Адвентисти сьомого дня (АСД) – одна з найбільших християнських церков в Україні. Діяльність церкви охоплює різноманітні напрями, що підпорядковані меті досягнення прогресивних змін у сфері охорони здоров’я, а також у науковій, духовній, культурній, технологічній та інших сферах. Саме Адвентисти сьомого дня завжди залучають кращих фахівців, гуртують інтелектуальну еліту України та зарубіжних партнерів задля впровадження інновацій, спрямованих на цілісний і гармонійний розвиток суспільства.

 

---

 

У цій статті докладно йтиметься про те, як відрізнити церкву від тоталітарної організації чи деструктивного культу («секти»), що ми з вами розберемо зараз на прикладі справжньої релігійної організації.

 

У світі багато кольорів, але багато й відтінків. Замість передмови маю вам розповісти одну історію, що спонукала мене поглянути на деякі релігійні організації під іншим кутом зору та більш широко.

 

За деякий час після того, як я опублікувала попередню статтю про адвентистів, до мене звернувся пан Павло з м. Козелець Полтавської області: не нав’язливо, не критикуючи, а цілком спокійно і виважено він виклав низку доповнень, які варті особливої уваги. Це допомогло мені дізнатися багато нового про церкву АСД і, сподіваюся, вам теж буде корисно знати, як уникнути повторення типової помилки багатьох інших фахівців, які теж досліджували пов’язані із цим питання, але продовжують започатковану хтозна ким «традицію» рівняти всіх під одну гребінку та вважати всіх, хто має іншу віру – «сектантами».

 

Історія створення релігійної організації АСД

 

Адвентисти сьомого дня – це християнська релігійна організація, що виникла у Сполучених Штатах Америки в першій половині 19 століття, де було засновано першу адвентистську церкву. Які це були часи? Щодо соціально-економічних умов, то життя людей тієї доби складно назвати щасливим – передусім, через надмірне майнове розшарування суспільства внаслідок утискання малого бізнесу та збідніння великої кількості колишніх підприємців, загальної фінансової скрути й поширення настроїв зневіри значної частини населення у можливість змін на краще.

 

Медицина перебувала на середньовічному етапі свого розвитку. Допоки не було відкрито теорію мікробного походження захворювань, лікування здійснювалося такими засобами, як кровопускання, а до складу ліків входили наркотичні та отруйні речовини – такі, я миш’як, ртуть та інші, вживання яких ще більше ослаблювало організм. Ті, хто потрапляли до лікарень, у більшості випадків виявлялися приреченими на смерть, а через високу смертність населення тривалість життя була в рази меншою, аніж сьогодні. Нерідкими були випадки смерті жінок під час пологів або у післяпологовий період. Багато дітей не доживали до дорослого віку через відсутність засобів діагностики та знань лікарів.

 

Отже, співорганізаторкою Церкви АСД та ідейною реформаторкою руху є американка Еллен Уайт (26.11.1827 р. – 16.07.1915 р.). Зверніть увагу: за середньої тривалості життя тієї доби, що ледве сягала понад сорок років, вона прожила неймовірно довге життя – до 88 років.

 

Взагалі цікаво, що Адвентисти сьомого дня у своїй більшості є довгожителями, а частиною їхнього релігійного обов’язку є утвердження здорового способу життя, про це йтиметься далі.

 

Еллен Уайт (уроджена Гармон) походила з багатодітної та релігійної родини фермерів зі штату Мен. Вона була однією з восьми дітей, а її батьки були переконаними спадковими членами Методистської церкви (протестантська конфесія, послідовники якої пропагують методичне дотримання євангельських приписів на засадах смиренності й покори). В ті часи, як відомо, атеїстів не було.

 

Коли Уайт була ще молодою дівчиною, їй було видіння про нове розуміння здоров’я та зцілення. Саме це стало ключовою ідеєю, яку від початку заснування церкви утверджують усі Адвентисти сьомого дня, в тому числі й українці.

 

Згідно зі свідченнями самої Еллен Уайт, що викладено в її творах, протягом життя вона мала видіння (а їх було понад дві тисячі) та пророчі сни, ідеї з яких потім докладно розвивала у рукописах, розроблених пропозиціях і рекомендаціях для церкви. Під час цих видінь і одержання одкровень Уайт перебувала у непритомному стані – цей стан, якщо його описувати за допомогою сучасної термінології, мав нападоподібний перебіг і супроводжувався втратою свідомості. Після виходу із цих незвичних станів Еллен Уайт розповідала та записувала свої видіння, розмірковування, які сприймаються адвентистами як пророцтва.

