Не для кого не є секретом, що проти Україні вже багато років поспіль ведеться жорстка інформаційна війна. Ми можемо до коликів реготати над розіп’ятими снігурами в трусиках та російськомовними ридаючими коровами, згвалтованими монтажною піною, але знаходяться й ті, хто реально вірить у всю цю маячню.

Навіщо ворогові створювати такі маразматичні історії? Все просто. Як засвідчили результати числених психологічних досліджень, що проводилися після Другої Світово війни в США, нормальній людині психологічно дуже важко вбити іншу людину – за результатами опитувань стріляли по ворогові лише до 20% американських військових. Тут на допомогу приходить пропаганда та створення образу ворога – людину треба «розлюднити», переконати інших, що це зовсім не людина, а якийсь виродок, хворий, кровожерний збоченець, в якому й не залишилося нічого від людини, а єдине, на що ця тварюка здатна – це завдавання страждань іншим. Тому і вбивство такої істоти вже не буде сприйматися як щось аморальне: навпаки, це буде навіть геройством – позбавити світ віт такої потвори.

Це все нібито нікому не потрібно роз’яснювати. Але ж на четвертому році війни українці не перестають дивувати своєю всеядністю до сумнівного роду інфоприводів, поширюючи фейкові новини зі швидкістю світла. Ось вам свіженький приклад з мого рідного Миколаєва.

Тільки сліпий не бачив у Фейсбуці та в інших соціальних мережах закликів вийти на всеукраїнський протест проти жорстокого вбивства понад ста собак у Миколаєві. Нібито на миколаєвському комунальному підприємстві, яке було створено для регуляції чисельності безпритульних тварин живцем було спалено від ста до півторисотні собак (тут фейкомети не дійшли згоди, тому данні різні). Історія набула такого розголосу, що мені навіть у данській групі на очі потрапила об’ява, що закликала українців вийти з пікетом проти власного посольства в Копенгагені. Зоозахистники з усієї країні їдуть до Миколаєва, щоб допомогти місцевим однодумцям натиснути на мера, щоб той прибрав з посоди директора згаданого підприємтсва, а петиції щодо інциденту створюються навіть поза межами України.

Що ж відбулося насправді? Ситуація до банальності проста. Вищезгадане миколаївське підприємство роками керувалося близьким оточенням місцевої депутатки, яке трівіально пиляло бюджетні гроші на стерилізації безпритульних собак.

В результаті такої роботи підприємства кількість собак у місті досягла 7 тис., мешканці щодня зазнають нападів здичавілих псів, навіть були смертельні випадки, включаючи чотирьох рідкісних альпак, яких собаки загризли, прокравшись вночі до зоопарку. Після того, як колишню директорку звільнили з посади та новий керівник призначив аудит підприємства, виявилося, що там протягом років списувалися величезні суми на незрозумілі потреби. От тоді й почалося цькування проти нового керівника КП. То й планова евтаназія із застосуванням седативних препаратів 70 хворих або агресивних собак, що місяцями утримувалися попереднім керівництвом на КП, швидко перетворилося на спалювання живцем чи то 100, чи то 150 «здорових, соціалізованих, а головне майже прилаштованих у родини собак».

Інтерв’ю з новим директором КП за посиланням. 

Здавалося б, звичайні розборки між новою владою та старими «схемщиками» – подібних новин ціла купа. Але в цьому випадку вдалося зачепити плодотворну тему – собачок. Навіть розп’ятий хлопчик у трусиках не викливав стільки співчуття в довірливої частини українців, як цей «жахливий випадок», якого насправді й не було.

…І спортсменка-рекордсменка Анна Куркуріна, яка розчарувала своїх українських прихильників поїздками до окупованого Криму та іншими мантрами на тему «спорт поза політикою»; і представники місцевого волонтерського притулку для тварин «Шарон», на сторінці яких ви миттєво опинитеся в бані, якщо запитаєте, чому вони збирають кошти для тварин на власні приватні раханки, особливо на систему «Яндекс-гроші», яка заблокована в Україні, тож зняти з неї перекази в Миколаєві неможливо, й тому подібні персоналії.

Таких відомих персоналій, які теж підключилися до експлуатації теми, як пани Ляшко та Шарій, думаю, нікому представляти не треба. Навіть росіяни не можуть пройти повз – і петиції вони створюють, й до пікетів за кордонов закликають.

Інформаційна хвиля зростає, наче сніжний ком – завдяки корисним ідіотам, які не переймаються перевіркою інформації, фейк поширюється на всю країну та навіть за її межі, обростаючи все новими та новими душероздираючими фотографіями (щоправда, переважно з Афганістану та Сирії – але кого це хвилює) та фантастичними деталями.

Моя улюблена – це конвой правосеків по периметру миколаївського КП, який не пропускає сердобольних містян рятувати приречених собачок від жорстокої смерті.

Та вся ця вакханалія безумної, навіженої брехні очікувано набуває підтексту «живодери-фашисти-хунта». Весь Миколаїв зображений як збіговисько садистів-вирожденців, які отримують задоволення від вбивства беззахисних тварин.

Комусь тут треба розказувати про мрії запоребриків прорубати сухопутний коридор з Лугандону до Криму через території Миколаївської, Одеської та Херсонської областей? Комусь треба доводити, що будь-які масові акції протесту можна використати для розхитування місцевої влади в регіонах? До речі заклики до усунення діючого миколаївського мера від свідків секти «ста спалених живцем собак» вже лунають. Та й якщо щось, то й на допомогу ніхто не прийде, бо «миколіївці ж – усі поголовно садисти й живодери» – туди їм й дорога.

Люди! Друзі! Любі мої!!! Перевіряйте інформацію перед тим, як розшарити будь-яку новину. Особливо, коли йдеться про якийсь протест чи інше масові зібрання. Вмикайте здоровий глузд – чим неймовірніша новина, чим нечуваніша описана жорстокість, тим більше ризик, що це брехня. Не лініться перевірити джерело фотографій – ті ж новини про «миколаївських живодерів» часто супроводжуються знімками з китайського фестивалю собачого м’яса та тому подібне. Погугліть тему, яка вас схвилювала – буває, що деякі ЗМІ перебільшують або перекручують зміст новини, жадаючи більших рейтингів. Питайте знайомих з того регіону, про який йдеться в повідомленнях – можливо, місцеві розкриють перед вами зовсім іншу картину. Не ведіться на провокації, не дайти використати себе у інформаційній війні проти вас самих.