Про книгу Анастасії Нових «Птахи і камінь. Споконвічний Шамбали»

Поділитися:

Продовжуючи тему ознайомлення зі змістом книг Анастасії Нових, розберемо сьогодні ще одне видання – «Птахи і камінь. Споконвічний Шамбали».

 


 

Слід зауважити, що серед інших творів Анастасії Нових – як «Перехрестя», так і «Птахи і камінь» є, скоріш, другорядними. А фундаментальним культовим твором, який посідає чільне місце, є книга «АллатРа».

 

Видання «Птахи і камінь» являє собою збірку творів літературної прози, що складається з трьох оповідань («Чергування», «Все так просто», «Птахи і камінь»), нарису з назвою «Феномен добра» (автором зазначена Надія Свєтлова), уривків з роману Анастасії Нових «Сенсей. Споконвічний Шамбали» та додатку з назвою «Афоризми Сенсея» (на 3 сторінках).

 

Про книгу Анастасії Нових «Птахи і камінь. Споконвічний Шамбали»

 

Оповідання «Чергування»

 

В оповіданні «Чергування» йдеться про день із життя співробітника міліції, котрий отримує повідомлення про скоєння злочину та здійснює виїзд на місце події. Там йому доводиться затримувати озброєних злочинців, і у момент небезпеки він бачить містичне явище – перед ним з’являється образ, «прозорий сяючий силует», у якому стали проступати чіткі риси обличчя й погляду (с. 42). Те, кому належить даний образ, автор залишає домислити читачам, але натякає на те, що це був Сенсей (чи Рігден Джапо на ім’я Ігор Михайлович), який з’явився перед співробітником міліції.

 

Далі оповідання переходить у формат розмірковувань про духовність, контакт із Космосом, релігію та місце людини у світі. Таким чином, детективний сюжет слугує лише зовнішнім прикриттям для поширення доктрини окультного віровчення.

 

Після появи містичного «обличчя із пронизливим сяючим оглядом» герой оповідання з легкістю затримує групу злочинців і знешкоджує їх. Сам він починає бачити «якимось незвичним способом» (с. 45) і відкриває для себе недосяжну раніше картину світу. Одночасно, після появи «чудового образу» співробітник міліції миттєво зцілюється від хронічного захворювання – цирозу печінки (с. 62 – 63). За день після появи містичного образу він отримує пропозицію щодо нової роботи з високою заробітною платою (с. 72 – 74). На цьому оповідання, власне, й завершується.

 

Нарис «Все так просто»

 

У розповіді «Все так просто» на початку наведена цитата, що насправді належить вигаданому персонажу Рігдену Джапо:

 

«В простоте проявляется Он.

Простоту усложняя, мы теряем Его.

А все так просто!» (с. 76).

 

Головною дієвою особою є чоловік похилого віку, колишній фронтовик Тімонников, який вийшов на берег річки порибалити та, сидячи біля води, згадує своє життя. А саме, він пригадав один випадок, коли під час обстрілу йому разом з товаришем вдалося дивом залишитися живими. Тоді в окоп спустився військовий, котрого ніхто тут раніше не бачив, і заявив, що Тімоннікова та ще одного солдата викликають до командира. Як тільки вони вийшли та опинилися на безпечній відстані від свого окопу, туди влучив снаряд.

 

Одночасно «військовий», який вивів їх звідти, зник. З опису його зовнішності, що відтворює риси обличчя і погляд, простежується нав’язування читачеві думки про те, що цим містичним «рятівником» міг бути вже відомий вам Сенсей, який з’явився в образі Рігдена Джапо на місці ведення активних бойових дій з метою врятувати радянських солдатів.

 

Від спогадів сюжет повертається у сучасність, коли врятований Тімонников уже став стареньким і розмірковує про природу того містичного явища. Тут на березі річки з’являється ще один рибалка, в якому колишній фронтовик впізнає свого рятівника.

 

Тепер він перевтілився і прийняв інший образ «парубка років тридцяти» (с. 98), але його риси обличчя, голос і зовнішність залишилися такими ж само – це Ігор Михайлович (він же – самопроголошений Агапіт Печерський і одночасно Рігден Джапо). Тімонников розповідає про свою нереалізовану мрію – вловити байкальського омуля.

 

Парубок розповідає старенькому притчу на окультну тематику (с. 106 – 109), після чого зникає. Після його несподіваного зникнення у старенького здійснюються його давня мрія – він вловив у річці байкальського омуля (с. 109 – 110). І головний герой доходить висновку, що цьому сприяло перевтілення містичного Рігдена Джапо.

 

Оповідання «Птахи і камінь»

 

В оповіданні «Птахи і камінь» чільне місце займають ідеї реінкарнації (перевтілення душі після смерті, с. 120 – 125), які поєднано з темою інших релігій, викладом окультних віровчень і ролі Бога в житті людства. Головним героєм знову є Сенсей. Пригодницька складова у сюжеті обмежується лише описом окремих подій, що відбувалися у спортивній секції, котру веде Сенсей, а решта змісту являє собою проповіді «наставника».

