Як вчасно розпізнати секту, що маскується під релігійну організацію, та убезпечити себе і близьких від потрапляння у рабство ілюзій. В Україні сьогодні діє безліч неокультів і всіляких релігійних громад. Як потрапляють до них люди? Що робити, якщо вас або ваших близьких намагаються заманити до секти або якоїсь начебто, на вигляд, християнської громади?

.

---

.

Секта – це псевдорелігійний деструктивний культ

.

Книжки та брошури з яскравими обкладинками, на яких, наче слоган, слова: «Бог любить тебе. А що ти знаєш про Бога?»… На них можна натрапити у поліклініці, у клубі, куди ви привели дитину на заняття, в магазині на столику для упаковки продуктів. Нерідко їх можна знайти навіть у власній поштовій скриньці.

.

Усміхнені молоді люди у метро роздають листівки, що запрошують на лекції, на яких вам відкриється сенс життя, а за рогом вам запропонують вже не тоненьку брошурку, а важкий том про йогу…

.

Але може бути і так: до вас підійдуть і просто запитають: “Ви щасливі? Чи бажаєте бути щасливим?”.

.

Як взагалі відрізнити, що ви маєте справу з адептом сумнівного “вчення”? В цій статті ми з вами спробуємо знайти відповіді на ці питання та побачити справжню природу секти як псевдорелігійного деструктивного культу.

.

.

Чому початок 1990-х років викликав сплеск сектантства в Україні 

.

Ще на початку 1990-х років, з моменту набрання чинності Законом України “Про свободу совісті та релігійні організації” у нашій країні активізувалася діяльність різних псевдорелігійних, езотеричних і окультних течій. Вони ставали популярними спочатку серед людей молодих, активних, які займаються бізнесом, а згодом – у більш старшого покоління.

.

Однозначної відповіді на питання про те, чому та чи інша людина ставала членом якоїсь секти просто не може бути. Кожен випадок завжди особливий. Але якщо говорити про початок 1990-х років, то загальні причини того, чому сектантство на той час особливо приваблювало людей, назвати можна.

.

Початок 1990-х років – це час релігійного вакууму як у колишньому Радянському Союзі, так і у суверенній, незалежній Україні. Багато людей перебували в пошуці сенсу свого буття, шукали Бога. І будь-якого, хто з Біблією в руках виступав з проповіддю про Бога, вони сприймали мало не як Самого Ісуса Христа або Його посланника.

.

Релігійні пошуки людей були обумовлені й зовнішніми причинами. Руйнування звичного ладу життя, згортання соціальних і медичних програм, демонтаж комуністичної ідеології, що був світоглядним орієнтиром для багатьох. Звісно, не можна однозначно стверджувати про те, що всі, хто пішов за новоявленими проповідниками, стали сектантами.

.

Які люди опиняються у групі ризику

.

Якщо людина – невіруюча, або вона не достатньо обізнана щодо релігій загалом, або вона шукає цих знань і почула чиюсь проповідь про Бога й захопилася нею, – ні, це все геть не означає, що людина вже одразу стала сектантом.

.

До того моменту, поки Істина не була відкрита їй, говорити про людину як про сектанта можна лише формально. Справжнім сектантом вона наразі не є. Сектантом вона стане тоді, коли зустрінеться зі свідоцтвом про Істину, але обере оману.

.

Коли людина була звернена у саєнтологію, рух “АллатРа”, “Богородицький центр” (“Центр нової духовності “Градула”), “Школу єдиного принципу”, коли вона стала Свідком Єгови, членом “Товариства Свідомості Крішни” (кришнаїтом) або послідовником іншого неокульту, то їй було нав’язано викривлений погляд на певну релігію (зокрема індуїзм, іслам, християнство, буддизм).

.

Даний “новий” погляд описує саму віру в спотвореному вигляді. Він ґрунтується на довільному тлумаченні та відвертих відсебеньках. Наприклад, нові “друзі” казали, що тільки динамічна медитація допомагає досягти просвітління.

.

Або, як інший приклад, вони твердили, що шанування ікон – це ідолопоклонство, священство – це перешкода між Богом і людиною. Але як тільки людина стикається з іншою позицією щодо релігії та чує, що її “нове”, “альтернативне” розуміння того чи іншого релігійного вчення спотворено та є хибним, то вона опиняється перед вибором: залишитися вірним сектантському тлумаченню “основних постулатів віри” або відкинути нав’язані їй чужі думки (втілити другий варіант вибору виявляється набагато складніше).

.

Право вибору належить розумній волі особистості. Але й воля у нинішньому занепалому стані тяжіє до введення в оману й підупадання під чужий вплив, тому можливі нераціональні вчинки. Якщо людина знаходить у себе мужність зізнатися у своїй помилці і прийняти істину, то вона робить рішучий крок і залишає культ.