 

За деякими джерелами, причиною такого стану була перенесена у дитинстві травма голови: Еллен у віці 9 років протягом трьох тижнів перебувала у комі через рясну кровотечу. На той час ще не було тих засобів діагностики, котрі використовуються зараз, та їй просто пощастило вижити, хоча у майбутньому напади супроводжували Еллен протягом усього подальшого життя. А деякі опоненти адвентизму – передусім, представники православної та навіть католицької віри, зважаючи на цей факт, зі своїх позицій починають вести розмову про «одержимість» і називають пророцтва Уайт як такі, що «продиктовані бісами».

 

Становлення руху нерозривно пов’язано з іменем богослова Вільяма Міллера  (15.02.1782 р. – 20.12.1849 р.).

 

1831-го р. в одній з американських газет, яка виходила у штаті Нью-Йорк, з’явилася публікація, що стала неабиякою сенсацією в усіх Сполучених Штатах Америки. У газеті містилося повідомлення про фермера з Нижнього Гемптону на ім’я Вільям Міллер, котрий виступив на зборах баптистської громади з публічною проповіддю, в якій указав дату другого пришестя Христа.

 

Засновуючись на біблійних текстах, шляхом складних підрахунків цей чоловік дійшов висновку про те, що 22 жовтня 1844 р. Христос спуститься до людей для того, аби очистити землю від нечестивців і встановити на ній своє тисячорічне царство, в якому блаженство та щастя дістануть лише ті, хто мали непохитну віру в Спасителя та виконували всі його заповіді. Міллер проводив зустрічі та читав проповіді у різних містах США, та на одній з таких зустрічей була присутня Еллен Уайт, яка потім стала послідовницею цього вчення. За це Еллен та її родину згодом було виключено з Методистської церкви.

 

Міллерові повірило чимало людей. Тисячі американців з нетерпінням чекали на настання призначеного дня. Багато хто кидали роботу, зачиняли майстерні, крамниці, продавали своє майно.

 

У призначений день величезна група людей, – їх нараховувалося кілька тисяч, вийшли на лани зустрічати Спасителя. Багато хто з цієї нагоди вбралися у білий одяг і несли у руках квіти. Напружено й пильно вдивлялися вони у небесну далечінь, і так минуло багато часу – сонце сіло, підкралися сутінки. Ті, хто не дочекалися, стали розчаровано розходитися по домівках.

 

Однак релігійній організації, що її започаткував Вільям Міллер, навіть попри невиправдані очікування нового пришестя, не судилося піти у небуття. Досвід, який винесли учасники події, котру також називають «великим розчаруванням», приніс їм розуміння того, що вони є одне в одного, вони разом і спільно здатні змінювати цей світ на краще, аби зберегти його цілісним і прекрасним для Бога та прийдешніх поколінь.

 

Прихильників учіння про скоре друге пришестя стали називати адвентистами (від лат. adventus – пришестя; дослівно: «біля порогу»).

 

Парадоксально, але для Церкви АСД характерним є органічне поєднання глибокої консервативності (відданість традиціям і вченню Вільяма Міллера та Еллен Уайт) із прогресивністю поглядів (активна участь у розвитку науки, передових технологій та інновацій).

 

Санітарна реформа

 

Однією з ідей Еллен Уайт було багатопланове бачення питання реформування системи охорони здоров’я. Можна називати це видінням, одкровенням, але сама ідея для того часу була дуже прогресивною. Передусім, у своїх розповідях і творах вона обґрунтовувала цілісний підхід до оздоровлення людини та довголіття: здорове тіло (фізичне здоров’я) – здоровий розум (психічне здоров’я) – здоровий дух (духовність, культура і моральність).

 

Спосіб життя адвентистів суттєво відрізняється від багатьох інших соціальних груп: регулярні заняття спортом, щоденні обов’язкові піші прогулянки по кілька кілометрів, фізична активність і активний відпочинок, повна відмова від шкідливих звичок (передусім, від паління та вживання алкоголю й наркотиків), а ще виховання в собі високого самоконтролю задля протидії стресам.

