Віталій Романюк
Latest posts by Віталій Романюк (see all)
- Переваги військової кар’єри, або Не бійтеся отримати повістку -
- Меморіал працівникам органів внутрішніх справ, загиблим під час виконання службових обов’язків -
- Довбичка: від стародавніх часів до сьогодення -
- Голодомор 1932 – 1933 років. Геноцид українського народу -
- Київський крематорій, Байкове кладовище -
Ще за свого життя видатний чеський письменник Ярослав Гашек став героєм великої кількості кумедних історій і анекдотів, автором яких виявився він власною персоною. Його «Пригоди бравого вояка Швейка» – здебільшого, роман автобіографічний, адже учасником більшості описаних подій був сам письменник.
Твір «Пригоди бравого вояка Швейка» було написано у Києві
Коротке життя Ярослава Гашека (1883 – 1923 рр.) не виміряти лінійкою з роками-позначками. Молодість його продзвеніла на буремному порозі двох століть. Він пройшов у солдатському мундирі крізь світову бійню 1914 – 1918 рр. Будучи солдатом австро-угорської армії, Гашек здався у полон російським військам. У 1915 він утримувався у таборі під Києвом (Дарниця). Опинившись в Україні, він створив і видав чеською мовою свою безсмертну книгу «Пригоди бравого вояка Швейка».
У Києві, в будинку № 36 по вул. Володимирській, письменник жив і працював протягом 1916 – 1918 рр. Зараз там встановлена мармурова меморіальна дошка з барельєфним портретом Ярославу Гашеку роботи скульптора М.Д. Декемерджі, яку було відкрито в 1970 р. Неподалік, у будинку № 30 тоді розташовувалася редакція газети «Чехослован», що видавалася в Україні та з якою письменник співпрацював з 1916 р. А ще ім’ям Ярослава Гашека в 1957 р. названо бульвар у Дарницькому районі нашої столиці.
Він був не з тих, хто, визираючи з-під віконної фіранки, сором’язливо прислуховується до життя. Він завжди був активним його учасником – і тоді, коли підлітком бігав по рідних празьких вулицях, і коли рвався до Африки, і коли організовував зі своїм неповторним гумором «партію помірного прогресу в межах законності»…
Інсценізацію твору «Пригоди бравого вояка Швейка», перший варіант якої мав назву «Бравий вояк Швейк у полоні» було зійснено в Київському театрі імені Івана Франка. Роль Швейка виконав неперевершений артист Гнат Юра
Для створення енциклопедії характерів, професій, типів особистостей у «Пригодах бравого вояка Швейка» та численних оповіданнях замало було одного лише таланту – нехай і блискучого, тут потрібно було глибоке знання життя.
Молоді роки письменника
Гашек навчався у школі, в гімназії, у комерційному училищі. Був учнем аптекаря, конторником у банку, репортером, редактором, солдатом. «Перепробував» мало не всі політичні партії свого часу – від анархістів до вже згадуваної «власної» партії. Ще з юнацтва Ярослав Гашек здобув визнання в себе на батьківщині, у Празі, як автор найдотепніших газетних заміток, неодмінний учасник численних жартів і містифікацій. Він виступав у популярних чеських генделиках із промовами-імпровізаціями, від яких завсідники каталися зі сміху.
Все це було не більш, ніж талановите бешкетництво, данина молодості, що випромінювала здоров’я та життєрадісність. Та минали роки. Зростав талант Гашека-сатирика. Стріли його гумору дедалі частіше доганяли винуватців того мерзотного й тупого, що душило людину в повсякденному житті на кожному кроці.
Ярослав Гашек спочатку шукає правду в партії анархістів, а згодом – у найбільш впливовій тоді серед чеських партій – націоналістів, і дістає переконання в обмеженості першої та дешевому патріотизмі другої. Ще працюючи в газеті «Чеське слово», він розміщає на її шпальтах «Відкритий лист», який закінчувався словами: «…лише невігласи не знають, що у «Чеського слова» та «Світу тварин» політична лінія однакова». Цей лист став доказом загострення політичного зору Гашека.
Після війни
Однак, тільки пройшовши війну та полон, Гашек зміг по-справжньому оцінити пройдений ним шлях і ясно побачити майбутнє світу. Війна остаточно викрила гнилість і нежиттєздатність суспільства, в якому жив великий гуморист.
Роман «Пригоди бравого вояка Швейка», написаний Гашеком у Києві – блискуча сатира на Австро-Угорщину періоду Першої світової війни, нещадний вирок суспільству, яке неминуче породжувало потворні стосунки потворних людей. Не знайдеться, напевне, жодного гнійника на тілі цього суспільства, який би не був розкритий відточеним скальпелем сатирика. Письменник дав винищувальну оцінку філософії брехні, невігластва і аморальності.
Гашек ненавидів брехню, якою була проникнута імперія Франца-Йосипа. Тому з такою силою обрушується його сатира на церкву, де брехня дістала свого найбільш концентрованого виразу. Абат з оповідки «Вуха святого Мартина» п’є «гріховне» вино з кухля з порнографічним малюнком і написом: «Господи Боже, Отче небесний, благослови дари, що за твоєї щедроти ми приймаємо». У розповіді «Коза та всемогутній бог» служитель православної церкви промовляє богохульні слова – необхідну умову торговельної угоди, що укладає з ним його колега – мулла, і той, своєю чергою, за 50 зайвих монет каже, що «Аллах – не Аллах».
Понад століття Швейк весело крокує світом
Брехня й лицемірство релігійної моралі висміюються Гашеком у таких оповіданнях, як «Пісний день у виправному будинку», «Справи небесні», «Бунт арештанта Шельби», «Як Мілан Шпатина став атеїстом», «Повчальна розповідь» і багатьох інших.
Блискуче написані Гашеком сторінки «Швийка», присвячені службі бравого вояка у фельдкурата Отто Каца – закінченого п’яниці, один лише вигляд якого не припускає навіть і думки про те, що Бог створив людину за образом і подобою своєю. Глава ХІ – «Швейк із фельдкуратом їдуть правити польову месу» відкривається дотепним і сповненим сарказму розмірковуванням Гашека про роль священнослужителів на війні. Із жалем письменник говорить тут про те, що «нічого не змінилося від тих часів, як розбійник Войтєх, котрого нарекли «святим», з мечем в одній руці й з хрестом у другій брав участь у різанині й винищуванні прибалтійських слов’ян». Спростуванню релігії слугує й фейлетон Гашека «Щоденник попа Малюти з полку Ісуса Христа», написаний російською мовою.
Гашек міг вільно говорити й писати російською, й так само він розумів українську. Його улюбленим письменником, поряд із Сервантесом і Діккенсом, був Микола Гоголь. Так само, як і вони, Гашек терпіти не міг рогулів і суспільство, що породжує рогульство. Його «Швейк» – світовий ляпас рогульству.