Заснований у 1909 році, Київський зоопарк сьогодні є не лише одним з найкрасивіших місць у столиці, але і провідним науковим центром, де впродовж багатьох років проводяться дослідження життя тварин і розробляються методики їх розведення. 

 

---

 

Від 1909 року – до наших часів

 

Київський зоопарк на початку його створення мав іншу назву – Київський зоологічний сад. Його історія розпочалася більше ста років тому, коли члени Київського товариства любителів природи, професори Університету Святого Володимира і політехнічного інституту, а також викладачі, лікарі та громадські діячі отримали територію для розміщення тварин і розпочали збір кошів на його облаштування.

 

Колекція звіринцю стала швидко поповнюватися новими утриманцями, і вже за рік, завдяки завзятій праці засновників, вона нараховувала 398 екземплярів, серед яких було 115 видів хребетних тварин. Ініціативу зі створення звіринцю підтримала громадськість, до справи долучилися меценати. Тому цей унікальний об’єкт з’явився у Києві завдяки спільним зусиллям людей, що люблять природу і які мріяли зберегти унікальні об’єкти фауни для наступних поколінь.

 

Потім київська місцева влада також стала виділяти кошти у вигляді хоч і невеликих, але субсидій на утримання й розвиток звіринцю. А в 1912 р. для нього було передано кращу і набагато більшу ділянку території в центральній частині столиці. Власне, тут (проспект Перемоги, 32), навпроти корпусів КПІ, Київський зоопарк і розташований зараз, а раніше він знаходився на території сучасного ботанічного саду.

 

 

До Великої Вітчизняної війни Київський зоопарк збагачував свою колекцію та в ньому тривало облаштування території. Там було створено ветеринарну клініку з лабораторним комплексом, побудовано спеціальні вольєри для мавп і слонів, зведено багато інших приміщень.

 

А потім Київ пережив жахливі часи фашистської окупації. У зоопарку окупанти розграбували всі колекції, а тварин вони вивезли до Німеччини.

 

Лише після звільнення Києва у 1943 р. розпочалася реконструкція та відновлення його роботи, що було виконано у найкоротші терміни. І всього за рік Київський зоопарк став повертатися до мирного життя.

 

Впродовж наступних років тут було проведено масштабні роботи з реконструкції, що здійснювалася в декілька етапів. Одні роботи були проведені ще до здобуття Україною незалежності, інші – після середини 1990-х рр.

 

 

Як живе сьогодні один з найкращих зоологічних парків країни

 

Київський зоопарк за свою більш ніж столітню історію пережив дуже багато подій, і не всі з них були позитивними. Однак незважаючи на всі випробування, колектив продовжує долати труднощі та впевнено йти вперед. І про це переконливо свідчить той факт, що Київський зоопарк є сьогодні однім з найкращих зоологічних парків нашої країни.

 

 

Рідкісні види птахів

 

Київський зоопарк має велику територію, і для водоплавних птахів тут створено великий ставок площею 2000 м².

 

 

Пелікани у наших краях гніздяться переважно у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим і на теплому Азово-Чорноморському узбережжі. Серед дев’яти рожевих пеліканів, які живуть у Київському зоопарку, три птахи досягли віку 53 роки.

 

 

Фламінго не гніздиться в Україні – це залітні птахи, що зустрічаються, хоча й нечасто, практично на всій території. Дев’ять фламінго влітку живуть на водоймі, а з настанням холодної пори року їх переводять у «Павільйон птахів».

 

 

Крім фламінго на ставку живуть качки й гуски. Інші птахи утримуються у просторих вольєрах.

 

 

Грифи, в яких розмах крил сягає до 3 метрів – найбільші за розміром птахи України.

 

 

Пугачі перебувають під охороною Червоної Книги. Довжина тіла пугача сягає більше 70 см, а маса може перевищувати 3 кг. В умовах дикої природи пугачі живуть у середньому до 29 років, а у звіринцях, де за ними доглядають, вони можуть доживати й до 60 років.

 

 

Сутінки й ніч – час активності пугачів. Вони мають гострий зір, слух, а їх політ є беззвучним. Завдяки цим особливостям пугачі сприймаються людьми як втілення мудрості. Також нерідко зображення пугача використовують як емблему розвідувальні військові підрозділи.

