Громадська думка і ми

Поділитися:
The following two tabs change content below.

Ірина Кременовська

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник; головний редактор загальнодержавного бюлетеня "ГОВОРИ!", e-mail: govory.red@gmail.com

Чи замислювалися ви над тим, як на нас впливає громадська думка та позиція інших людей з того чи іншого питання? Чому інколи ми починаємо повторювати чужі висновки, навіть якщо вони помилкові й суперечать нашим оцінкам?

 


 

Чи можна оцінювати людину лише за висновками інших

 

Я пропонувала цей тест своїм друзям і колегам по роботі, та всіх попросила спробувати описати характер незнайомої людини тільки за  фото.

 

Громадська думка і ми

Спробуйте описати характер цього чоловіка. Чи хотіли б ви мати з ним справу?

 

Один з учасників опитування був підставним: він знав, хто зображений на світлині, і його роль полягала в тому, щоб відповісти на запитання першим, дати цій людині абсолютно протилежну характеристику і при цьому намагатися буди переконливим, наводячи різні аргументи на підтвердження своїх висновків.

.

І результати дуже порадували, хоча насправді завданням тесту була не характеристика за фото, а визначення того впливу, що справляє громадська думка на наші судження й оцінки. Абсолютна більшість скептично сприйняла саму можливість судити про людину й можливість довіряти тільки за її зовнішністю. Одні приблизно змогли назвати можливу сферу професійної діяльності та звички. Другі навіть вгадали країну походження цього чоловіка.

.

Однак мали рацію лише ті, хто стали заперечувати проти самої можливості такого опису:

 

Не завжди вираз обличчя, та й сам вигляд визначає сутність особистості. Так, іноді виникають певні кореляції між зовнішнім і внутрішнім, але завжди є помилка, – вважає Юрій, науковець з Одеси.

 

По одному фото діагноз? Ми люди чи шарлатани – «провидці»? – відповіла Любов, майстриня вишивки з Тернополя.

.

Ось такі оцінки й повинні озвучуватися першими. Саме подібні відповіді мають задавати тон усьому подальшому обговоренню. Цих людей не спантеличили чужі аргументи. Їх не переконали й ті, хто вважають інакше.

.

Залежність від чужої думки

 

Тому що в будь-якому суспільстві завжди є до 10% людей, які не залежать від думки більшості. В будь-якій ситуації вони налаштовані відстоювати власну позицію за допомогою критичного осмислення всього, що їм намагаються подати.

 

Взагалі цифру 10% вивели за результатами досліджень соціологів і психологів. Але вона є вельми приблизною і не враховує особливості країн і ситуації в них – передусім, з огляду на можливості пропаганди. Під впливом деяких чинників (емоційний стан, зловживання алкоголем або наркотиками), як відомо, критичність сприйняття в людини може суттєво знижуватися.

 

Тому я би пропонувала оперувати цифрою ще меншою – до 5%, беручи за основу той відсоток, який було вираховано в теорії домінантності А. Маслоу. За цією теорією, лише кожен двадцятий, або 5% людей мають лідерські якості, здатні вести за собою інших та активно впливати на оточуючих (домінувати). А підґрунтя для виведення такого відсотка було взято з практики, з життя.

 

Один з найбільш яскравих прикладів можна знайти, аналізуючи події під час війни у В’єтнамі. Коли в’єтнамці брали полонених, то спочатку поміщали їх усіх разом і уважно спостерігали за поведінкою групи. Виявивши самих активних – лідерів, одразу ізолювали їх від інших, поміщаючи окремо під посилену охорону. Або вбивали. Решту в такому разі можна було охороняти формально – без лідера вони не здатні були чинити організований опір або робити спроби втечі.

 

Так само, не надто давно теорію домінантності «перевіряли» в Росії. Згадаймо рух за федералізацію Сибіру. Найбільш активним спочатку навіть дозволили розпочати підготовку до проведення всеросійської акції. Їм без перешкод дозволили проявити здатність гуртувати навколо себе інших. А потім дали команду по регіонах, і всіх організаторів було швидко затримано й ізольовано.

.

