Володимир Сімончук
Ніч з 9 на 10 жовтня 1933 р. запам’яталася мешканцям не тільки Європи, але і Африки. Люди були налякані незвичним природним явищем – зоряний дощ був настільки яскравим і рясним, що здавалося, наче десь відбувається глобальна космічна катастрофа.
Незвичне небесне явище над Європою та Африкою
На Рівненщині зоряний дощ 1933 року спостерігала моя бабуся Галина Кузьмівна, якій тоді було п’ятнадцять років:
«Ніч була дуже ясною і тихою, – розповідала вона, – в селі всі спали. Я прокинулася від того, що почула розмови на вулиці. Прокинулися батьки та молодші діти. Стало тривожно: що ж там коїться, невже десь пожежа чи ще щось сталося? Ми поспіхом вдяглися та вийшли на вулицю. Пам’ятаю, як я стояла на подвір’ї та вся тремтіла – навіть не від осіннього холоду, а від того, що побачила. З неба сипався справжній зоряний дощ, немов усі зірки падали вниз, пролітаючи по небу з півночі на південь. Ніколи не забуду, як було моторошно на це дивитися. Деякі сусіди плакали та молилися, тому що ніколи раніше не бачили нічого подібного. Та і я такого ще не бачила – ані до тієї ночі, ані потім».
У минулому люди, що вірять у різні забобони, дуже боялися такого небесного явища. Дивно, але бояться його і сучасні українці, що живуть у ХХІ столітті. Досі побутує повір’я, що кожна зірка, котра падає з неба, означає смерть людини. Нерідко появу «зоряного дощу» пов’язують із наближенням кінця світу через те, що у багатьох релігійних книгах ідеться про те, що в кінці всіх часів «зорі падуть із неба». Про це зазначено, зокрема, у Євангеліях від Матфея і Марка.
В Африці зоряний дощ 1933 року більшість людей сприйняли як страшне небесне знамення й передвісник Апокаліпсису. Там шамани били у барабани, намагаючись відлякувати злих духів, які, на переконання віруючих у такі забобони, були причетними до цієї «небесної катастрофи».
З не меншим забобонним страхом зоряний дощ 1993 року зустріли європейці. Наприклад, в Іспанії над багатьма селищам лунав поховальний дзвін, а священнослужителі відпускали віруючим їхні гріхи.
Жодного зв’язку між долею людей і зірками не існує
Звісно, планети ніяк не впливають на чиїсь долі. Зірки з неба не падають. Вони не здійснюють чиїсь бажання і не віщують якихось життєвих змін для людей. Так само, як і планети, зірки рухаються в космічному просторі за визначеними шляхами.
Місяць – супутник Землі, що знаходиться на відстані 384 400 кілометрів від нашої планети, жодним чином не може справляти свій вплив на події у нашому житті
Зірки, що «падають» – це метеори, дрібні комічні тіла.
Щорічно в атмосфері Землі згорають десятки мільярдів метеорних часток. Вже це переконливо доводить, наскільки безглуздими є забобони, що пов’язують кожну «падаючу зірку» зі смертю людини або поширені донині прикмети про те, що нібито побачивши зірку треба загадати бажання, й тоді воно здійсниться.
А як з наукових позицій пояснюється таке явище, як зоряний «дощ»? Спостереження за «зоряними дощами» дозволили встановити цікавий факт. Виявляється, що це явище повторюється за певні проміжки часу для окремих ділянок неба. Так, з давніх часів були помічені рясні «зоряні дощі», котрі випадали з тієї ділянки неба, де знаходиться сузір’я Лева. У літописах Китаю про такі «дощі» згадувалося ще близько 4 тис. років тому. Пізніше вони були названі Леонідами – від слова «лео», що означає «лев». Було встановлено, що Леоніди з’являються кожні 33 роки. Тричі на століття люди бачили, як з невеликої ділянки неба, що знаходиться в сузір’ї Лева, вилітають яскраві вогняні стріли, що розсікають темне нічне небо.
«Зоряний дощ», який спостерігали у жовтні 1933 року, випадав із сузір’я Дракона, тому його називають «дощем Драконід». За 13 років, у перший повоєнний 1946 рік, Драконіди знову дали потужний «зоряний дощ».
З періодичністю один раз на 30 років у квітні спостерігаються яскраві «зоряні дощі» з ділянки в сузір’ї Ліри. Такий «дощ» був у 1922 році й повторювався з тридцятирічним інтервалом надалі. У 2021 році він проходив з 14 до 30 квітня, що також можна було спостерігати й в Україні.
Чим пояснюється періодичність цього природного явища?
Основна причина полягає в тому, що у світовому просторі, крім окремих метеорних часток, носяться також цілі рої метеорних тіл. Зазвичай це комети, що розплавилися і втратили свої газо-пилові хвости. Такі метеорні скупчення, подібно до планет, обертаються навколо Сонця й час від часу зустрічаються з нашою Землею. Ось тоді і спостерігається «зоряний дощ».
Астрономи знають тепер багато потоків метеорних часток, які зустрічаються із Землею щорічно, вони заздалегідь знають, коли та з якої ділянки неба можна очікувати «зоряний дощ». Наприклад, щороку протягом 9 – 14 серпня Земля зустрічається з роєм метеорних часток. У ці дні й можна побачити «зоряні дощі», хоча вони не настільки рясні, як, скажімо, Драконіди.
Варто знати, що шляхи метеорних роїв, які обертаються навколо Сонця, під впливом сили тяжіння планет сонячної системи постійно змінюються. З цієї причини перестають з’являтися ті «зоряні дощі», котрі відбувалися у минулому, проте виникають нові, що раніше були невідомими.