 

Рідкісні тварини

 

Київський зоопарк – єдиний серед усіх українських зоопарків, де є кіт лісовий. Кота, якого назвали Сільвером, привезли з Вінницької області, де його врятували від браконьєрів. Колектив зоопарку планує сформувати пару для того, щоб розмножувати цей рідкісний вид і повертати тварин у дику природу.

 

 

Рівнинна горила на ім’я Тоні, 1974 року народження – єдина в Україні. До Київського зоопарку його доправили з Німеччини у межах європейської програми збереження рідкісних видів тварин.

 

 

Лемури – соціальні тварини, що живуть групами, головними в яких є самиці. У Київському зоопарку є два види лемурів – котячі та варі. Ці два види розрізняються за розміром, ареалом проживання та зовнішнім виглядом. Котячі лемури мають довгий смугастий хвіст, за допомогою якого балансують, переміщаючись по гілках дерев.

 

 

Капуцин бурий – невелика мавпочка розміром з кота. У дикій природі капуцини зазвичай не спускаються з дерев. Але тут, у просторому вольєрі (його площа становить 320 м²), де немає хижаків та інших загроз, вони вільно гуляють і насолоджуються життям.

 

 

Жирафа, яку тут можна побачити зблизька, здивувала своєю красою. Вона настільки мила і граціозна, що від неї просто неможна відвести очей, особливо від її шерсті – такої гладенької і розфарбованої плямами шоколадного кольору.

 

 

На суші немає інших тварин, зріст яких був би вищим за жирафу – до 6 метрів. Високий зріст і довга шия дозволяють жирафам діставати соковиті листя з високих гілок дерев, а також оглядати місцевість навколо, щоб своєчасно побачити загрозу.

 

Тянь-шанська ведмедиця на ім’я Даша живе у великому відкритому вольєрі, а взимку, як і всі ведмеді, вона спить у барлозі, яку облаштовує самостійно.

 

 

Щороку, як тільки настає серпень, ведмедів Київського зоопарку починають готувати до зимової сплячи. Для них забезпечують посилене харчування і уважно спостерігають за змінами їх поведінки. Ще багато залежить від погодних умов: якщо осінь холодна, то ведмеді залягають на сплячку раніше.

 

Коні Пржевальського, зубри та інші травоїдні

 

Кінь Пржевальського є різновидом диких коней. В Україні чимало їх живуть на території Чорнобильської зони відчуження. У покинутих селах там залишилося чимало будівель для худоби, а тепер у них знайшли прихисток коні Пржевальського.

 

 

В Україні зубри живуть у лісах Волинської, Київської, Чернігівської, Сумської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької та Вінницької областей. А також в Київському, Миколаївському, Вінницькому та Одеському зоопарках.

 

 

Зубр європейський, якого справедливо називають королем Пущі.

 

 

Свого часу зубри мали великі популяції та були поширені на території всієї Європи. Але внаслідок дій браконьєрів на початку ХІХ століття такі підвиди, як біловезький і кавказький зубри опинилися під загрозою зникнення. Міжнародне товариство з охорони зубра, створене у 1923 р., розпочало роботу з відновлення популяцій зубра. Для початку члени товариства провели облік усіх зубрів, яких на той час залишалося трохи більше півсотні. Завдяки вжитим заходам із захисту цих особин, їх було врятовано від зникнення, і вони стали родоначальниками сучасних популяцій зубрів, яких випустили у дику природу.

 

 

У вольєрі з козами.

 

 

По всій території нашої країни живе така звична тварина, як кабан, або дика свиня.  В Київському зоопарку цей вид можна порозглядати зблизька.

 

 

Звісно, у своїй розповіді я познайомив вас лише з деякими з багатьох мешканців цього величезного зоологічного саду. Київський зоопарк – це місце, куди варто приходити всією родиною хоч на цілий день, щоб познайомитися ближче зі світом живої природи і збагатити свої знання про довкілля.

 

 

Нові знання завжди змінюють людину на краще, передусім, навчаючи її відповідальному ставленню до збереження рідкісних тварин і птахів. Адже деякі з видів ссавців, птахів, безхребетних, амфібій і плазунів зараз перебувають на межі зникнення, а тому потребують особливого захисту.