Відомих та прийнятних методів шахрайств існує велика кількість. Їх на кілька порядків більше, аніж вказаних Остапом Бендером “понад чотириста порівняно чесних методів відбору грошей”.

 

Опис одного з таких методів, жертвою яких став не тільки АППБ “Аваль”, але і багато інших осіб та численний трудовий колектив відомого не тільки в Керчі, але і в усьому Криму Готельного та медико-відновлювального лікувального комплексу “Лазурний”, ми сьогодні пропонуємо Вашій увазі.

 

Особливо вражає те, що задля досягнення своєї злочинної мети шахраї, які стоять на дещо вищому шаблі суспільства, аніж кишенькові злодюжки та належать до категорії “білих комірців”, використали (інакше і не скажеш) судові органи, спрямувавши останніх у напрямі винесення неправосудного та оманливого рішення.

 

Шкода, але поки що шахраї, за потурання та пасивності правоохоронних органів залишаються безкарними та спокійно перебувають на волі (сподіваємось, що ненадовго, і це прикре непорозуміння буде з часом усунене і численне тюремне братство харцизяк, волоцюг та збоченців буде поповнене кількома яскравими особистостями-колегами по цеху).

 

Отже, почнемо з самого початку.

 

В Керчі з давніх-давен існувало відоме підприємство “Керчрибпром”, назва якого була відома ледь не всьому Радянському Союзу.

 

“Керчрибпром” мало на балансі та утриманні Санаторій-профілакторій “Лазурний”, в якому відновлювали свої сили не тільки працівники підприємства, але і численні гості та курортники.

 

Під час кризи 90-х років, яка ознаменувалась розвалом економіки держави, “Керчрибпром” поступово занепадав, проте “Лазурний” залишався (та залишається до цього часу) своєрідною перлиною, острівцем спокою, професіоналізму та традицій лікування.

 

“Керчрибпром” в 2001 році прийняв рішення про виділення зі свого складу ще одного підприємства – “Української рибодобувної компанії”, до статутного фонду якої було передано “Лазурний”.

 

Того ж року “Лазурний” з метою забезпечення найбільш ефективного використання основних фондів останнього, збереження робочих місць, покращення менеджменту було передано в оренду приватному підприємцю Багровій А. О., яка за короткий час, згрупувавши та об’єднавши на засадах професіоналізму трудовий колектив, забезпечила збереження найкращих традицій санаторно-лікувальної справи.

 

Було відремонтовано приміщення, придбано лікувально-діагностичну апаратуру, зроблено багато інших поступок, від яких вигравали усі, без винятку.

 

В той час, як “Лазурний” повставав та розквітав, “Керчрибпром” та “Українська рибодобувна компанія” продовжували розтягатися по шматках ділками усіх мастей.

 

Коли керівники останніх зрозуміли, що розкрадати вже практично немає чого, було здійснено спроби здобути грошенят, для чого було використано АППБ “Аваль” та ще кілька структур.

 

Зненацька (поки що будемо вживати цей термін умовно, оскільки в житті та бізнесі “випадковостей” не буває) в 2003 році на небосхилі з’явилося ТОВ “Кодекс-97”, яке побажало отримати в АППБ “Аваль” (Дніпродзержинське відділення, яке, як ми розуміємо, було обрано не випадково) кредит на суму 1 мільйон гривень.

 

Проте, “Кодекс-97” не мав жодних можливостей забезпечити погашення кредиту, і сам кредит було отримано із загадковим та доволі розпливчастим призначенням “поповнення обігових коштів”.

 

За невідомих обставин, за виконання “Кодекс-97” зобов’язань перед АППБ “Аваль” поручилася “Українська рибодобувна компанія”, яка, не маючи копійки за душею, тим не менше, передала банку у заставу належний їй комплекс “Лазурний”. Таким чином, в разі невиконання “Кодекс-97” зобов’язань по поверненню АППБ “Аваль” кредиту, банк отримав би право прибрати до рук “Лазурний”.

 

Проте, під час укладання кредитного договору та договору застави, керівництво “Української рибодобувної компанії” умисно приховало від банку факт того, що “Лазурний” віддано в оренду і орендар також має свої законні інтереси та права щодо “Лазурного”.

 

В подальшому, після надання кредиту, АППБ “Аваль” довідався про те, що комплекс “Лазурний” вже обтяжено іншими особами і звернути стягнення на нього буде досить проблематично, а тому банк було ошукано.

 

Адже орендар “Лазурного” залишається орендарем незалежно від переходу права власності на об’єкт оренди, крім того, орендар, який здійснив численні поліпшення об’єкту оренди, збільшивши його ліквідність та вартість має право на викуп об’єкту оренди в пріоритетному порядку.

