У провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа №640/27933/20 за позовом фізичної особи (інтереси якої я представляю як адвокат) до Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

 

---

 

Третіми особами у справі є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) і член НКРЕКП Бабій Ольга Андріївна.

 

 

У своїх поясненнях Треті особи твердять про те, що не існує порушення права з боку Кабінету Міністрів України, яке б потребувало судового захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії. Вони вважають, що викладені у позовній заяві обґрунтування та докази є надуманими. На їхню думку, позивач начебто суб’єктивно трактує положення чинного законодавства. Та, відповідно, у відповідача начебто відсутні будь-які підстави для прийняття рішення про припинення повноважень члена Регулятора.

 

Не погоджучись із такими твердженнями, ми вважаємо, що вони що суперечать нормам чинного законодавства та фактичним обставинам. Розберемо цю ситуацію більш детально, оскільки вона може становити практичний інтерес для колег, які працюють з подібними адміністративними спорами.

 

Право на оскарження рішень органів державної влади

 

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Кожен може просити суд про захист порушених прав шляхом визнання протиправним і нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень. Відповідно до положень ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

 

Відповідно до офіційного тлумачення ч. 2 статті 55 Конституції України, які наведено в Рішеннях Конституційного Суду №6-зп від 25.11.1997 р. та №19-рп/2011 від 14.12.2011 р., зазначену норму необхідно розуміти так, що кожен має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважає, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або утискають його права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

 

Конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному.

 

Державні органи – суб’єкти владних повноважень

 

Виходячи з вимог ст. 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі – Закон про НКРЕКП) органом, який здійснює регулювання у вказаній площині є однойменна установа, в згаданому законі поіменована як Регулятор (НКРЕКП).

 

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону про НКРЕКП, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є постійно діючим центральним органом виконавчої влади. Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.

 

Також згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1. Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

 

Таким чином, і Регулятор (НКРЕКП), і Кабінет Міністрів України є суб’єктами владних повноважень. Право на оскарження їх дій або бездіяльності прямо передбачено КАС України та Конституцією України.

 

НКРЕКП формує цінову і тарифну політику

 

Аналіз позиції Третіх осіб стосовно ролі НКРЕКП у формуванні та затвердженні тарифів, які зводяться до простого «погодження» заяви ліцензіата шляхом прийняття відповідної постанови теж становить практичний інтерес для вирішення подібних адміністративних спорів, тому на цьому слід зупинитися окремо.

 

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 2 профільного закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП здійснює державне регулювання шляхом формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

 

Статтею 5 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» визначено, що об’єктами правового регулювання у сфері питної води та питного водопостачання є суспільні відносини з питань формування тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Тобто НКРЕКП має саме «регулювати», а не просто погоджуватись із заявами ліцензіатів.

 

Якщо додержуватися логіки Третіх осіб, то будь-який ліцензіат може подати заяву про встановлення тарифів у будь-якому розмірі, а НКРЕКП лише ухвалить постанову про такі тарифи. Але Треті особи самі знають, що це не так. Адже НКРЕКП також встановлює методики, за якими формуються відповідні тарифи та здійснює контроль за їх додержанням.

 

Членство Ольги Бабій у політичній партії «Об’єднання «Самопоміч»

 

Аргументи Третіх осіб стосовно того, що Бабій Ольга Андріївна до призначення на посаду члена Регулятора не входила до складу керівних органів політичної партії не тільки не спростовують наші доводи, але й підтверджують наведені у позовній заяві факти.

 

Так, Треті особи у своїх поясненнях посилаються на п. 3.2 статуту Політичної партії «Об’єднання «Самопоміч», відповідно до норм якого до «центральних органів Партії належать: З’їзд Партії, Політична Рада Партії, Виконавчий комітет Партії, Контрольна комісія Партії, Провід Партії».

 

Далі Треті особи перелічують п. 3.3, п. 3.5, п. 6.10 статуту політичної партії та висновують:

 

«…Ольга Бабій, до призначення на посаду члена Регулятора не входила до складу керівних органів партійних організацій вищого рівня та/чи центральних керівних органів Партії…» та відповідно до твердження «…застосування положень пункту 2 частини другої статті 7 Закону про НКРЕКП, стосовно обмеження перебування у складі керівних органів політичної партії або перебування  у трудових чи інших договірних відносинах з політичною партією до Бабій Ольги Андріївни також неможливе…».

 

Повноваження керівника місцевої організації партії

 

У своїх міркуваннях Треті особи чомусь уникають згадування п. 6.20, п. 6.35, п. 6.36 статуту Політичної партії «Об’єднання «Самопоміч». А в них саме визначено порядок обрання та повноваження Голови місцевої організації Партії.