Мислення критичне і мислення спрощене

 

Той приклад, що я наводила на початку, є простою виборкою, що об’єктивно відображає стан. Результати могли бути іншими, якби той підставний учасник, що першим почав активно доводити свою думку, був не просто пересічним громадянином, а позиціонував себе, скажімо, як експерт-психолог. А між іншим, таким методом маніпуляції зараз користуються наші медіа, запрошуючи як «експертів» геть не професіоналів, а нерідко – і просто маріонеток, формально наділених відповідними ступенями чи регаліями. Я вже не кажу про те ганьбище, коли роль експертів відводять різним «екстрасенсам».

.

Отже, на противагу тим 5-10% людей, що мислять критично, є приблизно до 25% тих, хто схильні до спрощеного мислення на основі стереотипів, перебувають у практично повній залежності від «громадської думки» та завжди вибирають ту позицію, що її дотримується більшість. Іншими словами, куди всі – туди й вони: «всі побігли – і я побіг». Хтось із натовпу почав бійку, хтось кинувся громити, трощити й палити – і вони слідуватимуть прикладу, теж кинуться. Або якийсь мережевий шахрай оголосив про збір коштів – і вони без вагань відправлять, побачивши, що до них це зробили ще декілька.

.

25% – це приблизно кожен четвертий. Не так вже й мало, як може здаватися.

.

Що буде, коли ті 25% виявити та зібрати разом? Буде цілком керована група, або потужна зброя в руках лідера. Електорат, масовка, рядові сектанти, фанатичні прихильники чогось або когось, свідки розіп’ятого хлопчика та віруючі в американські авіаносці під Волновахою – вони будуть, наче папуги, повторювати те, що їм вклали в голови, відкидаючи всі заперечення й логічні аргументи.

.

Іншими словами, буде зібрано той «планктон», що живить «кита».

 

Маніпулювання свідомістю людей у малих і середніх групах

.

А ще є така собі «середина» – 40-45% населення, що загалом має власну позицію, але за певних умов може піддатися чужому впливу чи може просто не наважуватиметься відстоювати свою думку, якщо вона відрізняється від думки більшості. Саме за цю велику групу борються бажаючі влади і слави за чужий рахунок.

.

На цьому і ґрунтуються методи маніпулювання свідомістю й поведінкою людей у малих і середніх групах.

.

І, повертаючись до тесту з фото: на запитання, чи хотіли б ви мати справу з цією людиною, більшість відповіли негативно. Вірогідно, тут головну роль відігравала не оцінка інших, а цілком природня недовіра до незнайомців. Це правильно і убезпечує від багатьох помилок. А як би я сама відповіла? Знаючи, хто це – скоріш, відповіла б ствердно: так, але за однієї умови – якщо при цьому всі будуть живі і здорові.

.

Адже на фото – головний фахівець з аналізу місця злочину (SCI Supervisor). Цього чоловіка звати Джим Німаєр (Jim Niemayer), у нас його ім’я відоме не так широко, як у США, де саме його залучають до розслідування особливо складних і заплутаних справ. Маючи багаторічний досвід і глибокі практичні знання з криміналістики, він не тільки допомагає колегам знайти злочинця і забезпечити невідворотність покарання, але і передає свої знання молодим слідчим. За його участі вдалося розплутати десятки тяжких злочинів, а головне – звільнити невинно засуджених і відновити справедливість. Пан Німаєр любить свою роботу і не цурається постійно навчатися. Який він за характером? Принциповий, допитливий, працьовитий, наполегливий і сумлінний, – це якщо судити за його справами й результатами роботи. Більше сказати можна, лише знаючи його особисто.

 

Незнайома людина для нас може здаватися ким завгодно, якщо судити за одним виглядом, за одним фото. Можна до безкінечності приміряти на себе роль фізіономіста чи провидця, але всі наші оцінки будуть неправильними, крім однієї: лукізм – зло. Судити про людину за її зовнішністю неможливо. Приймати ж за беззаперечну істину чиїсь чужі судження з цього питання – це найгірша помилка з тих, що тільки можна припуститися. Ми ж не хочемо потрапити в ті сумнозвісні «двадцять п’ять відсотків», правда?