 

Адвентисти сьомого дня утверджують необхідність дотримання правильного і збалансованого раціону харчування, основою якого є продукти, багаті вітамінами та іншими корисними елементами, – от секрет їхнього здоров’я та довголіття. Ці люди також переконані, що збереження фізичного здоров’я до пенсійного віку особливо важливе, адже на заслуженому відпочинку життя має стати ще цікавішим і якіснішим. І результати багаторічних наукових досліджень, проведених медиками в різних країнах, довели, що саме адвентисти, порівняно з іншими релігійними та соціальними групами, відрізняються міцним здоров’ям і, в середньому, живуть на 5 – 10 років довше.

 

 

У 1840-х рр. адвентисти об’єдналися у перші групи, що проводили свої богослужіння в суботу (спочатку цей рух мав назву міллеріти – за іменем його ідеолога Вільяма Міллера). 1963-го р. було створено єдину централізовану організацію з назвою Адвентисти сьомого дня (АСД).

 

Відкриття Західного центру реформи здоров’я, нових клінік і санаторіїв

 

Однак релігійна та просвітницька діяльність була не єдиною метою об’єднання – зусилля членів церкви, яку підтримували чимало прогресивних діячів того часу, було спрямовано і на поліпшення якості життя пересічних американців. Так, 1886-го р. Церквою АСД було відкрито Західний центр реформи здоров’я у м. Батл-Крик (штат Мічіган, США). Невдовзі цей заклад став широко відомим у всій країні, тому що на відміну від інших лікарень, там смертність пацієнтів була нижчою в рази, а рівень обслуговування і фаховість лікарів – найкращими.

 

Створення мережі перших санаторіїв і медичних центрів, у тому числі за межами США (першою з них стала клініка у Гвадалахарі, Мексика, яку було відкрито 1894 р., також там було створено санаторій) тісно пов’язане з іменем Джона Харві Келлога – відомого хірурга, що також був членом Церкви АСД. П’ятдесят років свого життя він присвітив лікарській практиці та роботі зі створення оздоровчих центрів для широкого кола громадян, які б хотіли не тільки отримати фахове лікування й відновити сили, але й навчитися відповідально ставитися до свого здоров’я і берегти його.

 

Ці установи належали Міжнародному медико-місіонерському і благодійному товариству Келлога. Внаслідок конфлікту між Келлогом та Уайт, який стався 1903 р. через невиконання ним настанов Церкви, з його відходом було втрачено й установи, створені його міжнародним медико-місіонерським та благодійним товариством.

 

Однак Служіння зцілення Церкви АСД не припинялося, і тепер відомими в усьому світі є Adventist Health International (AHІ – Адвентистський міжнародний центр здоров’я) – неприбуткова корпорація, що орієнтована на оновлення та управління місіонерськими лікарнями, включаючи управління, консультації та технічну допомогу для мережі пов’язаних адвентистських лікарень сьомого дня по всій Африці, Азії та Америці, а також Університет здоров’я Лома-Лінда.

 

В Україні Церква АСД набула офіційного статусу та була зареєстрована від 1991 р. Сьогодні на території країни нараховується 828 громад адвентистів (за відомостями із сайту Української уніонної конференції).

 

 

Для порівняння: як розповідають читачі із США, у Силіконовій долині, де чи не найвища концентрація інтелектуальної еліти цього світу, церков адвентистів теж багато:

 

– На невеличке місто, де 50 тисяч мешканців, у нас 5 церков, – це високі просторі будівлі, що здатні вмістити величезну кількість учасників, в пішому ході від офісу Гугла їх аж три.

 

На думку деяких читачів, Адвентисти сьомого дня залучили до «релігійної паски» чимало освічених, прагматичних і розумних людей. Але чи дійсно тут ідеться про «пастку»? Як би нам, атеїстам, не хотілося, але релігійні організації були, є, і будуть існувати. Це обумовлено, передусім, соціальною природою людини. І важливо розуміти, в чому полягають відмінності релігійної організації, скажімо так, нормальної людини, від тоталітарної організації чи деструктивного культу.

 

Адвентисти сьомого дня гуртують освічених, прагматичних і розумних людей

 

У 1984 р. в адвентистському медичному центрі університету Лома-Лінда (штат Каліфорнія, США) лікар-кардіохірург Леонард Бейлі провів революційну операцію з трансплантації серця немовляті.

 

 

Маленька Стефані Фей народилася із синдромом гіпоплазії лівих ділянок серця (іншими словами, частина серця в неї була відсутня), тому їй було пересаджено серце бабуїна. Проведена операція, яка стала першою серед операцій подібного роду, пройшла успішно.

