Погляд на розкол і єресі з позицій канонічної церкви

Поділитися:

Поборники «релігійної різноманітності» нерідко відкрито схвалюють церковний розкол, забуваючи про ті уроки, які свого часу дала нам історія людства.

 


 

Сприяння розколу – ідеологія тоталітарних режимів

 

Прибічники ідеї «повної релігійної свободи» часто дорікають церковнослужителям, що вони нібито несправедливо «таврують» єретиків, сектантів і розкольників.

 

Свого часу головний ідеолог націонал-соціалізму (нацизму) – Адольф Гітлер, проголошував:

 

«Наша політика в широкому просторі має полягати в заохоченні будь-якої та кожної форми роз’єднання та розколу».

 

Провокувати зіткнення різних національних та етнічних груп, сіяти ненависть серед представників різних конфесій, щоб компрометувати їх у власних очах народу – такі методи завжди становили основу релігійної «політики» нацистів. Відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарний режим визнається у нашій країні злочинним і таким, що здійснював політику державного терору.

 

Розкол Київського патріархату

Володимирський собор Київської єпархії УПЦ КП

 

Інший подібний приклад – Ленін. Після захоплення державної влади, що відбулося шляхом державного перевороту, більшовики стали активно підтримувати всіляких розкольників і сектантів. У зв’язку із цим Леніним було ініційовано ухвалення цілої низки відповідних постанов більшовицького уряду.

 

Думка отців церкви щодо упередження розколів

 

Ось що пише про розкол св. Кіпріан Карфагенський:

 

«Ворог винайшов єресі та розколи, щоб скинути віру, перекрутити істину, розірвати єдність. Служителі його сповіщають віроломство під приводом віри, антихриста під ім’ям Христа і, прикриваючи брехню правдоподібністю, тонкою хитрістю знищують істину».

 

Блаженний Августин каже:

 

«Усі ті, хто відокремився від Церкви, не мають любові… Саме відокремлення від Церкви є найбільшим гріхом, який показує, що у розкольників немає любові».

 

Святий Ігнатій Богоносець попереджає:

 

«Хто піде за тим, хто вводить розкол, той не успадкує Царства Божого».

 

Святий Ігнатій (Брянчанінов) пише:

 

«Розкольник і єретик чужі смиренності, як чужий смирення диявол, а тому вони чужі порятунку, як чужий його диявол… Єресь і розкол містять у собі, крім того, ненависть до Святого Духу, яка є смертним гріхом, неспокутуваним перед Богом людиною ні довіку, ні на майбутнє, якщо людина перебуватиме в цьому гріху».

 

Сама кров мученицька не може очистити цього гріха за вченням святого Іоанна Златоуста. Очищається цей гріх лише тим, коли людина зречеться своєї єресі, залишить розкол і приєднається до Святої Церкви.

 

Преподобний Сергій Радонезький краще за інших бачив страшну небезпеку розколів. Він надихнув іншу велику людину, преподобного Андрія Рубльова, написати ікону Святої Трійці, щоб, як він говорив, «поглядом на Святу Трійцю перемагалася ненависна ворожнеча світу цього».

 

Відомий Богослов ХХ століття, священномученик Іларіон (Троїцький) писав:

 

«Воля Божа така, щоб у Церкві люди перебували в тій самій єдності, в якій перебувають од вічності три Особи Божественної Трійці; до цієї єдності направляв син Божий Ісус Христос свою Церкву».

 

Христос у своїй молитві до Бога-Отця перед хресними стражданнями просив людей: «Отче Святий! Бережи їх в ім’я Твоє тих, кого Ти дав мені, щоб вони були єдиними, як і Ми».

 

То ж бережімо нашу церковну єдність, як зіницю ока.