.

Чому люди потрапляють до сект

.

Якщо відволіктися від ситуації 1990-х років, яка все-таки була особливою, та звернути увагу на умови сьогодення, то постає питання: чому люди потрапляють до сект і чому там залишаються?

.

Серед дослідників цієї теми побутує думка про те, що причини захоплення людей неокультами вкорінені у соціальних, політичних умовах життя та особливостях психічного розвитку самої людини. Якби це було так і сектантство було б природним етапом розвитку людини і суспільства, то зі зникненням соціально-політичних проблем і воно б теж зникло само по собі.

.

Однак цього не відбувається. Названі обставини, на мій погляд, є лише зовнішніми факторами, що сприяють появі нових псевдорелігійних рухів (неокультів) і потрапляння до них людей. Не заперечуючи їх впливу, слід вказати й на те, що все ж головною причиною потрапляння до деструктивного культу є вибір самої людини під впливом нерозумної ревності щодо порятунку, гордості, марнославства, прагнення виправдати жадібність свого тіла та пристрасті – і зла воля тих, хто схильний до подібних пристрастей, і через них починають проповідувати хибні вчення.

.

Є ціла низка культів, де нібито здійснюються “релігійні таїнства” та “обряди”. Наприклад, вищезгаданий “Богородицький Центр” або ВДЦ “Відродження” (псевдохристиянські організації), “Товариство Свідомості Крішни” (псевдоіндуїстська організація). Там відбуваються дійства, що тільки ззовні можуть бути схожими на оригінальні обряди й культову практику тих чи інших світових релігій. Однак фактично зміст їх при цьому викривлено – наприклад, замість усіх індуїстських богів підноситься культ одного Крішни, прославлення Творця перетворюється на феєричне танцювальне шоу, вельми віддалене від духовних і культурних ідеалів тощо.

.

Потурання людським пристрастям у сектах

.

Одним зі “слабких місць” людини є її пристрасті, тому кожен з подібних неокультів, виходячи з прагнення залучити до своїх лав якомога більше адептів, намагається виявити ці наші слабкості й використати їх у своїх цілях.

.

При цьому деструктивні культи зазвичай навіть потурають усі людські пристрасті. Наприклад, у секті Віссаріона в 1990-х роках поширювалося вчення про сім’ю як союз чоловіка і жінки, заснований на взаємній любові. Одночасно з проповіддю цього вчення у Віссаріона з’явилося багато коханок, і йому треба було якось виправдати свою розпусту. Тоді він став вчити, що любов чоловіка до дружини – це егоїстична любов, а справжня любов повинна поширюватися на багатьох жінок. На його думку, в чоловіка повинна бути не одна дружина, а дві, три…

.

Нічого нового в цьому виправданні людських пристрастей немає. Якщо проаналізувати наведене з погляду християнства, то варто згадати слова Апостола Павла, котрий у Посланні до Римлян говорить, що люди настільки відпали від Бога, що стали освячувати й обожнювати свої пристрасті.

.

І сьогодні, якщо людина прагне виправдати якісь свої пристрасті та аморальні вчинки, то саме у неокультах вона отримує на них свого роду “санкцію” – дозвіл і схвалення. Виправдовуються недбальство, лінь, черствість, зарозумілість, марнославство. Та особливо там схвалюється і заохочується невігластво.

.

В чому полягає небезпека псевдорелігійних культів

.

Коли йдеться про небезпеку, що виходить від подібних псевдорелігійних новоутворень, то автори різних публікацій із цієї тематики зазвичай наводять факти деструктивного впливу на особистість і суспільство поза будь-якого зв’язку з вченням – ідеологією тієї організації, про яку згадується.

.

Вважається, що секти небезпечні в силу деструктивності своєї психологічної атмосфери. Однак насправді її корінь – у віровченні та культовій практиці відповідної організації, що позиціонує себе як релігійна.

.

Члени культів нерідко скоюють злочини. Втім, не всі злочини, вчинені ними, є специфічно “сектантськими”. Іноді вони скоюють злочин не тому, що вони кришнаїти, саєнтологи або представники інших течій, а лише в силу зіпсованої людської природи, подібно до тих, хто сповідує інші релігії. Але є ціла низка злочинів, які скоюють сектанти в силу того, що їхнє “віровчення” надає легітимності різним асоціальним і відверто кримінальним діянням.

.

Так, наприклад, кришнаїти вчать про те, що ефективним засобом позбавлення від карми є віддане служіння Крішні, і той, хто присвячує своє життя цьому служінню, може здійснювати будь-які дії, які не ведуть до погіршення карми. Тому кришнаїтам можна брехати, красти, займатися шахрайством, – але за однієї умови: відбувається це у стані відданого служіння Крішні. Таким чином, кримінальні діяння отримують релігійне обґрунтування.

