Віталій Романюк
Latest posts by Віталій Романюк (see all)
- Переваги військової кар’єри, або Не бійтеся отримати повістку -
- Меморіал працівникам органів внутрішніх справ, загиблим під час виконання службових обов’язків -
- Довбичка: від стародавніх часів до сьогодення -
- Голодомор 1932 – 1933 років. Геноцид українського народу -
- Київський крематорій, Байкове кладовище -
Найстаріший медичний заклад України – Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» функціонує у нашій столиці протягом 266 років.
Госпітальні укріплення Нової Печерської фортеці
Указ сенату, за яким було прийнято рішення заснувати у Києві госпіталь, вийшов у 1755 р. Госпіталь почав діяти на Печерську як польовий у дев’яти дерев’яних корпусах і бараках. Він мав три відділення: «ломотное, полостное и лихорадочное». В 1792 р. заклад з польового було перетворено на постійний. У період Вітчизняної війни 1812 р. в госпіталі одночасно лікувалися до 2000 тис. хворих і поранених.
Головний військовий клінічний госпіталь
Сучасні будівлі госпіталя зведено переважно в 30-40 рр. ХІХ століття як складову Нової Печерської фортеці. До основи її будівництва було покладено варіант проекту військового інженера Оппермана, затвердженого в 1830 р. царем Миколою І. Крім госпітальних укріплень, фортеця складалася з цитаделі (Стара Печерська фортеця) та Васильківського укріплення (башти №№ 1, 2 і 3).
На подвір’ї госпіталю
Для госпітальних укріплень характерні казематні споруди – капоніри, висунуті поперед фортечного фронту для зручності обстрілу навколишньої місцевості. Всі укріплення були підсилені оборонними казармами і казематованими будинками. Окремі споруди з’єднувалися валами або оборонними цегляними мурами. Муровані склади фортеці вміщували річний запас продовольства для 20-тисячного гарнізону. Вода постачалася механізованою системою з Дніпра на висоту 107 метрів, були й колодязі всередині Нової Печерської фортеці.
Перехід між корпусами
З появою нарізної артилерії казематовані споруди втратили оборонне значення. У зв’язку із цим інженер Тотлебен розробив проект, за яким передбачалося оточити Нову Печерську фортецю поясом земельних фортів. З них споруджено тільки Лисогірський, закладений у 1872 р.
Центр крові
Пізніше Нова Печерська фортеця стала фортецею 3-го класу, а до 1917 р. вона була перетворена на військові склади та гарнізонну в’язницю.
Структура
У межах головного валу госпітальних укріплень міститься П-подібний у плані будинок госпіталю з колишньою лазнею та водогінною баштою в тилу подвір’я. Величезний корпус так званої північної напівбашти, що призначався для госпітальної служби, стоїть зовні валу навпроти головного в’їзду в укріплення, що проходить над центральним капоніром. На запіллі укріплення, в задній стіні, були три інші в’їзди зі зведеними мостами.
Лабораторії Центру крові
В 1833 р. (за іншими даними – в 1846 р.) при госпіталі відкрили військово-фельдшерську школу, розраховану на 30 слухачів. Її відомими випускниками стали не тільки медики, але й українські письменники, зокрема Остап Вишня.
До центру крові прийшов адвокат і журналіст Олексій Святогор, який протягом багатьох років є донором крові та її компонентів
З 1851 р. при госпіталі працювали клініки медичного факультету Київського національного університету.
Територія госпіталю
Під час Першої світової війни в госпіталі перебували на лікуванні одночасно понад 14 тис. військово-клінічних хворих і поранених.
Лікарняні корпуси
З 1920 р. при госпіталі відновили свою роботу клініки медичного факультету (згодом – медичного інституту), в 1919 – 1922 рр. тут була клініка професора О.П. Кримова.
У 1928 р. при госпіталі було створено школу санінструкторів, а за десять років – і Курси удосконалення лікарів і фельдшерів
У роки Другої світової війни госпіталь було перейменовано на евакогоспіталь, потім – на сортувальний військовий госпіталь. В 1944 р. госпіталь повернувся до Києва. За воєнних часів тут перебувало на лікуванні понад 60 тис. хворих і поранених. Для порівняння: в сучасний період у стаціонарі щороку проходять лікування понад 30 тис. хворих. Крім них, майже півмільйона пацієнтів отримують медичну допомогу амбулаторно. У госпіталі проводиться зараз близько 12 тис. складних хірургічних операцій на рік.
Провідна установа охорони здоров’я Міністерства оборони України
Протягом наступних десятиліть і до теперішнього часу госпіталь залишається базою для підвищення кваліфікації офіцерів медичної служби, постійно діючої школи санінструкторів, тут проходять практику курсанти і студенти українських вишів, діють курси медичних сестер.
Госпітальні будівлі внесені до обліку архітектурних пам’яток XIX ст.
З госпіталем у різні часи була пов’язана діяльність лікаря і письменника О.П. Рудиковського, професорів В.О. Караваєва, П. Алфер’єва, В.П. Образцова, Р.Р. Врецена, В.К. Високовича, П. Томашевського, М.Д. Стражеска, Д.К. Заболотного, Ф.Г. Яновського, Б.М. Маньковського, М.М. Губергріца, члена-кореспондента АН УРСР І.М. Іщенка, заслужених діячів української медичної науки А.А. Чайки, Г.Й. Бурчинського та інших.
Пам’ятний знак військовим медикам
У наш час Головний військовий клінічний госпіталь розрахований на 1125 ліжок. У його складі функціонують: 26 клінік (понад 40 відділень), клініка лабораторної діагностики, сучасна клініка променевої діагностики і терапії, 4 реанімаційні підрозділи (хірургічний, нейрохірургічний, кардіологічний та для інфекційних хворих), відділення функціональної діагностики та фарм-центр.