 

 

Ще на етапі підготовки до операції цей експеримент став предметом гострих спорів через його юридичну та етичну складові. Крім того, до штучного розпалювання резонансного скандалу підключилися радикальні «зоозахисники», які влаштували цькування доктора Бейлі та неодноразово збиралися під стінами університету на гучні мітинги, на яких звинувачували медиків у жорстокості та вимагали припинити експерименти над тваринами.

 

Доктора Бейлі традиційно називали «шкуродером», звинувачували у непрофесіоналізмі та жорстокому поводжені з тваринами лише за те, що для розроблення своєї методики він проводив досліди з міжвидової трансплантації серця, досліджуючи ці процеси на коровах, вівцях і мавпах.

 

Втім, як показало життя, за весь час свого існування та «бурхливої громадської діяльності» ані радикальні «зелені», ані агресивні зооектремісти-людиноненависники так і не змогли репрезентувати світові нічого конструктивного та дійсно прогресивного. У їхніх сповнених ненависті гаслах було продемонстровано повну зневагу до життя людей і збочені уявлення про медицину загалом.

 

 

Однак для доктора Бейлі, метою якого було врятувати дитину, їхні дикунські витівки не стали перешкодою. Він знав, що не порушує закон, і що правда на його боці. Навіть у таких складних умовах він зберігав урівноваженість і довів розпочату справу до логічного завершення.

 

Після цього напрацьована методика та набутий досвід стали підґрунтям для подальшого розвитку медичної науки та прикладних досліджень в усьому світі, адже проведення таких складних операцій дозволило врятувати тисячі життів – як дітям, так і дорослим.

 

Сьогодні започатковану доктором Бейлі практику ксенотрансплантації використовують і розвивають лікарі у різних куточках світу, а один тільки Університет здоров’я Лома Лінда проводить до 24 таких операцій на рік.

 

В адвентистських медичних центрах лікарі проводять унікальні операції за допомогою спеціально спроектованих фахівцями роботів, які використовуються для діагностики стану здоров’я та дозволяють на ранніх стадіях виявляти перші ознаки широкого спектру захворювань, а також здійснювати хірургічне втручання.

 

Це високотехнологічне обладнання, що складається з елементів мікроробототехніки, з’єднаних із засобами комп’ютерної діагностики та дистанційного керування. Скажімо, в той час поки обстежувана людина займається своїми справами – перебуває на роботі чи відпочиває, лікар дистанційно, за даними, одержаними від робота, аналізує одержані показники та оцінює стан її здоров’я, призначаючи, у необхідних випадках, лікування. Такі інноваційні методи було розроблено спільно з провідними фахівцями, що мають великий досвід роботи у сфері комп’ютерних технологій і медицини.

 

Місія Церкви АСД – донесення вістки про велику Божу любов до кожної людини

 

Стереотипні уявлення та свідоме маніпулювання громадською думкою з боку окремих представників нашого суспільства, релігійних діячів і деяких дослідників, на жаль, призвели до викривлення уявлення про адвентистів і Церкву АСД в Україні загалом.

 

Досі поширеним залишається підхід, за якого всі релігійні організації протестантської спрямованості, через суттєві відмінності в їх обрядовості й ідеології, вважаються «сектами», а єдино правильним шляхом «порятунку від сект» називають православ’я і ніщо інше. Не останню роль у цьому відіграють медіа та ЗМІ.

 

Як приклад, натрапляла я на одне показове відео з якоїсь телепередачі з релігійної тематики, в якій на запитання глядачів відповідав православний священник:

 

– Мій зять вступив до секти адвентистів! – скаржилася в ефірі згорьована глядачка, – що робити, як його врятувати?

 

На це «експерт» у студії докладно пояснював, як вирішувати цю «велику проблему» та повчальним тоном роздавав поради. При цьому ані слова не було сказано про те, в чому ж полягає «проблема», і головне – якої шкоди та кому цим було заподіяно.

 

Можна було б зрозуміти, якби той зять поповнив лави саєнтологів, «анастасійців» чи послідовників Мунтяна, або якби вступив до кремлівського проекту АллатРа, або якби почав ходити до Асауляк на заняття у ШЕП чи на «тренінги» незрозумілої тематики та став віддавати за це всі кошти чи закладати майно. Але в даному випадку очевидно, що дехто просто розігрує справжню драматургію на рівному місці та нав’язує іншим свою суб’єктивну позицію.

 

Також раджу тим, хто цікавиться суміжною проблематикою, переглянути документальний фільм «Адвентисти сьомого дня»:

 

 

Спілкування з паном Павлом особисто для мене дало змогу виявити і сформулювати низку ключових тез, які допомогли відповісти на запитання про те, чим відрізняється релігійна організація від тоталітарної або від деструктивного культу.