.

Інший приклад: у Свідків Єгови є заборона на переливання крові. І якщо Свідок Єгови опиняється в ситуації, коли переливання крові необхідно для порятунку життя людини, то його відмова від такої медичної процедури – це фактично свідоме самогубство. Але для представника цієї секти – це не самогубство, а сумлінне дотримання певної заборони, а тому – чеснота.

..

Що стосується заборони на переливання крові у Свідків Єгови, то тут варто додати, що у Святому Письмі є заборона на вживання крові в їжу. Єговісти тлумачать його розширено – як заборона на переливання крові, розглядаючи цю процедуру як спосіб харчування. Однак у нашому організмі система травлення і система кровообігу не  пов’язані безпосередньо між собою: кров не бере участі у процесі травлення.

.

Таким чином, небезпека від діяльності подібних неокультів, перш за все, полягає в тому, що ці організації легітимізують окремі діяння, що у законодавстві визнано кримінальними злочинами, адміністративними правопорушеннями. Іншими словами, діяння, що мають антисоціальний характер, у них наповнюються нібито “релігійним” змістом.

.

Тому є підстави висновувати, що деструктивність цих культів визначається їхньою ідеологією – “віровченням”. При цьому різні новітні рухи й течії, в яких наразі не сформовано основи віровчення й багато положень прописані нечітко, мають можливості для дуже широкого тлумачення своєї доктрини, в тому числі і для виправдання різного роду протиправних діянь.

.

Як убезпечити себе та близьких від потрапляння до секти

.

Для того, щоб не потрапити до секти, слід пам’ятати про таке. Якщо ви вважаєте себе віруючою людиною – наприклад, християнином, то в першу чергу потрібно бути обізнаним з основ вашої релігії та проявляти тверезе мислення.

.

Якщо віруючий чує проповідь, що йде врозріз з основоположними постулатами його віри, то це повинно відразу насторожити. Наприклад, якщо хтось стверджує, що запровадження біометричних документів – це начертання “мітки Звіра”, а під час фотографування людині на лоба наносять невидимий чіп, то знайомий із Євангелієм одразу зреагує на це, м’яко кажучи, дивне твердження.

.

По-друге, щоб не потрапити під вплив сектантів, треба спробувати визначити, представник якого вчення перед вами. Якщо вам пропонують піти на курси вивчення Святого Письма, слід попросити того, хто запрошує, представитися. Якщо він не хоче чітко позначити свою релігійну (конфесійну) належність, значить, ми маємо справу із чимось сумнівним. Зокрема, так можуть поводитися послідовники “Школи єдиного принципу” – сумнозвісної ШЄП (нині покійної Ольги Асауляк), що являє собою псевдоправославне окультне вчення.

.

Як секти маскуються під традиційні релігії

.

Слід пам’ятати, що представники псевдорелігійних течій і рухів полюбляють представлятися нібито єпископом, священиком, ієромонахом, ченцем, а насправді є всього лише “ряженими” священниками або членами так званої “Апостольської церкви”.

.

Як ще один приклад, – відомий нині “бог Кузя” розпочинав свою діяльність у православному середовищі. Він з’явився на православну парафію і представився ченцем. Настоятель проявив нерозбірливість і прийняв його як ченця, що не вимагало від нього жодних документів. Потім цей “ченець” відкрився настоятелю, що він нібито ієродиякон, потім – що він ієромонах, поставлений покійним митрополитом Пітірімом, був пострижений в його домашній церкві, документів не збереглося. Його допустили до здійснення богослужінь. Але зрештою він був викритий і вигнаний з православного приходу.

..

Тому якщо людина чує, що зустрічі проводить якийсь “подвижник” або навіть “єпископ”, то передусім слід навести про нього довідки та дізнатися, з якої він єпархії. В даний час відомості про священнослужителів є доступними та відкритими для широкого загалу. Якщо при цьому було названо єпархію, то можна до цієї єпархії просто зателефонувати й там дізнатися. Та й не завадить, для початку, поставити і ще одне логічне запитання: а що цей “єпископ” робить в нашому місті, на якій підставі перебуває у нашій локації? Чому залишив свою єпархію?

.

Неокульти, або новітні релігійні рухи з короткою історією

.

Обов’язково також слід звернути увагу на час виникнення цієї організації. Якщо ця організація називає себе “церквою”, але виникла 10, 20 чи більше років тому, то нещодавно створені християнські групи з короткою історією повинні викликати настороженість.

.

