відбувалося шляхом привласнення, вимагання, шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем. Залежно від обставин, за такі діяння можливо «здобути» і всі п’ятнадцять років позбавлення років, а як мінімум – п’ять.

 

Формулювання «виготовлення вибухових пристроїв» міститься у ст. 2631 КК України, котру також може бути застосовано під час кваліфікації скоєних злочинів з урахуванням усіх обставин. Вибирайте: від трьох до семи років чи від восьми до п’ятнадцяти років? Максимальний термін передбачено за діяння, вчинені організованою групою осіб.

 

На хвилі того резонансу, що здійснявся у ЗМІ після скоєння цього злочину, спостерігаються й непоодинокі випадки свідомого спотворення фактів особами, що мають нахабство називатися «кореспондентами» або «журналістами». Вони не тільки виправдовують закладання вибухівки у громадських містах, але і всіляко схвалюють поведінку злочинців, виставляючи винними постраждалих.

 

Упереджене подання інформації, навішування ярликів, – ось типова риторика сторони, що програє і відчуває свою поразку. В цьому немає нічого нового і дивного…

 

Як було з’ясовано під час розслідування, об’єктом замаху було життя брата постраждалого – Олексія, 1974 року народження, котрий також зареєстрований і проживає за цією адресою. Олексій теж є практикуючим юристом і, крім того, займається журналістською діяльністю. Останнім часом ним було виявлено низку корупційних зловживань, розкрадання бюджетних коштів і фактів шахрайства у сфері діяльності так званих «зоозахисних організацій» та окремих їх представників, котрі також вчиняли акти жорстокого поводження з тваринами. Розміри викрадених коштів обраховуються на мільйони гривень, а висвітлення Олексієм під час виступів на телебаченні та у ЗМІ інших фактів, котрі зооаферисти та їхні посібники намагалися приховати, викликали серед останніх хвилю обурення й ненависті.

 

Причина ненависті й тієї несамовитої люті, з якою зоотерористи закидають усілякі звинувачення на адресу опонентів навіть не у тому, як правильно «захищати тварин», бо це питання їх мало бентежить. Коли «б’ють ідолів», то ламається струнка, здавалося б, ідеологія, що старанно створювалася ними для виправдання своїх шахрайських схем: вулиці населених пунктів є «природнім ареалом» для бродячих собак, які при цьому є недоторканними і мають права калічити людей, держава і органи місцевого самоврядування повинні виділяти кошти на «програми стерилізації та випуску в ареал проживання», громадяни повинні жертвувати т.з. «волонтерам» кошти на «допомогу» бродячим собакам і так далі.

 

Це виявилося у погрозах, які надходили на адресу Олексія, а згодом від слів зоотерористи перейшли до активних дій, а саме до організації та скоєння нападів. У цьому їм сприяли особи з числа радикально налаштованих маргінальних елементів і охочих заробити шляхом скоєння злочинів на замовлення.

 

Зоотерористи перейняли повадки своїх підопічних – зграя відчула смак крові та безкарності. Протягом 2016 року було скоєно три напади на журналіста і навмисне знищення майна (підпал автомобіля), за фактом яких у поліції також порушено кримінальні провадження.

 

«Собачок захищають добрі люди, а хто цього не розуміє – всіх повбиваємо». Хто вважає так, той має вибір: щонайменше, десять років або й решту свого життя доведеться провести у місцях позбавлення волі.

 

Не згоден з тим, що бродячі собаки мають право гризти насмерть людей і є «частиною екосистеми»? Отримай гранату!

 

За визначенням, яке містить норма ст. 258 КК України, терористичний акт характеризується такими кваліфікуючими ознаками, як застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків. У зв’язку з подіями 12 січня очевидним є те, що ці дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вірогідно – також із метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій об’єднаннями громадян.

 

Кримінальний закон у цій статті також містить формулювання «…або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста)», тому в даному випадку винні своїми зухвалими діями намагалися сказати, що бродячі собаки мають вищу цінність за людське життя й безпеку суспільства. Крім того, скоєння терористичного акту особливо вигідно для привернення уваги суспільства до запланованого на 16 січня мітингу на підтримку чергового злочинного законопроекту, яким передбачено заборонити мисливство і навіть дератизацію, а подальше існування в Україні такої галузі, як тваринництво, взагалі ставиться під сумнів.

 

Санкція ч. 1 ст. 258 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. Водночас, цілком зрозуміло, що тут не обійшлося одним тільки скоєнням терористичного акту в «чистому» вигляді. З урахуванням того, що до його організації була причетна не одна особа, а група, в якій кожен зі злочинців виконував певну роль, оцінку їхнім діям буде дано після з’ясування всіх обставин. Стаття 2581 КК України передбачає кримінальну відповідальність за втягнення у вчинення терористичного акту, 2582 – за публічні заклики до вчинення терористичного акту, 2583 – за створення терористичної групи чи терористичної організації, 2584 – за сприяння вчиненню терористичного акту, 2585 – за фінансування тероризму. Щодо останнього, то ті суми коштів, які тисячами збираються під виглядом нібито благодійної допомоги на «перетримку», «лікування» і «влаштування» вуличних собак, цілком може бути витрачено на усунення перешкод і «незручних громадян», які заважають цій шахрайській діяльності, в тому числі, і для фізичного знищення будь-кого, хто стане на заваді подальшому незаконному збагаченню.

 

Отже, 12 січня 2016 року формат співіснування людей з тими зрадниками свого біологічного виду, що втратили залишки здорового глузду, кардинально і невідворотно змінився після скоєння резонансного злочину, що сколихнув мирну українську столицю.

 

Не бувати такому, щоб купка агресивних фанатиків і шахраїв диктувала свої божевільні правила всьому суспільству. Не бувати такому, щоб у мирних містах лунали заклики до застосування терористичних методів. Не бувати й тому, щоб у правовій державі схвалювалося фізичне винищення громадян, які наважуються протидіяти брехні та висловлювати свою позицію.

 

Тут пануватиме закон, а не забаганки радикально налаштованої меншості. І завдяки закону, зрештою буде забезпечено невідворотність відповідальності для прихильників стрілянини й вибухів, чиї імена ми неодмінно дізнаємося.

Ірина Кременовська

Зоореалізм, Національна безпека