Яна Майборода
Кожна спеціалізована галузь людської діяльності має свої рівні, щаблі, ступені. Кожному учаснику в ній відведено своє місце, а провідну роль відіграють фахівці у певних галузях спеціалізованих знань – інженери, юристи, вчителі, енергетики, економісти і, зрештою, лікарі та психологи.
Коротко про соціальні ролі
Зрозуміло, що будь-яка соціальна система характеризується обов’язковою ієрархією та відповідною спеціалізацією кожного учасника правовідносин та його місцем у соціумі. Не має значення розмір, характер, структура чи призначення соціуму: чи є це держава, чи трудовий колектив, чи навчальний заклад, виробництво або навіть злодійська «хата» чи «малина» – всюди кожен виконує свою соціальну функцію та призначення, беручи участь у забезпеченні життя всіх учасників.
Кожен з фахівців тривалий час навчався, здобував свою кваліфікацію, підтверджував її, отримував сертифікати, дипломи, свідоцтва та атестати, доводив свої знання та рівень. За дипломами та атестаціями – тисячі безсонних ночей, зубрьожок, курсових і дипломних робіт, лабораторних досліджень, творчих пошуків. Здобуття знань змушує жертвувати скромними радощами життя. На час навчання доводиться відмовлятися від веселощів, розваг, відпочинку заради того, аби бути кращим або ж, принаймні, відмінним від інших. У державі створена та номінально декларується підтримка системи контролю за рівнем знань та їх відповідності заявленим.
Звісно, частина тих, хто виявився не в змозі опанувати знання та навички, намагаються мімікрувати, штучно вдаючи із себе фахівців і спеціалістів.
Фальшиві «психологи» без відповідної освіти – поза законом
Як стати «фахівцем», якщо ти нічого не вмієш
Це можна зробити кількома способами – можна просто в підземному переході (або по-сучасному – в мережі Інтернет) придбати диплом будь-якого зразка про закінчення вишу та, маючи його в кишені, влаштуватися на престижну роботу та посаду. Перевага віддається гуманітарним напрямкам, позаяк за фахом економіста, менеджера, маркетолога можна доволі успішно і довгий час просиджувати штани, створюючи видимість роботи. З технічними спеціальностями такі витівки не є ефективними. У колах фахівців пройдисвіта можна виявити без особливих зусиль, адже з перших його слів очевидно, що він не відрізняє елементарних технічних базових понять.
При цьому, подібні витівки з підробленими дипломами є небезпечними з огляду на високі ризики викриття таких спритників та їх кримінального покарання за підроблення документів та використання завідомо підроблених документів. Тому ця схема застосовується лише особливо «підірваними» особистостями і лише в тих напрямах, де можна створили ілюзію знань (гуманітарні напрями).
Значно безпечніше йти іншим шляхом – здобувши диплом про здобуття вищої освіти – шляхом плагіату та інших крутійств здобувати наукові ступені та рухатися у наукових напрямах, виходячи за їх межі на рівень адміністративної роботи.
Але є найбільш простий напрям «дипломних ошукань». Він елементарний, як двері. Можна просто, користуючись відсутністю єдиної систематизації статусів і назв професій іменувати себе фахівцем у певній галузі, аби потім займати «приватну» нішу.
Звідки з’являються фальшиві «психологи» та «лікарі»
Таким шляхом ідуть різні псевдоакадеміки та псевдонауковці. Можна зареєструвати громадську чи благодійну організацію, підприємство чи установу, де у власній назві є слово «академія», «інститут», «університет» (особливо з прикметниками «міжнародний», «всесвітній» тощо). І все – керівник може називатися «академіком» і роздавати дипломи та посвідчення таким самим пройдисвітам направо і наліво.
Законодавство забороняє використовувати назви та похідні, які подібні до назв спеціальних державних органів. Не можна, приміром, іменувати підприємства та установи з позначенням «поліція», «суд», «прокуратура», «банк». Тобто, не може бути зареєстрованої на офіційному рівні структурованої маячні з назвою «незалежна зоополіція», «громадський суд», «публічна прокуратура», «банк заощаджень дбайливих громадян», оскільки їм банально буде відмовлено в державній реєстрації.
