Про ситуацію в ДУ «Надержинщинська виправна колонія»

Поділитися:
Перегляди: 2 985

Розташована у селі Божківське Полтавській області, ДУ «Надержинщинська виправна колонія» (№65) вважається однією зі взірцевих установ ДКВС України. Водночас, у діяльності керівництва колонії мають місце серйозні зловживання, які старанно приховуються.

 

 

Що відбувається в колоніях, коли в усій країні триває визвольна війна?

 

Тільки на перший погляд може здаватися, що місця несвободи повністю ізолюють утримуваних там осіб від навколишнього світу, а відтак – і від можливості поскаржитися на свавілля чи знущання з боку адміністрації. В цій статті йтиметься про реальну роботу «найкращого» співробітника Державної кримінальної служби (далі – ДКВС) України полковника внутрішньої служби Алєксєєнка Миколи Івановича.

 

За інформацією, що було отримано мною від надійного джерела стосовно подій у державній установі «Надержинщинська виправна колонія» (№ 65), начальником якої є Микола Алєксєєнко, на даний час там мають місце неправомірні дії по відношенню до жінок. Зокрема це та категорія ув’язнених, які очікують винесення вироку суду. Згідно з нормами Конституції України та інших актів чинного законодавства вони є особами, вина яких наразі не доведена судом.

 

Надержинщинська виправна колонія

Місця позбавлення волі призначені для виправлення і ресоціалізації, а не для знущання з людей

 

Зокрема в ДУ «Надержинщинська виправна колонія» (№ 65) утримується Гетія Нана Геннадіївна, яка хворіє на хронічний остеомієліт (руйнування кісток). На теперішній час жінка перебуває під слідством. Про її поневіряння й буде наша сьогоднішня розмова.

 

Примушування до роботи осіб, щодо яких вирок не набрав законної сили

 

Згідно з чинним законодавством, правовий статус Нани Гетії визначено нормами Закону України «Про попереднє ув’язнення». Проте працівники установи, виконуючи накази свого керівництва, незаконно примушують Нану Гетію до діяльності, якою вона зараз не повинна займатися. Як ви, напевне, вже здогадалися, її намагаються примусово залучати до праці у промисловій зоні установи.

 

Хочу звернути увагу на те, що згідно з нормами Закону України «Про попереднє ув’язнення», особи, відносно яких вирок не набрав законної сили, не можуть залучатися до роботи. Проте після відмови Нани Гетії виконувати незаконні дії адміністрації установи на неї були складені протоколи про накладення на неї дисциплінарних стягнень. Жінку було поміщено до ДІЗО терміном на 10 діб. І це при тому, що відповідно до Закону України «Про попереднє ув’язнення» жінок, вирок щодо яких не набрав законної сили, можуть помістити до ДІЗО не більше ніж на 5 діб.

 

Образи та позбавлення доступу до засобів гігієни

 

Також у ДУ «Надержинщинська виправна колонії 65» трапляються випадки дискримінації ув’язнених за місцем їх мешкання. Так, Нана Гетія є жителькою Горлівки (з 2014 року місто окуповано російськими незаконними збройними формуваннями). Через це керівництво та працівники установи зневажливо, упереджено та принизливо ставляться до неї. Наприклад, нещодавно до установи була направлена гуманітарна допомога, але Нані Гетії було відмовлено в одержані навіть предметів жіночої особистої гігієни через її місце проживання.

 

Подібні дії є грубими порушенням як національного законодавства, так й норм Європейської конвенції з прав людини.

 

Безперечно, щодо умов тримання зауважень ні в кого немає. Всі приміщення установи перебувають у належному стані. Але в цій установі чимало недоліків, які адміністрація старанно приховує. Як приклад, там прийнято зачиняти на замок приміщення, призначені для миття ув’язнених. Внаслідок цього жінки не мають змоги проводити гігієнічні процедури протягом дня. За спроби жінок «несанкціоновано» обмитися, працівники установи накладають на них дисциплінарні  стягнення. Карають за такі суворо – аж до поміщення до ДІЗО на 10 діб, як це сталося з Наною Гетією.

 

Крім того, у випадку відмови жінки від роботи працівники установи свавільно застосовують до неї таке самодіяльне покарання, як позбавлення можливості здійснювати телефонні дзвінки. Таке ставлення до осіб жіночої статті, поєднане з вираженою агресією та дискримінацією, характеризує персонал колонії лише як нащадків радянської тюремної «традиції» ГУЛАГу та Сибіру.

 

Начальник і колонію вважає своєю власністю?

 

Нещодавно я натрапив на одне цікаве журналістське розслідування. Колеги по журналістському цеху з’ясували, що на Алєксєєнка Миколу Івановича зареєстровано, щонайменше, три фірми.

 

Алєксєєнко Микола Іванович

Інформація з відкритих реєстрів

 

У зв’язку із цим постає питання: за які гроші він побудував собі цілу бізнес-імперію, працюючі все життя на державній службі? Невже на одну зарплатню?..

 

І, повертаючись до питання про гуманітарну допомогу для ув’язнених, яку отримали тільки «обрані». Щедра допомога у вигляді одного дезодоранта, одного шампуню та одного шматка мила дісталася бригаді жінок, які працюють в установі (у бригаді – 30 жінок). Коментарі тут зайві.

 

Враховуючи те, що описані вище дії адміністрації є незаконними, це не повинно лишатися без реагування. Уповноважений Ради України з прав людини може безпосередньо переконатися у правдивості викладеного, відвідавши ДУ «Надержинщинська виправна колонія» (№ 65) та поспілкуватися із Гетією Наною Геннадіївною.

 

Сподіваюся, що наші правоохоронні органи теж відреагують належним чином і дадуть відповідну оцінку діям начальника колонії Миколи Алєєксєєнка.

На часі