Олексій Святогор
Latest posts by Олексій Святогор (see all)
- Роз’яснення щодо правил користування засобами мобільного зв’язку в місцях несвободи -
- Дистанційне правосуддя: профанація процесуального закону -
- «Ледача» корупція, ще один вимір (на прикладі 79-го прикордонного загону) -
- Показові «вистави» Київського СІЗО (докази) -
- «Вєртухаї» та злочинні «авторитети» – чи є між ними різниця? -
Нововведення Міністерства юстиції України, за якими соціально-відторгнуті категорії ув’язнених підлягають «розселенню» до загальних камер можуть спричинити фатальні наслідки.
Результатом непродуманих організаційних заходів можуть бути людські жертви, масові заворушення в установах виконання покарань, порушення прав значної кількості людей.
Як адвокат я здійснюю захист прав, свобод та інтересів значної кількості засуджених і підсудних, які утримуються в установах виконання покарань. Звісно, під час спілкування я отримую від них і важливу інформацію, котру хочу донести до вас.
Так, у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України (та в інших установах виконання покарань) утримуються різні категорії ув’язнених. Вони розподіляються на відповідні категорії як за офіційними чинниками (вік, стать), так і за тяжкістю скоєних злочинів. При цьому враховується наявність статусу – наприклад, колишній співробітник правоохоронних органів. Також різниться і статус засудженого та статус ув’язненого – залежно від того, чи вступив їхній вирок у законну силу. До цього слід додати кількість судимостей, їх повторність та інші обставини, що мають суттєве значення.
Камера Київського слідчого ізолятора
«Авторитети», «мужики» та «соціально-відторгнуті»
Крім цих строго «офіційних» категорій ув’язнених виділяються і проміжні соціальні категорії. Незалежно від того, чи сприймаємо ми це, як є, або заперечуємо як дещо таке, що перебуває поза межами правового поля – така внутрішня субординація реально існує. Тому її слід враховувати. А само, йдеться про арештантів, які належать до категорії «авторитетів». Ще існує певна група «мужиків», яка складає основну частину арештантів. І, нарешті, окремі категорії осіб мають окремий статус – соціально-відторгнуті.
Авторитетним арештантом можна бути, не обов’язково маючи прямі кримінальні схильності, а завдяки особистим морально-вольовим якостям і твердості характеру. Водночас соціально-відторгнуті арештанти можуть стати такими навіть будучи раніше неодноразово засудженим за скоєння загальнокримінальних «класичних» злочинів (крадіжок, грабежів тощо).
До останньої категорії можна потрапити за різних мотивів і підстав, не обов’язково за «непорядним» злочином. За класичними «воровськими понятіями» діє правило: «не бери того, чого не можеш повернути». Тому в принципі особа, яка вчинила злочин, наслідки якого неможливо відвернути/поновити – забрала життя (вбивство), здоров’я (тілесні ушкодження), честь і гідність (зґвалтування) тощо опиняється у «зоні ризику». Іноді ризик є більшим, іноді – менший, існують свої нюанси.
«Світ тюрми» загалом достатньо адекватний
Але слід розуміти, що відрізняється від вільного життя, й там існують свої правила. Тому не кожне «зґвалтування» може вважатися «поганим вчинком». Так само – і вбивство: інколи вважається, що це «порядний» і «авторитетний» злочин – приміром, якщо було скоєно вбивство працівника правоохоронного органу тощо.
Потрапляння до категорії соціально-відторгнутих арештантів можливе, в тому числі, за мотивів прикрої випадковості, збігу обставин або внаслідок певних вчинків. Серед таких – програш спору, ігри (карти, нарди) з неповерненням боргу, а ще «неправильне» татуювання, наявність фізичних вад, погане виховання. Або ж така оцінка дається на підставі певних традицій і уявлень («понятій»).
До категорії соціально-відторгнуті ув’язнені можуть потрапити особи, яким не було пред’явлено звинувачення у формально «непорядних» злочинах, однак їхні вчинки, на переконання більшості арештантів, не є порядними. До таких, зокрема належать: зоофіли (в тому числі різного роду «зоозахисники»), різні «громадські активісти» або особи, які схильні до статевих експериментів і відкрито заявляють про свої вподобання тощо.
Потрапляючи до соціально-відторгнутою категорії арештантів особа піддається приниженням у середовищі інших арештантів, цькуванню (булінгу). Таку особу можуть принагідно побити чи взагалі вбити.