Помічено: члени неокультів не люблять питань про свою історію, про своє походження. Вони спробують ухилитися від відповідей, будуть просто говорити: “ми – християнська церква”. Вони будуть наполягати, що час появи не має значення, а головне – це віра. Також вони не полюбляють, коли їм ставлять критичні питання стосовно їхньої доктрини та суперечностей у віровченні.

.

Оскільки деякі люди є занадто довірливими, то їм слід бути дуже уважними. В першу чергу, треба довіряти своєму розумові, а не емоціям і чужим словам. Адже як тільки людина починає діяти “на емоціях”, вона опиняється у небезпеці.

.

Але також варто додати і про те, що коли люди приєднуються до тих чи інших псевдорелігійних, езотеричних або окультних течій, то вони перебувають у пошуках і з якихось причин не довіряють справжнім священникам.

.

Чому так відбувається? 

.

Причини недовіри, як правило, є суб’єктивними. Комусь не сподобався священик у храмі, до якого він зайшов. Когось образили у церкві, щось різке сказали – таке трапляється. Але треба завжди відокремлювати особисте від релігійного вчення. Бо інколи людина внаслідок недовіри до конкретних священників починає шукати порятунку в езотериці чи окультизмі, або навіть у саєнтології. Цими слабкостями людей користуються сектанти та за допомогою них легко маніпулюють людьми.

.

Нерідко можна на вулиці почути, як Свідки Єгови чи послідовники Шрі Чинмоя зупинили когось із перехожих і почали обробляти: “У нас не п’ють, у нас міцні сім’ї. У нас усе добре, а от у інших – зовсім не так, там усе погано”. Це типовий приклад того, як намагаються експлуатувати людське невдоволення. І це невдоволення може привести людину в спражнє рабство.

.

Атмосфера в секті багатьох спочатку зачаровує. Там до новачків одразу ж виявляють увагу, схвалюють їхній вибір і створюють видимість піклування та підтримки. І людині це, природно, подобається – вона починає частіше й частіше ходити на зібрання. Згодом – звикає, і за якийсь час їй вже складно розлучитися із цим середовищем.

.

Тому, щоб убезпечити себе та своїх рідних від потрапляння до секти, потрібно знати свої дії у випадку, якщо до вас завітають непрохані гості.

.

До вас постукали у двері й запитали: «Чи хочете ви дізнатися про Бога?». Що ви повинні відповісти? Як вчинити?

.

Взагалі краще не відчиняти й не вступати в жодні перемовини. Якщо двері відчиняють люди, що загалом вважають себе віруючими, але при цьому їхня обізнаність з питань релігії є лише фрагментарною, то їм буде вельми складно завершити цю розмову та випровадити непроханих гостей.

.

А тим часом, візитери оцінять господаря помешкання, складуть уявлення про спосіб життя і членів родини та незабаром повернуться, аби взятися за їх оброблення. Навіть якщо той, хто відчинив двері, не став розмовляти чи грубо відповів, але при цьому вдома перебували його дружина та мати-пенсіонерка, вербувальники повернуться наступного разу вже в інший час, коли принциповий господар перебуватиме на роботі та можна буде більш спокійно поговорити, наприклад, з його старенькою матір’ю чи іншими членами родини.

.

І можете не сумніватися: після ходіння по квартирах такі агітатори ретельно нотують усі свої дії та роблять відмітки за відповідними адресами. Тим більше, у деяких організаціях, зокрема у Свідків Єгови, за цим вони зобов’язані періодично звітувати.

.

У своїй поштовій скриньці ви виявили буклети, листівки, книжки, газети чи журнали сумнівного змісту: Фалунь Дафа, Свідки Єгови, ВДЦ Відродження чи щось інше. Що ви із цим маєте зробити?

.

Викинути у сміттєвий кошик або використовувати для розпалення вогнища в пічі або в каміні. Бажано поспілкуватися із сусідами та попередити їх про те, що не варто довіряти всьому тому, що розкидають у поштові скриньки. Поясніть людям – своїм знайомим, просто сусідам, що в такий спосіб їх намагаються ввести в оману, засмітити голову та потім залишити ні з чим.

.

Поясніть людям і те, що чимало послідовників тієї ж Фалунь Дафа закінчують життя самогубством, що у Свідків Єгови діють тоталітарні порядки для членів організації, що після потрапляння під вплив В. Мунтяна та його “Відродження” ще ніхто не дістав здоров’я і процвітання, зате втратили всі заощадження та дехто навіть залишилися просто на вулиці.

.

Багато чого корисного можна розповісти, і головне – зробити це завчасно й попередити інших. А для цього відповідні матеріали про ту чи іншу псевдорелігійну організацію ви знайдете у нас, в окремому розділі “Деструктивні культи (секти)”.