 

Автор описує неординарний світогляд Сенсея (131), його надлюдські здібності та «глибоку ерудицію», що притягують до нього нових учнів. На с. 146 – 147 наведено епізод, у якому Ігор Михайович (Сенсей) навчає своїх підопічних духовній практиці «Квітка лотосу» та стимуляції центру «какодемона» для відкриття «третього ока». При цьому він під виглядом відомостей з медичної науки викладає спотворені власні ідеї про окультну природу властивостей людського організму (с. 150 – 158).

 

Від навчання духовним практикам, зміст яких запозичений з буддизму та інших східних релігійних віровчень, Сенсей переходить до настанов щодо «правильного», на його думку, читання християнських молитов, розмірковує про Бога і православ’я, та на цьому підґрунті провадить тезу про необхідність повного відключення свідомості, котра є «тваринною засадою» і шкодить духу (с. 159 – 168).

 

Довільне тлумачення історії та пророцтва щодо України

 

Далі сюжет точиться лише навколо діалогів, у яких персонажі обговорюють окультні теми та викладають спотворене тлумачення історії Давнього Світу, наводячи неіснуючі «артефакти».

 

Від розмов на теми історії дієві особи оповідання переходять до обговорення пророцтв, які стосуються України, інших держав пострадянського простору та які нібито мають здійснитися незабаром:

 

«—    А ты подними историю. Даже последний русский царь Николай II короновался под печатью Шамбалы. И это считалось величайшей честью…

 

—      Да, бедная Россия, — с сожалением сказал Володя, подумав о чём­-то своём. — Теперь вряд ли она возродится в такую Мощную державу. Надо же, как нам по морде съездили! Весь славянский народ одним подлым ударом нокаутировали.

 

—      Ничего, Володя. Нокаутировали плоть, но отнюдь не Дух. Поверь мне, Россия ещё возродится и произойдёт объединение славян, которое назовут великим. Ибо сказано, «когда над главою России взойдёт солнце во второй раз, славянский дух наберёт силу и воссияет в чистоте своей и единстве среди народов». И я думаю, вскоре ты лично будешь лицезреть, как на Российский престол взойдёт… Некто, набравший силу. И весь мир увидит, как он будет присягать славянскому народу под печатью Шамбалы.

 

—      Дай­-то Бог, — ответил Володя.

 

—      Бог­-то даёт. И не только даёт, но и воздаёт, — задумчиво проговорил Сэнсэй. — Кстати, это событие свершится за два месяца и восемь дней до знамения времён, предсказанного ещё древними.

 

—      Знамения времён? — с любопытством спросил Макс. — А что это за знамение?

 

—      Падение на Египет огненных птиц, которое произойдёт за восемь лет пять месяцев и шесть дней до обновления света…» (с. 190 – 191).

 

Твердження про майбутнє «об’єднання слов’ян», наведене на с. 190 свідчить про намагання автора у завуальованій формі застосувати пропагандистський прийом для переконання читачів у тому, що зміна територіальної цілісності України нібито «продиктована вищими силами», і що нібито про це існує «давнє пророцтво».

 

Путін у нарисі «Феномен добра» 

 

У нарисі «Феномен добра» на с. 251 – 260 наведено загальний огляд книг Анастасії Нових і відгуки читачів. При цьому на с. 258 в одному з таких «відгуків» прямо зазначено про зв’язок змісту даних книг з особою президента держави-агресора – РФ Путіним В.В., образ якого подано у позитивному контексті:

 

«…О книгах Анастасии Новых узнал случайно. Был на рыбалке. И в тему разговора приятель пересказал события из «Перекрестья». Меня эта информация заинтересовала. На рынке приобрёл книги, какие были на тот момент из серии «Исконный Шамбалы». И, как говорится, прочитал залпом. «Перекрестье» было ближе мне по духу. Но остальное, честно говоря, сначала не понял. Прошло какое-то время. Странно было то, что некоторые фразы этих книг спонтанно всплывали в памяти в тему телепередач, в разговорах, в размышлениях. «Второе дыхание» на эти книги открылось после того, как в Интернете случайно попал на страницу инаугурации Владимира Путина. Когда я собственными глазами увидел, под каким знаком он стоял, меня точно током прошибло. Ведь про эти события и древний знак упоминалось в книгах Анастасии Новых. Я вновь перечитал книгу Анастасии Новых, но уже под другим углом зрения. Проанализировал. И был поражён своим открытием…».

 

На с. 261 – 243 містяться обрані уривки з частин І – IV книжкової серії «Сенсей. Споконвічний Шамбали».

 

В кінці книги, на с. 344 – 346 наведено афоризми Сенсея, які за своїм змістом є настановами, що мають окультний характер.

 

Щодо художньої цінності вищенаведених творів, то як така вона там просто відсутня. Кожен, хто робив спробу прочитати хоча б один з творів неіснуючої Анастасії Нових, міг переконатися в цьому особисто. Це й не дивно, бо всі книги писалися швидкими темпами «бригадним методом» групою авторів: молодих дівчат і хлопців відправляли по бібліотеках виписувати з різних джерел фрагменти легенд і пророцтв, а потім це все узагальнювалося у вигляді доволі примітивних історій і видавалося за висловлювання Сенсея.

 

Далі буде.