На що може піти ув’язнений, що піддається постійному приниженню
І навпаки: будучи переслідуваним і загнаним у «глухий кут», ув’язнений, аби припинити «бєспрєдєл» по відношенню до себе раз і назавжди може завдати кривдникам тілесних ушкоджень. Кривдників може бути вбито як під час бійки підручними предметами, так і в той час, коли вони спатимуть.
До недавнього часу для того, аби унеможливити подібні інциденти, досвідчені оперативні співробітники слідчих ізоляторів та інших установ виконання покарань (колоній) здійснювали «сортування» категорій ув’язнених. Представники адміністрації установ виконання покарань вживали заходів щодо обмеження їх контактів з іншими ув’язненими шляхом поміщення до окремих спеціальних камер («хат»).
Зазвичай, такі особи, передбачаючи ризики від перебування у загальній камері («хаті») через свій статус чи його сприйняття зверталися до адміністрації виправного закладу. Для ув’язненому достатньо було подати заяву, в якій він просив перевести його «із загальної камери до камери, де утримуються соціально-відторгнуті особи». І така заява задовольнялася та виконувалася.
З позицій організації оперативної роботи це пояснювалось необхідністю забезпечення порядку, збереження честі та гідності арештантів, їхнього життя, здоров’я, недоторканності тощо. Зрештою, це є розумним і виправданим системним кроком. Таким чином, усувалися передумови для соціального конфлікту, заворушень, вбивств тощо.
А відтепер соціально-відторгнутих осіб стали поміщати до загальних камер
Віднедавна у ДУ «Київський слідчий ізолятор» розпочалися не зовсім зрозумілі «експерименти»: ув’язнених з камер для соціально-відторгнутих осіб почали «розселяти» по іншим «хатам» (камерам).
Наслідки цього описані вище. Потрапляючи до загальних камер, зазначена категорія арештантів буде піддана насильству (фізичному, психологічному, іншому). За вжиття заходів щодо забезпечення їх безпеки з останніх почнуть вимагати гроші на користь інших арештантів. Для привілейованих і авторитетних категорій арештантів буде неприпустимим знаходитися в одному приміщенні із соціально-відторгнутою особою. Тому можуть мати місце спроби фізичного усунення такого «сусідства». Закономірно, що так само й соціально-відторгнуті особи можуть вчиняти альтернативні дії задля захисту себе та свого життя в аналогічний спосіб.
Зрештою, в цій колотнечі може відбутися бунт, заколот, масові заворушення. Той, кому буде нічого втрачати, від безвиході може зарізати (будьмо відверті) якогось авторитета чи представника адміністрації установи. І за одного, і за другого він отримає покарання. Проте це буде єдиний спосіб змінити місце перебування (загальну камеру) на іншу. Чим там далі все закінчиться на що може перетворитися – припускати не буду.
До чого може призвести злам «ходу»
Ситуація, яку я описав (точніше, можливість її розвитку) є порушенням існуючих у традицій тюремного «укладу» та «ходу», який напрацьований і апробований століттями.
Дискримінація за описаними ознаками така ж реальна, як і інші види дискримінації. На прикладі тих же США та подій, які там відбуваються, достатньо того, аби поліціянти нерозважливо під час затримання придавили якогось афроамериканця – і соціальний вибух завдав цій потужній країні ніщивних наслідків. Все вилилося у масові заворушення, що супроводжуються мародерством, грабунками, насильством, убивствами. Подібна ситуація (тільки за інших мотивів та в інших масштабах) може трапитися і в Україні.
Тому спроби «грати в чесність» або ж «дивуватися» на кшталт «як це таке може бути, у нас Конституція та закони, люди всі однакові в своїх правах, цей Олексій Святогор щось незрозуміле пише, такого бути не може, нас не зупинити, ми все одно зробимо всіх рівними і всі будуть знаходиться в одних камерах, яка може бути дискримінація?» призведуть лише до негативних наслідків. Моя справа – попередити й викласти об’єктивне бачення ситуації на основі аналізу спілкування з ув’язненими. Далі вирішувати вже не мені.
Слід зауважити і про те, що ухвалений закон про «боротьбу зі злодіями у законі» під час його застосування і виконання лише призведе до порушень прав людини. Він створить передумови для аналогічних масових заворушень, соціальної сегрегації в тюрмах, бунтів та чергових «Майданів» (які з тюрем перемістяться на вулиці).
Питання зміни певних традицій та укладів або ж, як їх називають – «ходу» і «понять» підлягають детальному вивченню та аналізу. Інакше існує ризик ситуації, що виникла в США з існуючими бунтами, з якими не може впоратися навіть ця потужна країна.