 

Релігійна організація чи деструктивний культ: ключові відмінності

 

Можна виділити кілька критеріїв, і з них основоположний критерій звучатиме як запитання до організації, котра позиціонує себе як релігійна або громадська: що ви, хлопці й дівчата, зробили корисного для України загалом? Що хорошого і конструктивного робите для людей? Назвіть, будь ласка – конкретно, по пунктах.

 

Відповідь на це нескладне запитання допомагає одразу відрізнити дійсно духовні організації від так званих «торговців повітрям».

 

Отже, в той час, коли одні новоявлені месії пропагують зцілення за допомогою молитов, другі – відмову від досягнень цивілізації та традиційної медицини із життям у спеціальних резерваціях – екопоселеннях, треті – «унікальні оздоровчі духовні практики», після яких адепти опиняються серед пацієнтів психдиспансерів, четверті – відверто шахрайські процедури перетворення на «кліра», п’яті – забороняють переливання крові, а там – хоч помирай (значить, така воля Єгови) і так далі, Адвентисти сьомого дня на основі передових досягнень медичної науки працюють для всього населення країни, незалежно від віросповідання.

 

Від жовтня 2014 року в Україні, у м. Києві діє Християнський адвентистський медичний центр («Angelia medical center»), у якому працюють фахові лікарі, кваліфікація яких підтверджена сертифікатами. Центр працює за трьома основними напрямами: лікування, профілактика захворювань і навчання здоров’ю – утвердження здорового способу життя.

 

 

Таким чином Адвентисти сьомого дня сприяють просуванню Служіння Зцілення Ісуса Христа.

 

 

«Angelia medical center» входить до всесвітньої системи адвентистських закладів охорони здоров’я «Adventist health internetional», а також є членом Аdventist Care Network, Europe.

 

На відміну від самопроголошених і ніде не зареєстрованих «церковних реабілітаційних центрів», що не так давно опинилися в епіцентрі резонансних подій, коли Службою безпеки України було викрито факти незаконного позбавлення волі, застосування тортурів і мордування алко- і наркозалежних людей (ще й за великі гроші), ТОВ «Християнський адвентистський медичний центр» має найголовніше – ліцензії зі спеціальностей: організація і управління охороною здоров’я, психіатрія, наркологія, терапія, стоматологія (в т.ч. ортопедична стоматологія), загальна практика – сімейна медицина тощо.

 

 

До речі, в попередніх публікаціях на сторінках нашого бюлетеня «ГОВОРИ!» (Вільне слово) неодноразово порушувалося питання реформування системи охорони здоров’я та наголошувалося на важливості такого напряму, як сімейна медицина. Один з наших постійних авторів – О.П. Корнійчук зазначає, що Україна потребує подвійного нарощування потенціалу надання медичних послуг. Для цього необхідна стратегія стабілізаційної діяльності системи охорони здоров’я. Вона має передбачати 100% охоплення громадян послугами ПМСД на засадах розвиненої сімейної медицини.

 

Далі, щодо відмінностей релігійної організації, діяльність якої здійснюється у правовому полі (а так само – громадської, адже деякі езотеричні рухи і групи маскуються під громадські), від псевдорелігійної (тоталітарної, деструктивної), слід зазначити таке.

 

1. Якщо йдеться про питання зміцнення здоров’я або позбавлення від хвороб, то шарлатанські «ноу-хау» завжди пропонують методику, щодо якої не існує протипоказань, вона нібито є універсальною для всіх і має переваги перед традиційними підходами до лікування та оздоровлення (див., наприклад, про «Відкриття століття – рак переможений!»). Нові месії, «цілителі» та «винахідники» не несуть жодної відповідальності за шкоду, що може бути заподіяно фізичному чи психічному стану їхніх послідовників від застосування «унікальних» методик оздоровлення чи «духовних практик зцілення».

 

На тлі процвітання мунтянщини, івановщини та норбєківщини, медичні центри Церкви АСД використовують сучасні, апробовані досягнення медицини, а їхні працівники несуть повну відповідальність за якісне та професійне виконання покладених на них завдань.

 

Підґрунтям для шарлатанських «методик зцілення» зазвичай є різні відсебеньки та мракобісся. Відносна легкість їх «розроблення» обумовлена тим, що вони не потребують від їхніх авторів докладання інтелектуальних зусиль – простіше кажучи, за певної долі нахабства будь-який пройдисвіт і невіглас може проголосити себе винахідником, який здатний явити дива перемоги над тими чи іншими хворобами або взагалі наділений надздібностями.