Однак ніхто не заважає зареєструвати ТОВ «Лікарський центр уринотерапії» чи якесь там ПП «Медична клініка некрофілії» тощо, який буде очолювати згідно зі статутом «академік» і надавати послуги будь-якого ґатунку і спрямування, аби довірливі клієнти – «лохи» платили гроші.
Остання категорія не розбирається (зрештою, в сучасному суспільстві, де держава проголосила право на насилля та право на втручання в усі сфери суспільного життя) – і не повинна розбиратися, хто там кому в тій клініці уринотерапії академік і хто кому лікар.
На превеликий жаль, у царині медицини та медичної практики існує очевидна анархія. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачає, що медичну практику можуть здійснювати установи на підставі ліцензій. Однак існують приклади, коли навіть у сферах, де закон чітко визначає, приміром, хто має провадити обслідування на наявність наркотичного чи алкогольного сп’яніння панує цілковитий безлад. І цей безлад породжують і підтримують найдосвідченіші фахівці в галузі права в Україні – корумповані та безвідповідальні судді. То про що може йтися, коли питання стосуються більш «приземлених» обставин, які не потребують високої правової кваліфікації?..
Достатньо прослухати якісь двотижневі вечірні курси масажистів, психологів, коучів, реабілітологів, дієтологів, косметологів на заочному факультеті лікувальної фізкультури при ветеринарному технікумі, отримати гарну етикетку з написом «диплом», і можна влаштовуватися в «Академію психології та реабілітології» на посаду «лікар-масажист просунутої категорії» та починати свою «медичну практику».
Шахраї у білих халатах
Ми всі памятаємо приклад «Доктора Пі» (Андрія Слюсарчука), який називав себе академіком, професором, доктором наук. Слюсарчук був викритий та відправлений до буцегарні на вісім років за підроблення дипломів і шахрайство. На рахунку Слюсарчука були численні «хірургічні втручання» на мозку пацієнтів з тяжкими наслідками. Пригадаймо псевдопсихологів Дмитра Карпачова або Спартака Суботу. Шахраї називали себе психологами (без будь-яких натяків на відповідну освіту) та займалися ошуканнями довірливих громадян, поки їх витівки не ставали надбанням громадськості та предметом скандалів. Ці двоє (та інші) негідники поки уникнули відповідальності. Проте, як то кажуть, «ще не вечір».
Ці «психолухи» можуть підтвердити свою кваліфікацію хіба що у в’язниці, мобільним телефоном «розводячи» довірливих громадян: «а скажіть номери картки з лицьового та зворотного боку» або «я представник вашого померлого дідуся з Мозамбіку, вам належить спадщина в сім мільйонів доларів, але щоб її отримати – треба заплатити комісію та державне мито в сумі три тисячі доларів» чи «ваш син збив людину, я слідчий, аби потерпілий відкараскався, треба дати десять тисяч доларів».
Тобто, питання в тому, що стан законодавства та його невиправдана м’якість по відношенню до шахраїв, які відверто іменують себе «лікар», «психолог» (мається на увазі сучасні, офіційні, медичні спеціальності, не кажучи вже про різних там «контактерів з космосом», «чистильників карми» або якихось там «гуру тантрасексу» тощо), не маючи жодного натяку на освіту, фах і право провадити таку діяльність – дають широке «поле чудес». На ньому ці новоявлені Аліси та Базиліо вирощують «дерева дурнів», з яких пожинають плоди.
І добре, коли якийсь уринотерапевт, копроцілитель, гомеопат чи, вибачте, спермодонор-просвітник просто забере з довірливого «клієнта» значну суму коштів (як кажуть, «дякую тобі боже, що взяв грошима»). Гірше, коли якийсь такий реабілітолог або масажист чи алерголог зламає клієнту хребет, суглоб або зробить якусь ін’єкцію «уринобальзаму» і вб’є людину чи скалічить її…
Ми ще раз нагадуємо: за підробку документів існує відповідальність. В усьому світі вона ж існує за підробку лікарських препаратів і за привласнення собі назви чи функцій лікаря або іншого медичного фахівця.
Тому доцільним є питання про запровадження в Україні відповідальності саме за такі дії. Назвався «лікарем» або «психологом», не будучи ним – заробив кримінальну статтю. Навіть незалежно від того, чи встиг накоїти шкоди.