 

Так чи інакше, але Прокуратура міста Керчі порушила кримінальну справу за фактом шахрайського утаювання керівництвом “Української рибодобувної компанії” від АППБ “Аваль” факту наявності відносин оренди стосовно заставленого майна.

 

Як можна здогадуватися, директор “Української рибодобувної компанії” Олександр Заболоцький, довідавшись, що його обман викрито, накивав п’ятами, та десь переховується, очевидно використовуючи добру частку кредитних коштів спільно з керівництвом “Кодекс-97” (яке також зникло після отримання кредиту).

 

Проте, кримінальна справа триває, і все ж таки колись за вчинене прийдеться відповідати.

 

Проте, це ще далеко не все.

 

Доведені до цілковитого занепаду “Керчрибпром” та “Українська рибодобувна компанія” оголосили про власне банкрутство, обравши для цієї мети арбітражних керуючих – подружжя, з яких чоловік – Вудуд Гаррі Ігорович виявився арбітражним керуючим “Керчрибпрому”, а жінка – Шармонова Валентина Олексіївна – арбітражним керуючим “Української рибодобувної компанії”. Такий збіг обставин також не може бути випадковим, на що вказують ряд наступних цікавих моментів.

 

В тісному подружньому колі обговоривши перспективи спільного бізнесу вирішили реалізувати ще більш цікаву схему та пішовши значно далі за своїх попередників.

 

Подружжя Вудуд-Шармонова взагалі вирішили “бортонути” АППБ “Аваль”, при чому не просто, а із застосуванням судових органів.

 

До цього часу АППБ “Аваль” мав би хоча б якісь перспективи повернути кредитні кошти, наклавши стягнення на об’єкт застави – “Лазурний”. З урахуванням прав орендаря на орендоване майно “Лазурний” можна було б спробувати реалізувати за мінімальною ціною, виручивши хоча б дещицю.

 

А при “везінні”, за якого потенційним контрагентом АППБ “Аваль” виявилося б підприємство, яке полінувалося б перевірити статус “Лазурного” на предмет обтяження орендою, комплекс можна було б “впарити” за максимальною ціною (тобто, практично у той же спосіб, як і було це зроблено раніше).

 

Подружжя Вудуд-Шармонова пішли більш оригінальним шляхом.

 

“Керчрибпром” (Вудуд) подало позовну заяву проти “Української рибодобувної компанії” (Шармонова) з вимогою про повернення “Лазурного” назад, мотивуючи це тим, що на час передачі майна (2001 рік), “Керчрибпром” був боржником зі сплати податків, а тому майно останнього перебувало у податковій заставі і не могло передаватися будь-кому.

 

Господарський суд АР Крим, розглянувши справу, позов задовольнив, особливо зваживши на те, що відповідач навіть не намагався формально відстояти належне майно, визнавши позов повністю.

 

Тобто, за рішенням суду, “Лазурний” повернувся у власність “Керчрибпрому”. Відповідно, АППБ “Аваль”, який традиційно не знав про даний спір (як і орендар) взагалі втратив навіть гіпотетичну можливість звернути стягнення на заставлене майно за його формальної відсутності в “Української рибодобувної компанії”, та ще раніше втративши право на стягнення боргу з неіснуючого вже “Кодексу-97”…

 

Подружжя Вудуд-Шармонова, зрадівши “справедливому” рішенню суду розпочали (а вірніше-продовжили) злочинні дії, спрямовані на захоплення “Лазурного”.

 

Керівництво останнього, орендаря, членів їх сімей почали в темну пору доби перестрівати особи кримінальної зовнішності, починаючи під приводом “дай закурити” розмови на кшталт “Лазурний” вам не належить, ми завтра усіх вигонимо, всі суди нами куплені, краще не сперечайтесь…”, тощо.

 

Аналогічного змісту були і телефонні розмови і такими ж розмовами закінчувалися дружні але самовпевнені візити Вудуда до “Лазурного”.

 

Знову ж зробимо відступ, для необхідності пояснити просту річ: зміна права власності на об’єкт оренди не тягне розірвання відносин оренди. В цьому разі зобов’язаною особою з боку орендодавця постає новий власник майна.

 

Проте, найбільш пікантний момент залишається поки що поза лаштунками і він полягає у такому.

 

Насправді, передача майна (“Лазурного” в 2001 році від “Керчрибпрому” до “Української рибодобуної компанії”) була повністю законною. Адже на момент передачі майна “Керчрибпром” не мав ніякої податкової заборгованості а тому відносини податкової застави не існували. Більше того, керівництво “Керчрибпрому” узгоджувало право на передачу майна з податковими органами, які дали офіційну відповідь про погодження передачі майна в 2001 році.