 

Основою для цивілізованих підходів до лікування й оздоровлення завжди є досягнення науки, що розроблені професіоналами, підтверджені експериментально, а результати їх застосування передбачають відповідні способи верифікації.

 

2. Активне залучення (вербування) нових послідовників, примноження кількості своїх адептів є однією з основних складових діяльності будь-якого неокульту чи езотеричної або окультної течії, що замасковано під громадський рух. Для цього однаковим для всіх них є введення в оману та застосування прийомів і способів маніпулювання свідомістю. Найчастіше має місце приховування дійсної мети й формату діяльності організації (наприклад, у мунітів), коли людину запрошують для участі у заходах, не пов’язаних напряму з релігією або езотерикою, а тільки потім, опинившись у лавах таких само обманутих, вона усвідомлює, що потрапила до тоталітарної організації.

 

У адвентистів відсутній елемент введення в оману, вони не мають потреби щось приховувати і не виявляють нав’язливості у спілкуванні з людьми.

 

Адвентисти сьомого дня не роздають журнали чи книги на вулицях, не ходять по домівках і не прагнуть заволодіти майном і нерухомістю членів Церкви. Людина, що є членом Церкви, просто перебуває там у колі однодумців і завжди має повну свободу вибору. Діяльність церков і громад адвентистів є цілком прозорою та не передбачає характерних для деструктивних культів особливих процедур і етапів посвячення (за які, зазвичай, у псевдорелігійних організаціях вимагають додаткової оплати чи виконання інших умов) або ступенів допуску до окремих питань віровчення.

 

3. Тоталітарні організації (як релігійні, так і громадські) встановлюють повний контроль над усіма сферами життя людини та суворо регламентують їх у своїх правилах. Для утримання своїх адептів і забезпечення їх керованості й покірності вони застосовують засоби інформаційно-психологічного впливу на волю, свідомість і поведінку людей – іншими словами, методи «промивки мозку», тобто зомбування, що робить людину безвольною, некритичною та покірною.

 

Застосування подібних засобів (медитації, позбавлення сну, тривала ізоляція, дихальні практики, «енергетичні» практики, всі форми гіпнозу, кодування, навіювання, використання спеціальної музики, одурманюючих речовин тощо) завдає шкоди фізичному та психічному стану людей. Наслідки такого впливу нерідко потім залишаються на все життя й можуть призвести до суїцидів або смерті внаслідок фізичного виснаження чи свідомої відмови від лікування, коли віруючі в цілющі властивості, наприклад, сечі, «зарядженої» води з-під крану, замовлянь і амулетів, «місць сили», крусейдів або «молитви за здоров’я» цілком покладаються тільки на нових «гуру» та починають вважати традиційну медицину «вбивчою» та «шкідливою».

 

Для лідерів тоталітарних організацій і деструктивних культів їхні послідовники є всього лише засобом, інструментом досягнення поставлених вузьких і примітивних цілей – особистого збагачення, жаги влади або реалізації своїх збочених амбіцій.

 

Церква АСД є релігійною організацією, що вбачає у людині не засіб, а мету. «Для людей – як для Бога», – гласить один з ключових принципів їхнього служіння. Адвентисти не тягнуть людей у середньовіччя – навпаки, зберігаючи певну консервативність у віровченні, вони впевнено крокують у ногу із часом, пропагують відкритість до нових знань, навчання, самовдосконалення та використання передових досягнень цивілізації на благо людства.

 

 

Таким чином, можна висновувати, що Церква АСД в Україні – це релігійна організація протестантської спрямованості із центром у США, що зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства та діє відкрито. Віровчення адвентистів засновано на Біблії, а культова практика не передбачає використання засобів відкритого чи прихованого маніпулювання свідомістю членів церкви або введення в оману суспільства.

 

У діяльності організації відсутні ознаки реальної або потенційної загрози національним інтересам і національній безпеці України, вона ґрунтується на засадах поваги до суверенітету України і конституційного ладу, прав і свобод людини та дотриманні закону. Результати діяльності організації в цих сферах підтверджуються конкретними результатами, є конструктивними й суспільно корисними.

 

…Можливо, часом потрібно в чомусь помилитися (а помилки трапляються неминуче, адже не помиляється лише той, хто нічого не робить), аби дізнатися правду й відкрити набагато більше.