Сергій Кузьменко
Latest posts by Сергій Кузьменко (see all)
На інформаційний запит «ГОВОРИ!» Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України надано статистичну та звітну інформацію стосовно «стигматизованих» ув’язнених, які утримуються у місцях позбавлення волі.
Як ідеться з відповіді, з повним текстом якої ви можете ознайомитися нижче, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах не допускається дискримінація осіб за їх статусом у середовищі засуджених. Такі вимоги закріплено у нормах ч.ч. 1 і 2 ст. 24 Конституції України, ч. 5 ст. 7 Кримінально-виконавчого кодексу України та п. 13 рекомендації Європейських пенітенціарних (в’язничних) правил.
Корпуси Київського слідчого ізолятора
Розподіл засуджених на касти та розподіл приміщень для проживання окремих категорій засуджених принижує їх гідність, та є так званим розподілом, передбаченим «злодійськими звичаями і традиціями». Відповідно до ст. 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення» окреме виділення камер для «стигматизованих» осіб не передбачено.
Національне законодавство у пенітенціарній сфері на даний час не передбачає спеціальних правил і не розглядає засуджених та осіб, узятих під варту, які прирівнюють себе до категорії «стигматизованих» (соціально відторгнутих) як специфічну окрему категорію, що потребує особливого захисту та спеціальних процедур.
Всього в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах нараховується 5059 камерних приміщень. Кількість камер, передбачених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі – 486. Кількість карцерних приміщень – 113. Кількість камер, передбачених для тримання осіб, засуджених до покарання у вигляді арешту – 101. Диференціація за підрозділами та установами, підпорядкованими Департаменту, додається.
Питання щодо визначення в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах кількості осіб, яких можна віднести до числа «стигматизованих» (соціально відторгнутих) осіб потребує проведення відповідного аналізу (дослідження) і додаткового моніторингу. На теперішній час нормативно-правовими актами не передбачено ведення відповідних обліків та збір статистичної інформації щодо кількості «стигматизованих» осіб.