 

Більше того, знаючи про відсутність податкової застави, спеціально створені комісії з передачі майна в складі кількох десятків чоловік в 2001 році здійснювали підписання актів про передачу майна.

 

Під час судового розгляду цю обставину просто в злочинний спосіб приховали від суду (якщо суд сам не був “у курсі справ”) та від інших учасників правовідносин. До участі у справі просто необхідно було залучити орендаря, АППБ “Аваль” (як осіб, які мають майнові претензії щодо майна) та податкову інспекцію (оскільки вирішувалося питання про податкові зобов’язання позивача). Тобто, рішення суду ґрунтувалося на брехливих домислах та умисних злочинних діях сторін, які “забули” на підставі чого передавали майно свого часу.

 

До речі, за народним прислів’ям “клин клином вибивають” дана ситуація вирішується дуже просто: якщо “Керчрибпром” та “Українська рибодобувна компанія” дійсно незаконно підписали акти передачі майна (“Лазурного”) в 2001 році, і в цей час була податкова застава, а суд у майбутньому визнав цю обставину, то тоді таких посадових осіб слід безумовно притягати до кримінальної відповідальності за те, в чому вони зізналися: за спробу ухилення від сплати податків, яка виразилася у умисній передачі майна під час дії податкової застави.

 

Адже виходить, що сторони розпорядилися чужим “податковим” майном без належних повноважень, і за це мають бути покарані.

 

До відповідальності в такому разі мають бути притягнені і працівники податкової інспекції, які … не угледіли незаконної передачі майна та своєю бездіяльністю призвели до того, що таке майно (вже майже державне) ледь не забрав АППБ “Аваль” та, за ланцюжком – посадові особи останнього (як такі, що також зазіхнули на майно, щодо якого має претензії держава).

 

Саме такі логічні наслідки “експериментування” з судочинством мали б очікувати Вудуд-Шармонову…

 

Не можна одночасно стверджувати про незаконну передачу майна та не нести за це відповідальності. Не вийде одночасно, як то кажуть російською мовою “… и рыбку съесть и … на трамвае покататься…».

 

Наразі незаконне та недостовірне рішення суду оскаржено орендарем до суду вищої інстанції та очікується його негайне і безумовне скасування, як неправосудного та безглуздого…

 

Як вже зазначалося – скасування рішення – єдиний шлях для залишення “солодкої пари” Вудуд-Шармонова та їх приспішників на волі, проте, в даному разі слід буде відповідати за введення в оману суд та підробку доказів судового процесу і за злочинні узгоджені дії. Якщо, звісно, до цього часу зазначені вище особи, користуючись неквапливість прокуратури та міліції не пішли (вірніше – не побігли) шляхом “старого” керівництва “Української рибодобувної компанії” в невідомому напрямі.

 

Час покаже, хто був правий і який шлях оберуть фігуранти зазначеної схеми а також – наскільки буде ефективною реакція держави на вияв шахрайства.

 

Ми всі пам’ятаємо відомі скандали з банкрутством “Інтерконтинетбанку”, “Олбанку”, “Банку “Україна”, “Градобанку” та інших фінансових установ. Фактично, банкрутство розпочиналося однаково: з численних безповоротних кредитів (де отримувачі кредитів зникали без вісти).

 

Згадаймо, що внаслідок таких банкрутство страждали численні вкладники – фізичні особи (серед яких більшість – соціально незахищені верстви населення), та зрештою держава (змушена брати на себе погашення частки боргів) та суспільство, в якому занепадала повага та довіра до банківських установ, що призводило до зниження рівня ділової активності.

 

Внаслідок залучення судів до вирішення брудних справ – страждає авторитет держави Україна та її правоохоронних органів, які дозволяють себе водити за ніс та відкрито знущатися.

 

Вважаємо, що описані дії мають бути предметом ретельного розгляду всіма правоохоронними та компетентними органами України з жорстким реагуванням щодо спритників, ласих до чужого майна та різного роду шахраїв, які, прикриваючись ліцензіями арбітражних керуючих творять чорний “сімейний” бізнес.

 

Ми будемо відслідковувати ситуацію та зарані застерігаємо правоохоронні органи від спроб прикривання злодіїв.

.

Олексій Святогор,

Георгій Смілюкєвич,

Спеціально для “ГОВОРИ!”

 

 

Читайте также:

Неувязочка: «мертвые души» «РайффайзенБанкАваль»

„РайффайзенБанкАваль” на линии атаки «мертвых душ»?

Восточно-Европейский банк: эксплуатацию детей возьми за правило!

Новая услуга БМ Банка – вежливое ограбление

Стоит ли жалеть банки, или как увеличить депозит вдвое

«Нест-покровский посад» и «БМ банк»: есть ли разница?

Гарри Вудуд – рейдер-неудачник № 1 в АР Крым?..