Вячеслав Непран
Latest posts by Вячеслав Непран (see all)
У місті Ужгороді розташований просто неба Закарпатський музей народної архітектури та побуту.
Ужгород славиться своїми унікальними пам’ятками архітектури, які варто побачити. Після Ужгородського замку ще одним з таких місць, яке відкриває цікаві сторінки історії, є Закарпатський музей народної архітектури та побуту.
Велика територія музею складається з архітектурних пам’яток старовинного закарпатського села.
Тут зібрано багато зразків найдавніших і найбільш розповсюджених видів народного ужиткового мистецтва.
Це чудове місце для захоплюючих прогулянок, адже музей займає площу 5,5 га.
Музей почали створювати в 1965 році, й роботи з наповнення експозицій тривали доволі довго.
Його було відкрито для відвідувачів у червні 1970 року.
Планування експозиції музею цікаве тим, що воно повторює географічну мапу Закарпаття.
Тому всі гості музею можуть обійти цілий край за кілька годин, познайомившись з історією таких етнографічних груп, як долиняни, лемки, бойки та гуцули. Так, прямуючи із заходу на схід, ми переносимося на багато століть тому й бачимо житло й садиби українців низовинних районів.
Долиняни у стародавні часи жили у верхів’ї та середній течії річки Сян. Частина цієї території, до якої також входить і Львівщина, раніше належала до Підкарпатського воєводства Польщі.
Далі розташовані хатини лемків, бойків і гуцулів.
Етнографічні групи українців Закарпаття
Отже, лемками (назва походить від слова «лем», яке часто вживається у розмові на Закарпатті, а означає воно «лише») називають етнографічну групу українців, які мешкають або походять з Лемківщини – місцини, що розташована на території сучасних Польщі та Словаччини.
Лемки були переселені до України з Польщі ці події стали прелюдією до депортації українців шляхом застосування акції Вісла. Дев’ятого вересня 1944 р. у Любліні було укладено умову між Польським комітетом національного визволення та урядом т. зв. УРСР про «евакуацію» відповідно, українців з Польщі та поляків з України до України і Польщі.
На практиці такий обмін населення (цей термін увійшов до загального вжитку) зводився до добровільно-примусового переселення українців і поляків, який, однак, від кінця 1945 р. в межах Польщі доходив до напруги і методів депортації.
Бойки теж мають свої самобутні традиції та відрізняються з-поміж інших етнографічних груп українців характерною бойківською говіркою. Є у них і власні традиції забудови та облаштування осель – тут, у музеї, можна просто зайти до їхніх хат і побачити на власні очі гарно прикрашені кімнати, предмети побуту і майстерно вишитого одягу.
І, безперечно, найбільш відома своєю неповторною говіркою, самобутня група українців, без якої неможна уявити Закарпаття – це гуцули. Закарпатський музей народної архітектури та побуту теж знайомить нас зі звичаями й побутом гуцульських родин. Тут можна побачити неймовірно красиві зразки гуцульського одягу – з вишивкою і плетінням, можна пройтися вулицями села, що зберігає пам’ять багатьох поколінь…
Загалом тут розміщено 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, корчма. А кількість усіх експонатів сягає вже понад 14 тисяч.
У музеї також є по одній садибі угорського та румунського населення краю. Безперечно, жодна світлина не здатна передати тієї атмосфери, в яку ми поринаємо тут – усе варто побачити на власні очі.