 

Відповідно до п. 6. 36 згаданого статуту Голова місцевої організації Партії:

 

• здійснює керівництво діяльністю місцевої організації,
• забезпечує виконання рішень Зборів (Конференції) та Виконавчого комітету місцевої організації Партії,
• очолює Виконавчий комітет місцевої організація Партії, головує на її засіданнях,
• розробляє план роботи місцевої організації Партії,
• представляє місцеву організацію Партії у відносинах з іншими керівними органами Партії, органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями,
• призначає на посади керуючого справами Виконавчого комітету місцевої організації Партії за погодженням з Головою Виконавчого комітету Партії, та інших працівників апарату місцевої організації Партії,
• може делегувати частину своїх повноважень керуючому справами Виконавчого комітету місцевої організації Партії,
• розпоряджається майном та коштами організації у межах повноважень, наданих йому місцевою організацією Партії та у відповідності до вимог статуту Партії,
• здійснює інші повноваження відповідно до статуту Партії.

 

Отже, якщо проаналізувати склад повноважень Голови місцевої організації Партії, то одразу стає очевидним, що особа, яка займає відповідну посаду має широке коло організаційних і розпорядчих прав та обов’язків, які сукупно формують керівні повноваження.

 

Коли член НКРЕКП припинила свої повноваження в політичній партії?

 

Крім того, відповідно до п. 3.1 статуту Політичної партії «Об’єднання «Самопоміч» визначено: «Структуру Партії утворюють її центральні органи, обласні та місцеві організації, первинні осередки Партії». Тобто Голова місцевої організації Партії є одним з керівників (чисельних керівників) політичної партії як такої.

 

Своєю чергою, Треті особи у своїх поясненнях намагаються звести тлумачення норми пункту 2 частини другої статті 7 Закону про НКРЕКП лише до того, що вона розповсюджується лише на керівників центральних органів політичних партій. Проте це не так, у чому можна переконатись, просто дослівно читаючи згадану норму:

 

«Не може бути призначена на посаду члена Регулятора особа, яка: не менш як три місяці протягом одного року до дня подання заявки на відкритий конкурс входила до складу керівних органів політичної партії або перебувала у трудових чи інших договірних відносинах з політичною партією».

 

Тобто у п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону про НКРЕКП не міститься вузького тлумачення щодо входження виключно до центральних органів політичної партії (як то намагаються представити Треті особи), а навпаки наведено широке коло керівників політичних партій.

 

Згідно відповіді НКРЕКП від 07.09.2020 р., наданої Приватній науковій установі «Центр економіко-правових досліджень», Бабій Ольга Андріївна достроково припинила повноваження Голови Білоцерківської міської Політичної партії «Об’єднання «Самопоміч» відповідно до розпорядження Політичної партії «Об’єднання «Самопоміч» від 05 жовтня 2019 р. У попередніх публікаціях ми наводили посилання на джерела, з яких вбачається, що Бабій Ольга Андріївна довгий час була керівником місцевої організації політичної партії та активним учасником політичних і внутрішньопартійних процесів.

 

Також самі Треті особи у своїх поясненнях прямо наводять факт входження Бабій О.А. до складу керівних органів безпосередньо перед призначенням на посаду члену Регулятора.

 

Таким чином, враховуючи вищенаведене, факти та докази щодо входження Бабій Ольги Андріївни до складу керівних органів політичної партії є об’єктивною інформацією.

 

Посилання на «Прикінцеві та перехідні положення»

 

Незрозумілим залишається те, навіщо у своїх поясненнях Треті особи посилаються на п. 3 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України про НКРЕКП. Даним Законом, яким, за твердженням Третіх осіб, «не встановлено жодного обов’язку щодо звільнення Кабінетом Міністрів України Бабій Ольги Андріївни з посади члена НКРЕКП». Позивач у своїй позовній заяві чітко наводить законні підстави для вчинення Відповідачем певних дій (які вони не вчинили, що і стало підставою для подання позовної заяви). Та серед них відсутнє посилання на вищезгадані норми «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України про НКРЕКП.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 7 ст. 8 Закону про НКРЕКП, повноваження члена Регулятора припиняються достроково за рішенням Кабінету Міністрів України у разі невідповідності вимогам ч. 2 ст. 7 цього Закону. Повноваження члена Регулятора припиняються з дня видання Кабінетом Міністрів України розпорядження про його звільнення.

 

Враховуючи вищенаведене, ми все ще наголошуємо на тому, що Кабінет Міністрів України не міг не знати про наявне порушення Закону про НКРЕКП щодо перебування на посаді члена Регулятора особи, яка входила до складу керівних органів політичної партії або перебувала у трудових чи інших договірних відносинах з політичною партією. А отже, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, Кабінет Міністрів повинен був вчинити активні дії щодо припинення повноважень Бабій Ольги Андріївни на підставі ч. 7 ст. 8 Закону про НКРЕКП. Проте Кабінет Міністрів України проявив бездіяльність і не здійснив цього.

 

Розгляд справи триває, тому про прийняті судом рішення ми неодмінно сповістимо читачів у наступних публікаціях.