Мертві села зони відчуження
Олександр Ретівов
Покинуті села зони відчуження – немовби застиглі в часі нагадування про трагедію, яка змінила хід історії. У фоторепортажі з Київської та Чернігівської областей ми показуємо, як сьогодні виглядають ці місця: зруйновані будівлі, мовчазні вулиці, і природа, що поволі повертає собі втрачене. Це не просто зони без людей – це простори пам’яті та виклику.
Після Чорнобильської катастрофи тільки на першому етапі з тридцятикілометрової зони радіоактивного забруднення було відселено 81 населений пункт.
Попри те, що для евакуації мешканців Прип’яті шаленими темпами було зведено місто Славутич, долі жителів цих сіл склалися по-різному і, здебільшого, не надто оптимістично.
Багато сіл та основна частина населених пунктів зони відчуження є абсолютно мертвими. У деяких з них проживають люди, яких називають самоселами. Однак це визначення не зовсім відповідає дійсності, адже насправді ці мешканці не селилися тут самовільно – вони просто не залишили свої домівки або повернулися до них після евакуації.
Радіаційний фон
Рівень іонізуючого випромінювання у більшості таких населених пунктів, хоча і значно знизився порівняно з першим десятиліттям після Чорнобильської катастрофи, все ж залишається високим. Він варіюється від 75 мкР/год і вище, що перевищує допустиму норму опромінення – 0,5 мкЗв/год.
Втім, трагедія торкнулася не лише тих територій. Населені пункти, які не зазнали безпосереднього впливу радіації, також поступово спорожніли через закриття міст та містоутворювальних підприємств, передусім – Чорнобильської АЕС.
Дозиметр тут не фіксує фону, вищого за 30 мкР/год, а випромінювання такої інтенсивності не спричинило критичного впливу на місцеву флору.
Мутацій у однорічної рослинності, яка проростає тут уже багато поколінь після аварії, не спостерігається.
Негативний вплив, хоч іноді й фіксується у фауні, значною мірою поступається тим чинникам, що позитивно впливають на тваринний світ. Тут відсутнє браконьєрство та інші шкідливі наслідки людської діяльності – промисловість, викиди CO₂ від спалювання пального тощо.
Жива природа
Відсутність цих чинників призвела до значного збільшення популяції тварин і птахів, а також до формування природного балансу.
Більшість покинутих помешкань під дією клімату й рослинності практично повністю зруйновані та не підлягають відновленню.
Тут – ніби реванш природи, яка своїми холодними руками, у вигляді моторошного коріння та заростей, поглинає все, що колись створила людина.
Впродовж наступного десятиліття залишки конструкцій (особливо сільських будинків, споруджених без використання міцних матеріалів) повністю зникнуть з поверхні землі.
І тоді природа остаточно поверне собі первозданний вигляд цих місць.
